exit
search

Квітень

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка –прохання надіслати листа за адресою doboni@pravo.org.ua (Мар'яна Добоні, менеджер з комунікації).

Політичний аналіз подій 15–22 квітня 2019 року

Політичний аналіз подій 8–15 квітня 2019 року

Політичний аналіз подій 1–8 квітня 2019 року

 

Політичний аналіз подій 15–22 квітня 2019 року

Можливість дострокового припинення повноважень Парламенту

1. Експертна думка ЦППР

Протягом останнього тижня квітня активно обговорювалася можливість дострокового розпуску Парламенту новим Президентом.

2. Контраргумент відповідного органу влади

Відсутній.

3. Оцінка ЦППР контаргументу органу влади

Відповідно до ч. 5 ст. 90 Конституції України повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України. Відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Таким чином, строк повноважень Верховної Ради України – 5 років. Верховна Рада VIII скликання набула повноважень 27 листопада 2014 року, отже, останній день можливого дострокового припинення повноважень Парламенту – 27 травня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Конституції України новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Щодо строків такого оголошення, то відповідно до ч. 14 ст. 86 Закону України «Про вибори Президента» при повторному голосуванні застосовуються строки, що й до першого туру. Тобто відповідно до ч. 8 ст. 83 «окружна виборча комісія зобов'язана встановити підсумки голосування в межах територіального виборчого округу не пізніше ніж на п'ятий день з дня проведення виборів», а «протокол про підсумки голосування у межах територіального виборчого округу невідкладно після підписання транспортується до Центральної виборчої комісії». Далі відповідно до ч. 7 ст. 84 Центральна виборча комісія «протягом десяти днів, але не пізніше ніж на третій день з дня отримання всіх протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування» встановлює результати виборів Президента України, про що складає протокол. Потім «не пізніш як на третій день після підписання протоколу про результати голосування» (ч. 4 ст. 86) офіційно публікує результати виборів (ч. 6 ст. 84). Тобто на всю процедуру окружна виборча комісія та ЦВК має до 18 днів з дня виборів, тобто до 9 травня.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Конституції України Президент України обирається громадянами України на п'ять років. Петро Порошенко склав присягу 7 червня 2014 року, 5-річний строк його повноважень завершується 7 червня 2019 року.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про вибори Президента України», Постанова Верховної Ради України «Про порядок проведення урочистого засідання Верховної Ради України, присвяченого складенню присяги новообраним Президентом України»

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Верховній Раді України доцільно визначити 7 червня 2019 року днем проведення урочистого засідання Верховної Ради України, присвяченого складенню присяги новообраним Президентом України. Наголосимо, що рішення Президента про дострокове припинення повноважень Парламенту з будь-яких підстав, прийняте після 27 травня, є неконституційним.

 

Конституційний Суд відмовився захищати свою незалежність

1. Експертна думка ЦППР

Велика палата Конституційного Суду України 18 квітня постановила Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення абзацу першого частини третьої, абзацу другого частини третьої, частини четвертої статті 208-4 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року №1861–VI. Ухвала є остаточною. На думку народних депутатів України – суб’єкта конституційного подання, Центру політико-правових реформ, цим рішенням Конституційний Суд України залишає себе в потенційній залежності від політичного впливу Парламенту, відмовляється захистити свою незалежність.

2. Контраргумент відповідного органу влади

Наразі на сайті Конституційного Суду України відсутній текст Ухвали про відмову у відкритті провадження, тому неможливо встановити, з яких саме підстав Велика палата Конституційного Суду відмовила у відкритті провадження. Найімовірніше, у зв’язку з відсутністю обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта, оскільки інші законні підстави відсутні. На жаль, КСУ використовує підставу «відсутність належного обґрунтування» з метою відмови у розгляді політично складних справ, наприклад, як у випадку з відмовою розглядати конституційність монополії на землі сільськогосподарського призначення.

