exit
search

Публічна адміністрація / Адміністративна реформа

Дослідження Ради Європи про 6 країн Східного партнерства, де аналітику щодо українських реалій виконали експерти ЦППР Віктор Тимощук та Євген Школьний 

29 липня 2011

Головна вада реформи — гіперцентралізація влади

Ігор Коліушко. «Дзеркало тижня» №46, 11 грудня 2010 року. 10 грудня 2010 року президент видав указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №1085, основними позиціями якого є: 

29 липня 2011

Адміністративна реформа, або назад в СРСР

В. Тимощук, І. Коліушко «Дзеркало тижня. Україна» №5, 11 Лютий 2011 Коли в грудні 2010 року глава держави активізувався на ниві «оптимізації» системи центральних органів виконавчої влади, багато представників влади переконували ЗМІ та міжнародні фінансові інституції, що в Україні, нарешті, почалася адміністративна реформа, спрямована на боротьбу з бюрократією та економію державних коштів. Попри те що вже перші кроки президента викликали чимало запитань, починаючи від відсутності стратегії (програми) реформи і закінчуючи легітимністю вживаних заходів, нам усе ж таки хотілося вірити, що принаймні деякі з них робляться в інтересах суспільства і держави.

15 грудня 2010

Адміністративна реформа в Україні як крок до НАТО

Одним з політичних критеріїв вступу до НАТО є вимога щодо наявності ефективної стабільної системи державного управління, орієнтованої на забезпечення добробуту громадян. В цьому контексті можна нагадати, що Концепція адміністративної реформи в Україні[1] метою адміністративної реформи визначила саме створення ефективної системи державного управління, спрямованої на забезпечення прав та свобод людини.

13 березня 2006

Проект Концепції реформування публічної адміністрації в Україні

Україномовний та англомовний тексти Концепції (розробка Центру політико-правових реформ, 2006 рік). 

29 серпня 2005
17 червня 2005

Перспективи запровадження регіонального самоврядування в Україні

Cтаття. Автор: Микола Яковина. 2005 р. Поняття “регіональне самоврядування” навіть у середовищі правників залишається контраверсійним. Певний час цю тему  негласно, мовби за мовчазної змови, табуйовано, хоч інститут регіонального самоврядування в Україні існував на початку 1990-х рр. і можна виокремити у короткому періоді його існування кілька етапів. Зокрема, Закон України від 26 березня 1992 року "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" визначав районні, обласні, а також Київську та Севастопольську міські Ради органами регіонального самоврядування. 

24 травня 2005

100 днів діяльності Президента України та Уряду у сфері адміністративної реформи

Витяг з моніторингової доповіді аналітичних центрів. Оцінка Центром політико-правових реформ 100 днів діяльності Президента України та Уряду у сфері адміністративної реформита розбудові структур нової влади (2005 рік)

30 вересня 2004

Адміністративна реформа та належне урядування

Розвиток України як правової демократичної держави неможливий без проведення повноцінної адміністративної реформи. Система організації та діяльності влади, і насамперед органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, повинна відповідати вимогам “належного управління”. Це передбачає визнання пріоритету прав та інтересів людини в діяльності держави, реальне дотримання принципів верховенства права та законності, а також впровадження принципів ефективності, економічності та результативності у діяльності публічної адміністрації.

17 травня 2000

Стан та переспективи адміністративної реформи в Україні (публікація 2000 року)

Ігор Коліушко, Віктор Тимощук. "Національна безпека і оборона". - №5, 2000. – С. 59-63.  Останнім часом на устах багатьох політиків, державних службовців, журналістів часто лунає словосполучення "адміністративна реформа", але, на жаль, не всі мають уявлення, що це таке і для чого потрібно. Досить поширеним розумінням адміністративної реформи є її ототожнення із скороченням кількості державних органів та числа державних службовців. Але це не зовсім так. Адміністративна реформа - це комплекс політико-правових заходів, які полягають у структурних, функціональних та державно-службових перетвореннях, насамперед у сфері виконавчої влади, з метою перетворення її з владно-репресивного механізму на організацію, що служить суспільству, і створення на цій основі ефективної системи державного управління.