exit
search
9 серпня 2015

Олександр Банчук: "Шокіну важко дивитися на те, що зараз робить Сакварелідзе"

На хабарі в півмільйона доларів затримали заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця та першого заступника глави слідчого управління ГПУ Володимира Шапакіна. Операцію провів заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе, але без відома генпрокурора. Чому?

– Під Сакварелідзе створена генеральна інспекція – управління з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури. Він діяв у межах цих повноважень. Не знаю, чи справді Шокін не знав про операцію. Тут чимало невідомих фактів. Можливо, Сакварелідзе нікого не попередив, щоб не було витоку інформації. Та й до Шокіна є багато запитань. Наприклад, чому втекли Антон Чернушенко (голова Апеляційного суду Києва. – "Країна") й Сергій Клюєв (народний депутат. – "Країна")? Чому Генпрокуратура взялася за ці справи, але не забезпечила належного розслідування? Думаю, Шокіну важко дивитися на те, що зараз робить Сакварелідзе. Бо Шокін виходець із системи, її плоть і кров. Йому буде складно довести справу зі своїми колегами до кінця.

Від Сакварелідзе чекали реформування прокуратури. І раптом така операція. Він може стати черговим генпрокурором?

– Генпрокуратура має відповідати за певну стабільність системи – щоб справи відкривали, доводили до кінця. А для Сакварелідзе зараз головним завданням є реформа. Ці дві складові поєднати в одній особі важко. А затримання прокурорів – хороший знак і для прокурорського середовища, і для суспільства.

Серед інших змін у країні реформа прокуратури – серцевинна. Її затягнули. Махніцький, Ярема, Шокін (генпрокурори після Майдану. – "Країна") – не реформатори. Того дня, коли мали розглядати в другому читанні новий закон про прокуратуру, постало питання про призначення Віталія Яреми (19 червня 2014-го. – "Країна"). Він попросив не ставити закон на голосування. Мовляв, підтримайте мене – і я через кілька днів, після його вивчення, скажу свою думку. Відтоді постійно затягував ухвалення. Аж 14 жовтня торік за закон проголосували. Опублікований 25 жовтня, він давав півроку на підготовку системи до реформ. 26 квітня нарешті мав запрацювати. Проте його знову відтермінували. А ми вже могли рік жити за новим законом.

Чи об'єктивні ці затримки?

– Прокурори вчиталися й вирішили зміни відкласти. Не знають, як із ними бути. Закон покінчує з прокуратурою як централізованим монстром. Зараз вона наче військо. Із системи, в якій вказівка керівника – вища за закон, треба зробити децентралізовану, в якій кожен прокурор відповідатиме за свої справи.

 
Олександр БАНЧУК, 35 років, експерт Центру політико-правових реформ, кандидат юридичних наук.  Народився в Києві. Закінчив юридичний факультет столичного Національного університету імені Тараса Шевченка.  Від 2001-го по 2003-й був юрисконсультом компанії ”Укрпродукт”. Від 2003 року працює в Центрі політико-правових реформ. Відповідає за питання щодо кримінальної юстиції. Автор і співавтор близько 30 книжок і понад 80 статей. Член робочих груп з підготовки нових Кримінального процесуального кодексу в 2006–2009-х і Закону ”Про прокуратуру” 2011–2012-го.  Одружений. Має 7-річного сина Олександра й 4-річну доньку Марію.  Любить читати історичну літературу
Олександр БАНЧУК, 35 років, експерт Центру політико-правових реформ, кандидат юридичних наук. Народився в Києві. Закінчив юридичний факультет столичного Національного університету імені Тараса Шевченка. Від 2001-го по 2003-й був юрисконсультом компанії ”Укрпродукт”. Від 2003 року працює в Центрі політико-правових реформ. Відповідає за питання щодо кримінальної юстиції. Автор і співавтор близько 30 книжок і понад 80 статей. Член робочих груп з підготовки нових Кримінального процесуального кодексу в 2006–2009-х і Закону ”Про прокуратуру” 2011–2012-го. Одружений. Має 7-річного сина Олександра й 4-річну доньку Марію. Любить читати історичну літературу

У західних країнах є конкурс на посаду генпрокурора. Комісія вибирає найдостойніших, а завдання парламенту й президента – узгодити з них одного. Ми запропонували цей елемент запровадити в нас. Це відповідає і рекомендаціям Ради Європи, перед якою Україна має зобов'язання.

Основне завдання прокуратури – кримінальне переслідування. Прокурор отримав справу – шукає підтвердження злочину. Йому керівництво не потрібне. Запропоновано, щоб прокурор за статусом і за порядком виконання функцій був прирівняний до судді. З одним винятком: письмова вказівка керівника є обов'язковою до виконання.

Це теж можуть використати згори в своїх інтересах.

– Але тоді прокурор посилатиметься на папірець. Чому закрив справу? Чому дав 10 років? Маю вказівку згори. Однак нинішні прокурори такої системи не розуміють. Грузинські реформатори – теж. Їхня прокуратура була надзвичайно вертикальна. Прочитали наш законопроект і кажуть: давайте на рік запровадимо проміжні правила. А вже після цього запустимо всю систему по-новому, коли наберемо нових людей.