3. Оцінка ЦППР контаргументу органу влади

Народні депутати звернулися до Конституційного Суду України з проханням фактично захистити свою незалежність – визнати неконституційною обов’язкову політичну підтримку кандидатів на посаду судді КСУ в Парламенті. Так, Парламент ухвалив неконституційні зміни до ст. 208-4 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», якими встановив, що «право подання пропозиції щодо кандидата на посаду судді Конституційного Суду України може реалізувати депутатська фракція (депутатська група), група позафракційних народних депутатів у кількості, не меншій за кількісний склад найменшої депутатської групи». Ці пропозиції подаються до Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя. Ще восени 2017 року в Парламенті ухвалено рішення, що кандидатури не можуть подаватися на конкурс самостійно. Але це суперечить ст. 148 Конституції України, яка встановила відбір кандидатів на посаду судді КСУ на конкурсних засадах. Проте Третя колегія Першого сенату КСУ відмовила у відкритті конституційного провадження, і наразі аналогічне остаточне рішення ухвалила Велика Палата Конституційного Суду України.

Таким чином, залишається політизований відбір кандидатів на посаду судді КСУ, що є питанням залежності Конституційного Суду України та його спроможності захистити Конституцію, зокрема від неконституційних дій Парламенту.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Ст. 148 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. 208-4 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Закликаємо Верховну Раду України внести зміни до ст. 12 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. 208-4 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та забезпечити реалізацію конституційної процедури відбору суддів КСУ.

 

Президент України підписав Закон про кримінальні проступки №7279-д, який отримав негативний висновок від експертів Ради Європи

1. Експертна позиція ЦППР

19 квітня Президент України підписав Закон України №7279-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Експерти Ради Європи у 2018 році підготували негативний висновок на цей документ Зокрема, у ньому йдеться: «Необхідність ефективного реагування на масову злочинність щодо незначних правопорушень не повинна допускати нехтування основними процесуальними гарантіями. На жаль, таке нехтування буде наслідком запропонованої процедури (законопроектом – прим. автора), що дозволить застосовувати процесуальні заходи перед внесенням будь-якої інформації до Єдиного реєстру як в обставинах, що призводили до зловживань у минулому, так і в інших випадках, стосовно яких не створено положень для застосування належних гарантій від такого зловживання; крім того, воно залишить незрозумілим обмеження щодо тривалості розслідування та створить можливість здійснення тиску на підозрюваних з метою примушування визнання себе винними і позбавлення сторони захисту основоположних прав» (пункти 193, 194 Висновку).

2. Позиція відповідних органів влади

Парламент ухвалив Закон України №7279-д в цілому ще 22 листопада 2018 року.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

На думку експертів Ради Європи, неприйнятними слід визнати такі положення Закону України 7279-д:

1. Посилення покарань у низці складів злочинів, що не відповідає ані принципу рівності, ані принципу пропорційності. Вони жодним чином не вплинуть на зменшення навантаження на органи досудового розслідування, оскільки порядок розслідування лишиться для таких справ незмінним.

2. Запровадження окремих підрозділів дізнання може призвести до ускладнення роботи системи кримінального правосуддя. Запровадження формальних відмінностей між органами дізнання та органами досудового розслідування лише створить зайве дублювання повноважень і негативно позначиться на ефективності розслідувань.

3. Неприйнятною визнана чергова спроба повернути до тексту КПК можливість проведення перевірок, медичного огляду тощо, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у «невідкладних випадках». Такі зміни відкинуть назад реформу кримінальної юстиції, адже неминуче призведуть до порушень прав особи, яка фактично буде позбавлена гарантії судового контролю за діями дізнавачів.

4. Необґрунтованими є надзвичайно короткі строки дізнання: 72 години після повідомлення про підозру – у разі, якщо особа визнає вину; 20 діб – якщо особа не визнає вину чи існує необхідність у проведенні додаткових слідчий дій; 1 місяць – у разі подання клопотання про проведення експертизи. Нереальність запропонованих строків призведе до застосування органами дізнання незаконних методів тиску на осіб.

5. Надмірно скорочені строки розгляду обвинувальних актів у поєднанні з можливістю розгляду такого висновку судом за відсутності учасників. У разі беззаперечного визнання особою вини – судовий розгляд як такий може взагалі не проводитися.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний процесуальний кодекс України.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Необхідно до часу набрання чинності Законом (1 січня 2020 року) привести його положення у відповідність до Висновку Ради Європи.


Політичний аналіз подій 8–15 квітня 2019 року

Формування Ради громадського контролю при ДБР заблоковано

1. Експертна позиція ЦППР

Формування нового складу Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань було заплановано на 18 квітня. Громадські організації висунули 54 кандидатів для участі в конкурсі, який цього разу мав проводитися за допомогою Інтернет-голосування. 

