exit
search
9 липня 2015

Нова Вища рада юстиції – велика ложка дьогтю в бочці меду

Оновлена Вища рада юстиції, до якої призначено 18 з 20 членів, нарешті запрацювала. З двома кандидатами серед суддів ще повинні визначитися парламентарі та науковці. Але ця обставина не заважає робити висновки про те, чи є склад цього органу аполітичним і незалежним у прийнятті рішень щодо звільнення та призначення суддів, як того вимагає суспільство та закон.

Заангажований вибір адвокатів

Як би суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ Алла Лесько, адвокати Павло Гречківський та Вадим Беляневич не дякували делегатам з’їзду адвокатів за виказану їм довіру, їхнє обрання не можна назвати чистим та прозорим.

Адже супроводжувалося низкою скандалів і порушень, які останнім часом стали звичною справою для адвокатського середовища.

Згадаємо, як розкололася адвокатська спільнота наприкінці 2012 року під час проведення першого з моменту прийняття довгоочікуваного закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з’їзду адвокатів.

Уже тоді лунали серйозні суперечки серед делегатів, які згодом перенеслися до судової зали. Не менш видовищним виявився й другий з’їзд адвокатів, що минулоріч відбувся в Одесі. Його рішення, зокрема й щодо обрання членів ВРЮ через порушення процедури, були зупиненісудом.

Тому цього року адвокати знову зібралися на з’їзд і розтягнули його на декілька етапів, третій з яких відбувся 12 червня, що також викликало чимало критики. Четвертий етап має відбутися 3 липня.

Так, заступниця Національної асоціації адвокатів Катерина Коваль заявила, що слід було провести новий з’їзд, а не гратися у поділ його на етапи заради отримання потрібних результатів голосування.

Йдеться про провальні спроби 24-25 квітня цього року змусити делегатів з’їзду проголосувати після обрання до ВРЮ Алли Лесько та Павла Гречківського за третього члена – адвоката Вадима Беляневича. Після чого прийняли рішення про проведення ще одного туру з’їзду 12 червня, на якому знову відбулося голосування за кандидатуру Беляневича. На цей раз вдало.

Щоправда, його обирали без столичних делегатів. Адже цього разу, на відміну від попереднього, коли охоронці просто не впустили до зали засідань київських адвокатів, їхня участь була заборонена Київським апеляційним адміністративним судом. Він ухвалив рішення про незаконність проведення конференції Ради адвокатів Києва у листопаді минулого року, на якій було обрано делегатів столиці.

"Це не випадковість, – упевнена Катерина Коваль. – Адже керівництво НАА в особі Лідії Ізовітової прекрасно розуміє, що київські делегати голосували б на свій розсуд. І їх було б важко переконати виконувати чиїсь вказівки та настанови зверху".

Невдоволення такою ситуацією публічно висловив і адвокат Ігор Фомін, який на з’їзді зняв свою кандидатуру з голосування за третього члена ВРЮ за квотою адвокатури. Своє рішення він пояснив тим, що йому не подобається цей захід, адже він киянин, а кияни не змогли взяти у ньому участь.

Водночас, замість 10 осіб, яких обрали на загальних зборах адвокатів донецького регіону в Маріуполі, Слов’янську, Краматорську, на з’їзді були присутні 34 донецькі делегати.

З цього приводу віце-спікер парламенту Оксана Сироїд направила депутатських запит до Генпрокуратури, в якому зазначила, що на офіційному сайті НАА міститься інформація лише про десятьох делегатів з донецького регіону.

"Постає питання щодо правомірності та легітимності обрання 34 делегатів на з’їзд адвокатів України від Донецької області, оскільки відсутній офіційний протокол конференції адвокатів України, де можна побачити реальну кількість адвокатів, які були присутніми на конференції адвокатів".

Тож Сироїд вимагала здійснити перевірку та витребувати документи про персональний склад делегації донецьких адвокатів для унеможливлення незаконної участі в прийняття рішень з обрання представника від адвокатури до складу членів ВРЮ громадян так званої ДНР.

Такі ж побоювання висловили й патріотично налаштовані адвокати Донецької області, які звернулися до НАА з проханням провести низку заходів, які б легалізували діяльність їхньої Ради адвокатів на підконтрольній Україні території.

З огляду на це, мабуть, не варто виключати той факт, що серед донецьких делегатів могли були ті, що підтримують сепаратистські ідеї. Однак, це не стосується обраних ними членів до ВРЮ, яких навпаки можна зарахувати до протеже чинного президента та голови уряду.

Як вже повідомлялося раніше, кандидатуру судді Алли Лесько, кар’єрний злет якої до суду ВСС хоч і відбувся за часів Януковича, протежували до ВРЮ з адміністрації Порошенка.

Теж саме можна сказати й про адвоката Вадима Беляневича, який вважається "вчителем" головного юриста Банкової Олексія Філатова, що разом з ним працював у юридичній компанії "Василь Кисіль і партнери".