З 15 липня цього року нарешті набув чинності новий закон і розпочався цей перехідний період, який триватиме до 15 лютого 2016-го. Почався відкритий конкурс лише на посади керівників місцевих прокуратур і їх заступників. Претендувати на ці посади можуть не лише прокурори, а і юристи, які мають стаж роботи в галузі права не менш ніж п'ять років. Інших, рядових прокурорів призначатимуть за закритим конкурсом – із числа чинних прокурорів. Якщо буде недобір на ці посади, тоді можливе оголошення відкритого конкурсу. Не впевнений, що це – правильний шлях з погляду повного очищення прокуратури.

А через півроку вони зможуть на конференції обрати комісію і раду прокурорів. Комісія вирішуватиме питання добору та просування прокурорів по службі.

Вона вже є?

– Так, частково. З 11 її членів шестеро – правозахисники, адвокати, представники юридичних вузів і тільки п'ятеро – прокурори. Однак поки що обрані лише один адвокат і двоє представників юридичних вузів.

Це для легітимності?

– Так, бо хто повірить, що прокурори самі себе пролюструють? Комісія прозоро обговорює дисциплінарні стягнення, аж до звільнень. Генпрокурор уже не скаже: "Ти звільнений". Зможе хіба подати скаргу в комісію, де більшість – не прокурори. А оскаржений зможе залучити захисника або й сам довести, що нема підстави для звільнення. Реформа гарантує: якщо якийсь самодур і стане генпрокурором, то нічого абсурдного вдіяти не зможе.

Крім кваліфікаційно-дисциплінарної комісії передбачена рада прокурорів. Що це?

– Як рада суддів. Матиме представників із місцевої, регіональної та Генеральної прокуратури. Сюди зможуть скаржитися на своїх керівників. У раді приблизно пропорційне представництво з різних рівнів і регіонів. Робота неоплачувана. Це – голос рядового прокурора.

Рада конкурсно погоджуватиме всі адміністративні посади, крім генпрокурора. Не можна буде привести свою команду. Грузини на це кажуть, що ми розводимо бюрократію. Але це самоврядування – ­елемент демократії, за яким наше майбутнє.

За чим формальна затримка реформи?

– Перше завдання – структурне: з нинішніх майже 700 районних і міжрайонних прокуратур зробити 178. За новим законом – будуть місцеві, регіональні й Генеральна. Переорганізувати бухгалтерію, кадри.

Там, де заберуть районну прокуратуру, лишиться представництво місцевої. Але й цього нам не треба. Німецький досвід показує, що не має бути зв'язки на рівні району – прокурор, начальник міліції й голова суду. Німці прокуратуру підняли на рівень вище. Сам бачив, як прокурор із Мюнхена їхав на суд за майже 100 кілометрів у місто Місбах. Бо автоматичний розподіл справ призначив йому цього дня працювати там. Ні суддю, ні поліцейського тамтешнього він не знав.

Оптимізація й у тому, що матеріали всі будуть онлайн. Прокурор зможе поспілкуватися і по Skype зі слідчим, навіщо їхати до нього 50 кілометрів?

Скорочення будуть суттєві?

– Зараз на посадах – 18,5 тисячі прокурорів. На 100 тисяч населення їх 27. У країнах Ради Європи в середньому – 11. У Німеччині – п'ять, у Франції – три. Коли скоротимо половину, отримаємо гроші для подвоєння зарплат тим, які залишаться. Прокурори мають справи зі зловживаннями на мільярди. Повинні отримувати нормальне фінансове забезпечення. При вступі на посаду оклад судді зараз, наприклад, становить близько 12 тисяч гривень. Прокурорам треба платити стільки ж.

Такі зарплати відвернуть їх від корупції?

– 95 відсотків мають відвернути. Зараз на місцевому рівні більшість прокурорів отримують від 3 тисяч гривень.

Що саме зараз змінюється в роботі прокуратури?

– З 1 липня почали роботу 100 місцевих центрів з безоплатної правової допомоги і місцеві прокурори повинні перестати надавати цю допомогу населенню. До кінця року мають запустити базу для електронного обміну інформацією. Це прискорить розгляд скарг і завершення справ. До грудня повинні оновитися місцеві прокуратури, до кінця січня – ­регіональні. Генеральна – до кінця лютого наступного року. Тоді має запрацювати нова система з кваліфікаційною комісією.

Чому прокуратура веде паралельне з міліцейським досудове слідство? Навіщо на це прокурор, коли є слідчий?

– Щось із цим треба робити. У західних країнах у прокуратурі слідчих немає. У нас їх потрібно виокремити в окрему інституцію – Державне бюро розслідувань. Щоб спеціалізувалися на злочинах, скоєних правоохоронцями, суддями й іншими посадовцями.

Опубліковано в журналі "Країна" 4 серпня 2015 року