Новий порядок утворення РГК при ДБР затверджений постановою Уряду від 13 березня 2019 року на підставі пропозицій громадських і міжнародних організацій та з огляду на позитивну практику функціонування аналогічних рад в інших державних органах, у тому числі нових антикорупційних інституціях.

Проте 12 квітня Окружний адміністративний суд міста Києва повідомив, що до суду надійшов позов до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною зазначеної постанови Уряду, про порядок формування складу РГК через онлайн-голосування.

Суд, відкривши провадження за цією позовною заявою, одночасно зупинив дію оскаржуваної постанови Уряду та заборонив ДБР проводити конкурс до РГК серед представників громадськості.

Підготовче засідання за цим позовом призначене судом на 23 травня.

2. Позиція відповідних органів влади

Державне бюро розслідувань оприлюднило заяву про те, що рішення суду про забезпечення позову обов’язково буде виконано, а формування РГК – відкладено. 

Водночас ДБР заявило, що зацікавлене в сильній, ефективній Раді громадського контролю, яка дотримуватиметься законодавства та критикою і підтримкою допомагатиме йому бути незалежним сучасним правоохоронним органом. Тому керівництво ДБР закликало громадські організації не залишатися осторонь питань формування нового складу Ради.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Рішення суду є обов’язковим для ДБР. Водночас Бюро слід юридично обстоювати свою позицію щодо правомірності зміни порядку формування складу Ради громадського контролю.

Виходячи з положень Закону «Про Державне бюро розслідувань», вважаємо, що Уряд у межах своїх повноважень має можливість визначати будь-яку форму голосування за кандидатів до складу Ради громадського контролю (у тому числі через онлайн-голосування).

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Кодекс адміністративного судочинства України, Закон «Про Державне бюро розслідувань». 

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Уряду та ДБР варто використати всі юридичні аргументи та в межах судової процедури довести правомірність перегляду й осучаснення процедури формування складу РГК при ДБР.

 

11 квітня призначено 38 суддів Вищого антикорупційного суду

1. Експертна позиція ЦППР

11.04.2019 року Президент України підписав Указ про призначення 38 суддів Вищого антикорупційного суду. Подання про призначення суддів були внесені Вищою радою правосуддя 18 та 28 березня цього року на підставі рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Хоча у Вищому антикорупційному судді були наявні 39 вакантних посад суддів, наразі призначені 38 із них, оскільки один кандидат на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду заявив про відкликання своєї заяви про участь у конкурсі після подання рекомендації ВККС про його призначення на посаду судді.

2. Позиція відповідних органів влади

Наразі здійснюються підготовчі заходи із забезпечення функціонування Вищого антикорупційного суду. Зокрема, для нього тимчасово виділені приміщення, у яких раніше розташовувався Печерський районний суд міста Києва. Після того, як будуть проведені всі необхідні ремонтні та підготовчі роботи в двох приміщеннях, виділених для Вищого антикорупційного суду та для Апеляційної палати цього суду, суд працюватиме саме там. Тим часом для суддів проводяться тренінги з окремих питань кримінального права і кримінального процесу, організації діяльності суду тощо, за участі, зокрема, й експертів ЦППР.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Призначення суддів Вищого антикорупційного суду є завершальним етапом майже трирічної епопеї зі створення цього суду. Уперше ідея запровадити спеціалізовані антикорупційні суди або посади спеціалізованих суддів була висловлена експертами ОЕСР навесні 2015 року. Створення Вищого антикорупційного суду як спеціалізованого суду було передбачено новою редакцією Закону «Про судоустрій та статус суддів», ухваленою у червні 2016 року. Після цього широке коло осіб, включно з представниками громадянського суспільства та міжнародними інституціями, активно відстоювало ідею якнайшвидшого створення цього суду та необхідність залучення міжнародних експертів до обрання його суддів. У червні 2018 року був ухвалений Закон «Про Вищий антикорупційний суд», а вже в серпні розпочався прийом документів на конкурс на посади суддів ВАС. Призначення суддів Вищого антикорупційного суду відкриває можливість до початку роботи суду після здійснення всіх організаційних підготовчих заходів, проведення зборів суддів та ухвалення ними рішення про дату початку роботи суду.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Кримінальний процесуальний кодекс, Закон «Про судоустрій і статус суддів», Закон «Про Вищий антикорупційний суд», Закон «Про утворення Вищого антикорупційного суду».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Протягом наступних 30 календарних днів з дня призначення суддів Вищого антикорупційного суду найстарший за віком суддя скликає збори суддів Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про визначення дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, вирішення організаційних питань діяльності суду та обрання слідчих суддів. Вищий антикорупційний суд почне свою діяльність з дати, яка визначається рішенням зборів суддів цього суду. Відповідне рішення зборів суддів має бути опубліковане на веб-порталі судової влади та в газеті «Голос України».