Тож зрозуміло, чому на його обранні наполягали в АП. Підтвердженням тому є розповідіделегатів адвокатського з’їзду, які зізнаються, що на них тиснуть голови рад адвокатів, яких у свою чергу "обробляють" губернатори, призначені главою держави.

Не останню роль у цій справі відіграла й відповідальна за організацію з’їзду адвокатів голова НАА Лідія Ізовітова, яка була відданою людиною режиму Януковича, але в обмін на гарантії збереження посади, відсутності покарання за справи минулих років, слухняно виконує вказівки АП.

Тактика розтягування з‘їзду, пов’язана з керованістю та прогнозованістю більшої частини делегатів, чого не можна було б досягнути у разі призначення нового з‘їзду, що вимагало б висунення нових делегатів.

Що ж стосується третього члена, обраного до ВРЮ, адвоката Миколи Гречківського, то його відносять до орбіти впливу глави уряду Яценюка. Адже той є братом колишньої дружини народного депутата з "Народного фронту" Миколи Мартиненка, який став впливовим політиком та бізнесменом до розлучення з нею.

Члени від прокурорів та науковців

Делегати всеукраїнської конференції працівників прокуратури наприкінці квітня цього року обрали кращих кандидатів з тих, що претендували до ВРЮ. Серед них – суддя Апеляційного суду Києва Вадим Нежура, який допоки не демонстрував зв’язків з політичними таборами, хоча є певні сигнали, які шкодять його репутації…

Та адвокат Володимир Комков, що також не помічений у зв’язках з провідними представниками минулої та нинішньої влади.

Цьогорічні з’їзди представників юридичних вишів і наукових установ проходять без впливу кишенькової організації одіозного "світила" Ківалова, яка раніше займалася проведенням цього заходу. Тому його делегати обрали до ВРЮ достойних цієї посади кандидатів – декана юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Андрія Бойка та заступника декана юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Анатолія Мірошниченка.

Не визначилися делегати лише з третім членом до ВРЮ, який обов’язково має бути суддею. Тому перенесли голосування на друге засідання, яке відбулося 30 червня цього року. Однак, і воно не виявилося результативним.

"Що не дивно, адже серед служителів Феміди з 15-річним стажем роботи, передбаченим законом, не просто знайти достойного кандидата з незаплямованою репутацією та високим рівнем професіоналізму, – упевнений експерт Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда з судівництва. –– Яскравим підтвердженням тому є досьє на вісім претендентів до ВРЮ від науковців, традиційно підготовлене експертами Реанімаційного пакету реформ, яке може дати уявлення про репутацію кожного з них".

Експерти Реанімаційного пакету реформ традиційно підготували на основі відкритих джерелдосьє на претендентів до ВРЮ від науковців, яке може дати уявлення про репутацію кожного з них.

Найбільш наближеним до науковців можна назвати суддю ВСС Павла Гвоздика, який є доктором юридичним наук. Мабуть, тому його кандидатура на з’їзді 30 червня опинилася серед лідерів, проте, не набрала більшість голосів для проходження у ВРЮ. І це невипадково, адже  зайняття ним за часів Януковича посади голови Ради суддів загальних судів, за рекомендацією якої призначали керівництво загальних судів, віддане режиму Януковича, кидає тінь на репутацію.

За реакцію щодо подій на Майдані Гвоздик навіть потрапив до списку осіб, до яких громадські об‘єднання Литви закликали ввести санкції з боку Литви і ЄС.

Серед інших кандидатів з науковим ступенем кандидата наук був суддя Київського апеляційного адміністративного суду донеччанин Олександр Хрімлі, його колега, який з того ж суду пішов у відставку, тернопільчанин Сергій Штогун, колишній суддя Вищого господарського суду у відставці Микола Хандурін та суддя ВСС Олег Ткачук.

Адже вони дотичні до наукового середовища, оскільки захистити кандидатські дисертації, а дехто навіть викладає у вишах.

Суддю Хрімлі звинувачували у тому, що він у 2004 році начебто спричинив ДТП, внаслідок якої загинуло двоє дітей. Слідство тривало довго, проте матеріали кримінальної справи так і не були передані до суду. Скаржитись відносно порушень при проведенні досудового слідства було нікому – мати дітей-жертв наїзду померла від горя, а батька знайшли повішеним.

Попри це, Олександр Хрімлі, будучи тоді суддею Київського районного суду Донецька, а згодом і Донецького окружного адміністративного суду, в 2009 році пішов на підвищення до Київського апеляційного адміністративного суду.

Микола Хандурін ще у 2005 році, коли виконував обов’язки голови ВГС, був помічений у зв'язках із Петром Порошенком, який працював секретарем РНБО. Тоді він нібито був причетний до вилучення справи про скасування результатів приватизації Нікопольського заводу феросплавів з Апеляційного господарського суду Києва.

