exit
search
21 жовтня 2015

Як "безвізові реформи" стають ширмою для старих корупційних схем

Українська влада має феноменальну здібність спотворити і перетворити на негатив навіть добру справу. Так може статися і з перспективою запровадження безвізового режиму для українців.

Складно інакше оцінити чергову урядову ініціативу – законопроект № 3224, який навіть у назві має слова "на виконання зобов’язань України з лібералізації візового режиму з Європейським союзом".

Це один з трьох "міграційних законопроектів", які Рада не стала розглядати під час "безвізового дня" 8 жовтня. Його не внесли на розгляд з однієї причини – бо уряд подав документ надто пізно, лише за три дні до голосування. І, як з’ясувалося, пересторога депутатів була не даремною.

Щоб не витрачати час на всі нюанси цього законопроекту, наголосимо лише на головних його негативах.

По-перше, законопроект пропонує легалізувати паразитуючу бізнес-прокладку у паспортній сфері.

Нагадаю, що сьогодні українці, які отримують закордонні паспорти, часто стикаються з підприємством "Документ", переплачуючи на кожному паспорті по 350 грн цій структурі.

Це варто ще раз підкреслити – не в держбюджет, а на рахунок підприємства, нехай і державного.

Обсяги коштів українців, які йдуть на цю "прокладку" лише за закордонні паспорти, можна виміряти, адже за прогнозом на 2015 рік очікувалося близько 2 млн виданих закордонних паспортів, і більша частина з них пропускається через це ДП.

І це при тому, що діяльність цього підприємства є незаконною з 1 січня 2013 року (на підставі частини 7 ст. 20 закону "Про адміністративні послуги").

По-друге, законопроект зберігає непрозору та корумповану систему оплати паспортних послуг.

Знову нагадаю, що єдиним законним платежем за закордонний паспорт є державне мито (стандартно – 170 грн).

Після 3 грудня 2013 року, тобто після відповідного рішення Верховного суду України, все інші платежі (за "послуги з оформлення і видачі паспорта", "за бланк" тощо) є незаконними.

Так, плата в 170 грн, імовірно, не покриває всі витрати на замовлення, виробництво паспорту та логістику. Але замість того, щоб у законодавчий спосіб підняти розмір державного мита до економічно обґрунтованого рівня (щоб вистачало і на бланки, і на інші витрати), уряд два роки не помічає проблему.

Змушуючи тим самим усіх причетних чиновників і далі ходити під статтею 382 Кримінального кодексу.

Більше того, Кабмін вирішив узаконити свавільну практику, що склалася в паспортній сфері, і в інших адміністративних послугах. Зокрема, ще одним свіжим законопроектом (№ 3319) уряд пропонує встановити, що плата за адмінпослуги встановлюється не законом, а актами Кабміну.

За домінування в уряді бізнес-підходів від МВС, ДМС тощо можна лише уявити, скільки ще грошей доведеться віддати українцям за різні папірці й "сервіси".   

По-третє, і це найгірше у цьому законопроекті, 

влада вирішила стати співучасником недоброчесних намірів своїх попередників.

Адже законопроект № 3224 пропонує зберегти і розвивати мега-базу персональних данихЄдиний державний демографічний реєстр (ЄДДР).

Чинний закон про ЄДДР свого часу вніс у Раду одіозний екс-депутат Василь Грицак (якого ЗМІ вважають ключовим лобістом компанії ЄДАПС). Цей документ був ухвалений попри жорстку критику суспільства й опозиції, він суперечить європейській практиці поводження з персональними даними.

Але час минув, і новий уряд так само став прибічником недемократичної мега-бази даних про громадян.

У цій базі зберігатиметься така інформація про кожного з мешканця України (наведено лише окремі пункти з переліку):   

відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;

реквізити документів, виданих особі (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, що видав документ, строк дії документа);

відцифрований зразок підпису особи;

відцифрований образ обличчя особи;

відцифровані відбитки пальців рук особи <…>;

інформація про місце проживання або перебування особи, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені;

інформація з ВІС.

Останній пункт "ВІС" – найнебезпечніший, адже це фактично необмежене коло інформації. Бо "ВІС" – відомчі інформаційні системи – це бази даних усіх органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

І складно зрозуміти, для чого державі при видачі громадянину біометричного паспорта мати у тій самій базі даних інформацію про батьків особи, його шлюби чи посвідчення водія.

Отже, замість того, щоб створити "паспортний реєстр" та "реєстр посвідчень особи" (те, чого цілком достатньо для ЄС), Україна вкладає ресурси у вкрай витратну і небезпечну базу з точки зору і приватності, і національної безпеки.