Одна з перших проблем, з якою, вірогідно, зіткнуться судді Вищого антикорупційного суду, – вирішення питання про підсудність цьому суду кримінальних проваджень. Конструкція, використана у ст. 33-1 КПК, якою визначається предметна підсудність Вищого антикорупційного суду, дозволяє різним чином тлумачити приписи цієї норми.


Політичний аналіз подій 1–8 квітня 2019 року

Кандидати в Президенти України висловили свою позицію про подальші дії у боротьбі з корупцією

1. Експертна позиція ЦППР

На початку 2019 року понад 20 громадських організацій представили Антикорупційний порядок денний для кандидатів у Президенти України, до якого включені чотири основні проблеми: 1) втрата довіри до керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 2) неспроможність керівництва НАЗК забезпечити ефективну діяльність інституції; 3) постійні атаки політичної еліти на НАБУ; 4) перетворення частини Служби безпеки України в інструмент тиску на бізнес та незаконного збагачення.

2. Позиція відповідних органів влади

6 квітня Петро Порошенко провів зустріч з представниками громадських організацій, під час якої також порушувалися й питання Антикорупційного порядку денного. Зокрема, за словами виконавчого директора Центру протидії корупції Дар’ї Каленюк, Петро Порошенко погодився з потребою перезавантаження НАЗК і САП, висловив підтримку директору НАБУ Артему Ситнику та погодився з необхідністю забрати повноваження СБУ у сфері економіки.

Увечері того ж дня свою позицію про пріоритети антикорупційної політики представила команда іншого кандидата – Володимира Зеленського. Вони є значно ширшими за окреслені вище чотири питання та охоплюють також питання винагороди для викривачів корупції, дерегуляції, усунення можливостей тиску на бізнес з боку органів правопорядку, скасування імунітетів для публічних службовців, посилення санкцій за корупційні діяння, заборони суддівських рішень щодо виходу під заставу тощо. Варто відзначити, що Антикорупційний порядок денний для кандидатів у Президенти Володимир Зеленський підтримав найпершим серед кандидатів.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Обидва претенденти на посаду Президента України, які вийшли до другого туру, підтримують пріоритети громадськості у сфері антикорупційної політики. Порошенко фактично погодився із тим, що проблеми, визначені громадськими організаціями в Антикорупційному порядку денному, є актуальними та потребують вирішення. Водночас Зеленський, окрім висловленням підтримки цим чотирьом пріоритетам, озвучив й інші свої ідеї, які охоплюють значно ширше коло питань, зокрема у сфері запобігання корупції. Щонайменше одна з цих пропозицій – скасування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави для осіб, які підозрюються у корупційних злочинах, – є сумнівною з погляду дотримання прав і свобод людини. Інші ідеї кандидата – як скасування імунітетів для окремих категорій публічних службовців чи створення Вищого економічного суду – потребують більшої деталізації для формування остаточних висновків щодо них.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

-

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Обидва кандидати в разі свого обрання можуть щонайменше виступити з ініціативою законодавчих змін, подавши до Верховної Ради України необхідні законопроекти та підтримуючи їхнє ухвалення. Обидва кандидати декларують безкомпромісність у боротьбі з корупцією, але щирість цієї позиції можливо буде оцінити не за декларативними заявами, а за діями будь-кого з кандидатів у випадку обрання.

 

Державні органи своїми діями делегітимізують склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів

1. Експертна позиція ЦППР

Різні суб’єкти, включаючи державні органи, своїми діями створюють підстави для того, щоб вважати чинний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) незаконним.