Що ж стосується судді ВСС Олега Ткачука, то він, будучи суддею військового суду Вінницького гарнізону, судився з вінницькими медиками, які, як він стверджував, завдали шкоди його здоров’ю на 120 тисяч гривень.

Його позов задовольнив Ленінський районний суд Вінниці та апеляційний суд Вінницької області, який, щоправда, зменшив розмір матеріальних претензій позивача до 80 тисяч. Через те, що міська клінічна лікарня №1 не могла виконувати це рішення, державна виконавча служба припинила рух коштів на її казначейських рахунках.

Суддя ж ВАС Катерина Леонтович, яка також опинилася серед лідерів за результатами голосування з’їзду науковців, відома тим, що в 2011 році була суддею-доповідачем у справі, в якій за наслідками розгляду Вищий адміністративний суд України підтвердив правомірність визнання незаконним та скасування Указу Президента України No46/2010 від 20 січня 2010 року "Про присвоєння Степану Бандері звання Герой України".

Щодо судді Дзержинського районного суду Харкова Людмили Гайдук, то проти неї,  починаючи з 2012 року, Вища кваліфікаційна комісія суддів 15 разів вирішувала питання щодо відкриття дисциплінарного провадження. Але інформація про притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутня.

Крім того, експерти виявили значні розбіжності між її майновими деклараціями 2013 і 2014 років.

Суддя ж Сергій Штогун відомий тим, що у 2008 році зупинив дію указу президента Ющенка про ліквідацію Окружного адміністративного суду Києва, за що зазнав переслідувань з боку адміністрації президента та члена Вищої ради юстиції Володимира Колесниченка.

Тоді за зупинення дії указу Ющенка його звинувачували у зловживаннях і керівники парламентського комітету з питань правосуддя – Сергій Ківалов та Вадим Колесніченко, що тепер перебуває в розшуку.

У 2010 році після судової реформи Януковича-Портнова-Ківалова він добровільно пішов у відставку та зайнявся викладацькою діяльністю, написанням наукових статей і монографій. Тому не є наближеним до минулого режиму Януковича та теперішньої влади суддею.

Майнові декларації усіх суддів та членів їхньої родини свідчать про те, що у кожного з них – просторі квартири, у більшості – величезні будинки та по декілька земельних ділянок і машин.

А в судді у відставці Світлани Орлової є навіть "Лексус" 2013 року та два катери 1981 та 2012 року випуску. Значні майнові розбіжності між деклараціями 2013 і 2014 років можна побачити у Людмили Гайдук. Суддя ж  ВСС Павло Гвоздик, на відміну від інших кандидатів до ВРЮ, у своїй декларації зазначив, що його дружина не надала згоди на поширення інформації відносно неї та її майна, що робить його інформацію про стан доходів неповною.

Тож, обирати серед заявлених кандидатів науковцям і справді було важко. Але доведеться спробувати втретє визначитися з членом ВРЮ тепер уже лише серед двох кандидатів Катерини Леонтович та Павла Гвоздика, які на з’їзді 30 червня виявилися лідерами голосування.

Тож  серед заявлених кандидатів науковцям буде досить важко обрати члена ВРЮ, який має бути визнаним фахівцем у галузі права з бездоганною професійною репутацією.

Така ж проблема й у парламентарів, які мають шляхом таємного голосування "відправити" до цього органу ще одного суддю, але поки що не можуть визначитися з його кандидатурою.

"Політизовані" члени

Говорячи про вже обраних членів ВРЮ, слід зауважити їхню політичну ангажованість. Приміром, адвокат Олексій Маловацький є депутатом Київської міської ради від фракції "УДАР-Солідарність", а в 2014 балотувався на виборах до Верховної Ради від "Блоку Петра Порошенка", №84 у списку.

До того ж, йому не вистачає стажу роботи у сфері права. передбачених законом 15 років ще не пройшло з моменту отримання ним диплому юриста у 2001 році.

Попри це, Олексій Маловацький разом із суддею Іриною Мамонтовою, яка чи не єдина під час Євромайдану не кинула за ґрати мітингувальників, відпустивши їх під домашній арешт, були обрані до ВРЮ.

Серед кандидатів до цього органу від президента пройшла й адвокат Тетяна Малашенкова, яка балотувалася на останніх парламентських виборах від "Блоку Петра Порошенка" – 85-тий номер у списку.

До переліку напряму пов’язаних із владою членів ВРЮ слід додати ще й Генерального прокурора, призначеного Порошенком Віктора Шокіна, та міністра юстиції Павла Петренка, близького до Арсенія Яценюка.

Ну і головою ВРЮ нещодавно був обраний Ігор Бенедисюк – ЗМІ уже стали писати, що зараз, як і раніше, головою ВРЮ стала людина, на яку у справах обрання та звільнення суддів може чинити вплив глава держави. Через це повністю незалежним від влади та політики цей орган, на превеликий жаль, так і не зміг стати.

Леся Шутко, для Української правди