Можливо, урядовці й депутати не планують жити в Україні, тому їх і не лякає таке прискіпливе спостереження держави за громадянином. І не лякає те, що невідомо хто та з якою метою скористається цим реєстром.    

Водночас можна визнати позитивними кілька норм законопроекту № 3224 (як-от відмова від паспортизації новонароджених і дітей до 14 років чи відмова від чіпа у посвідченні водія).

Але на фоні принципових недоліків постає питання – для чого латати антидемократичне і вкрай витратне одоробло?

Прикрість ситуації ще й у тому, що план дій з візової лібералізації з ЄС має різні параметри оцінювання. І якщо за блоком "безпека документів" ухвалення закону № 3224 додасть нам кілька плюсів у звіті, то в оцінці ситуації з корупцією та захистом приватності ми лише віддаляємося від виконання ПДВЛ та скасування віз.

Адже ці кроки означатимуть явне порушення європейських стандартів та забезпечують погіршення захисту приватності життя українців.

Щоб не отримати звинувачення у безальтернативному критиканстві, зауважу, що

експертна громадськість з 2013 року пропонувала цивілізований вихід із ситуації.

Це – ухвалення якісно нового законопроекту на паспортну тематику, де будуть вирішені і питання процедур надання паспортних послуг, і їх оплати, і захисту приватності.

Такий законопроект (останній номер реєстрації - 1632) отримав позитивні висновки експертів Ради Європи, українського омбудсмена, науково-експертного управління парламенту та одностайну рекомендацію профільного комітету Верховної ради. Але вже півтора роки законопроект лежить практично без руху.

Тепер стало остаточно зрозуміло, чому. Бо хтось у владі (при цьому – у найвищих кабінетах!) категорично не хоче прозорості й раціональності у паспортній сфері.

І проблема не лише в законах.

Варто нагадати, що Україна нині – на "імплементаційній фазі" безвізового діалогу, тобто для скасування віз ми маємо не тільки ухвалювати закони, але й доводити ЄС, що виконуємо їх на практиці.

Водночас щодо реального виконання ПДВЛ надходить багато інших тривожних сигналів.  

Наприклад, у листопаді 2014 року Кабмін позапланово виділив 150 млн грн на придбання обладнання для біометричних паспортів. І це нічого, що за даними європейських фахівців, наше обладнання удвічі дорожче, ніж європейські аналоги. Бо треба ж було поспішати.

Прем’єр рапортував, що закуплено 650 робочих станцій, і черг за паспортами у державних установах не буде.

Проте мені відомо тільки про одне українське місто, де таких черг дійсно немає. Це Луцьк, де обладнання встановили у Центрі надання адміністративних послуг. І тут дійсно можна замовити паспорт у день звернення. В інших містах – в підрозділах ДМС черги подекуди на місяці наперед.

Але це не означає, що паспорт неможливо швидко замовити!

Вам завжди запропонують "вихід" – отримати його з доплатою через прокладку ДП "Документ" та/або через кабінет начальника територіального підрозділу ДМС (є випадки, коли обладнання ставиться там).

У серпні Кабмін раптово згадав і про реформу "внутрішніх паспортів". Позапланово виділили 50 млн грн на так звану "паспортну картку". Знову ж таки, впроваджуючи цей "паспорт" з деякими грубими помилками (наприклад, не змінено назву цього документа; законом не передбачено видачі картки без чіпа; і найважливіше – не передбачено внесення на самій картці графічної інформації про місце проживання особи).

Останнє є стандартом подібних документів у цивілізованому світі. Але в Україні вирішили бути найоригінальнішими.

Можливо, тому, що законопроект № 3224 передбачає можливість отримання довідок та витягів з демографічного реєстру? Звичайно, платних.  

Водночас Київ заполонила агресивна реклама незаконного "Паспортного сервісу" від ДП "Документ" – на білбордах і навіть у ліфтах. Платять за цю рекламу громадяни, що отримують паспорти. 

Суботніми вечорами по президентському "5 каналу" йде передача "Міграційний вектор" (власний телепроект ДП "Документ"), яка також не дає забути про цей чудо-бізнес.   

Звичайно, це все випадковості. Тут немає чого перевіряти детективам НАБУ.

Просто цікавить питання, які вигоди (переваги) змушують і керівників ДП "Документ", і керівництво ДМС, МВС, Кабміну системно і цинічно порушувати закон, включно з кількома статтями Кримінального кодексу…

Автор: Віктор Тимощук,

для "Європейської правди"