4 квітня Уповноважена Верховної Ради України з прав людини призначила членом ВККС М. Сіроша у зв'язку із закінченням повноважень члена ВККС Т. Весельської. Нагадаємо, що Уповноважена ВРУ з прав людини оголосила конкурс на цю посаду 4 березня, а 29 березня конкурсна комісія одноголосно визнала суддю у відставці М. Сіроша переможцем конкурсу на посаду члена ВККС.

12 березня Голова Державної судової адміністрації (ДСА) оголосив конкурс на посаду члена ВККС замість С. Щотки, призначеного на цю посаду в грудні 2014 року. Сам факт призначення конкурсу на посаду члена ВККС свідчить про те, що Голова ДСА вважає, що повноваження С. Щотки закінчилися.

Питання щодо строку повноважень членів ВККС, яких спершу призначили на 6 років, а потім закон скоротив термін повноважень членів ВККС до 4 років, не є однозначним під кутом зору законодавства, яке допускає різночитання.

Окрім того, відповідно до інформації з сайту Окружного адміністративного суду м. Києва до суду надійшли позови щодо відсутності повноважень у членів ВККС М. Мішина, А. Заріцької, М. Макарчука, Ю. Тітова та В. Устименко. На думку позивача, 4-річний строк повноважень цих членів Комісії закінчився 29 березня цього року.

Раніше, 15 лютого, з'їзд адвокатів України вирішив достроково звільнити призначеного за квотою адвокатів члена ВККС П. Луцюка та призначити замість нього О. Дроздова. 19 лютого Рівненський окружний адміністративний суд до вирішення спору зупинив дію цього рішення з'їзду адвокатів України, і П. Луцюк продовжує брати участь у засіданнях ВККС.

2. Позиція відповідних органів влади

Дії Уповноваженого ВРУ з прав людини і Голови ДСА свідчать, що вони визнають, що повноваження членів, призначених цими органами, закінчилися.

ВККС не оприлюднювала офіційної позиції щодо обчислення строку повноважень членів ВККС. Призначені у 2014 році члени, включаючи голову Комісії, беруть участь у засіданнях ВККС, зокрема й під час конкурсів до Верховного Суду і Вищого антикорупційного суду.

25 березня у непов’язаній з конкурсами на посади членів ВККС справі Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив рішення на користь 6-річного строку повноважень членів ВККС, визначеного на час їх призначення. Комісія як третя особа у справі, висловлює позицію, що строк повноважень членів ВККС, призначених у 2014 – на поч. 2015 рр., становить 6 років. Це рішення не набрало законної сили, а спір перебуває на розгляді апеляційного суду.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Відсутність юридичної визначеності щодо повноважень окремих членів ВККС, включаючи Голову ВККС, та статусу новопризначених членів ставить під загрозу легітимність процедур, що проводяться Комісією. Зважаючи на те, що спори щодо легітимності членів Комісії ведуться у розпал виборчої кампанії, існують серйозні загрози політичних впливів на ці процеси.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент призначення членів ВККС у 2014 – на поч. 2015 рр.) строк повноважень члена ВККС становить 6 років.

Відповідно до підпунктів 1, 5 п. 5 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року члени ВККС, обрані з'їздом суддів України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України, здійснюють свої повноваження протягом 4 років з дня обрання (призначення) на посаду (за квотою Міністра юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови ДСА ) або 4 років з дати набрання чинності Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» (за квотою з'їзду суддів).

Згідно з п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року члени ВККС виконують свої повноваження до закінчення строку, на який їх було призначено (обрано).

Таким чином, існує очевидна колізія між положеннями законів, що визначають строк повноважень членів ВККС, призначених у 2014 – на поч. 2015 рр.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

З огляду на тривалість і різні сценарії розгляду спорів щодо терміну повноважень членів ВККС у судах, взаємну залежність суддів і членів ВККС, а також зважаючи на численні проблеми в роботі ВККС під час конкурсу до Верховного Суду та в межах кваліфікаційного оцінювання, оптимальним шляхом є перезавантаження цього органу. Необхідно розглянути можливість реорганізації ВККС для того, щоб на період проведення реформи включити до складу органів з добору й оцінювання суддів більше представників громадського сектору, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники профільних громадських організацій), ніж самих суддів. Участь у таких органах представників міжнародних організацій посилить прозорість і довіру до процесу з боку міжнародної спільноти.