exit
search
5 червня 2015

Виправдання незаконно засуджених: новий механізм

Коаліційна угода депутатських фракцій передбачає встановлення механізму перегляду вироків у кримінальних справах, за якими особи були засуджені без належної доказової бази. За розробку такого законопроекту узялися експерти Центру політико-правових реформ (ЦППР) та ініціативної групи «Реанімаційний пакет реформ» (РПР). Як це планується робити і навіщо? Спробуємо розібратися.

Призначені винними

За свідченнями правозахисників, таких справ, які були сфабриковані на підставі вибитих з підозрюваних у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочину зізнань, чимало. Яскравий приклад – історія Максима Дмитренка, який за вбивство, скоєне пологівським маніяком Сергієм Ткачем, отримав 13 років позбавлення волі. Приводом для цього стало його зізнання у скоєнні цього злочину, отримане після тортур. Коли ж факт невинуватості у 2008 році було викрито, Максим Дмитренко ще довго перебував за ґратами, оскільки Генпрокуратура та судді не квапилися його випускати на свободу. Через 8 років ув’язнення у 2012-у він вийшов на волю, а у 2015-у помер.

Максим Дмитренко став останнім з невинно засуджених, якого виправдали після затримання справжнього вбивці. А скільки ще таких, як він, нині сидить в українських в’язницях?!

Як зазначає координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко, вивчення адвокатами та правозахисниками їхньої організації справ «довічників» довело,що серед них – з десяток таких, за якими обвинувальні вироки виносилися на підставі викривлених обставин, що не відповідають існуючим доказам.

Такою є справа Олександра Рафальського, якого 13 років тому звинуватили у вбивстві п’ятьох людей і засудили до довічного ув’язнення. Разом з ним посадили трьох його знайомих, один з яких уже помер у в’язниці. Єдине, що свідчить проти них – їхні власні "явки з повинною", дані під страшними тортурами. Така ж ситуація і з засудженням до довічного відбування покарання Володимира Панасенка, в якого на момент скоєння вбивства було залізне алібі, адже він знаходився у зовсім іншому місці, ніж те, на яке вказував слідчий. Не маючи доказів його причетності до злочину, суд під час винесення йому обвинувального вироку вдавався до припущень і явного викривлення та спотворення фактів.

На жаль, Генпрокуратура, яка має можливість довести факт фальсифікації та ініціювати перегляд кримінальних справ незаконно засуджених людей, не квапиться це робити. Що не дивно, адже у разі визнання факту незаконного засудження підозра у перевищенні службових повноважень та винесення неправосудних судових рішень одразу ж лягає на слідчих, прокурорів та суддів, які кинули невинуватих людей за ґрати.

Єдиним виходом з цієї ситуації є звернення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Однак, якщо незаконно засудженим і вдасться отримати позитивне рішення європейських суддів, то виконання його в Україні доведеться очікувати роками. Адже, за даними громадської організації «Комісія захисту незаконно обвинувачених», з 845 рішень ЄСПЛ у кримінальних справах тільки 7 вважаються виконаними в Україні. Та й звернень до ЄСПЛ з цих питань не так вже й багато. Значна чисельність свавільно засуджених осіб не знали про таку можливість і пропустили строк звернення, втративши шанси на розгляд їхньої справи європейськими суддями. Іншого дієвого механізму виправлення помилок українського слідства та правосуддя, на жаль, у нас немає.

Законодавча пропозиція

Щоправда, коли під час Євромайдану кількість людей, які, будучи невинуватими, опинилися у в’язниці лише за те, що підтримували мітингувальників, помітно збільшилася, з падінням режиму Януковича було прийнято рішення звільнити їх за поданням Верховної Ради.

-  Але такий крок тягне за собою політичне втручання у сферу правосуддя, --упевнений експерт ЦППР з кримінальної юстиції Олександр Банчук. –Щоб надалі подібних ситуацій не виникало, слід запровадити дієвий правовий механізм, який дозволить виправити помилку слідства та суду у справах, де людей за чужу провину засудили до позбавлення волі. При цьому важливо встановити чіткі правила, щоб не перевантажити суди заявами засуджених.

Активісти ЦППР та РПР у своєму законопроекті передбачили такі процесуальні фільтри, які дозволяють допускати до суду лише ті справи про тяжкі та особливо тяжкі злочини, вироки у яких були ухвалені, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року, який втратив чинність у 2012 році. Адже його норми давали можливість визнавати особу винуватою лише на підставі її зізнання, яке слідчі просто з неї вибивали шляхом катування й застосування тортур, та не передбачали дієвого механізму надання їй захисту.

Із прийняттям нового КПК змінилися правила доказування і з’явилася система безоплатної правової допомоги, яка дозволяє за рахунок держави виділити підозрюваному фахового адвоката. Та й «явка з повинною» перестала відігравати важливу роль у кримінальному процесі, що зменшило ризик засудження невинуватої людини.

Оскаржувати такі вироки можуть особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, до 1 січня 2017 року за допомогою захисника (адвоката).Уже зараз система безоплатної правової допомоги повинна надавати необхідну допомогу засудженим. Розгляд такої скарги активісти РПР пропонують здійснювати за правилами апеляційного перегляду в апеляційному суді, в межах юрисдикції якого особа відбуває покарання.

- Ми також намагалися напрацювати винятковий перелік підстав для перегляду вироків стосовно свавільно засуджених осіб, щоб не допустити із запровадженням додаткового механізму перегляду справ значного збільшення навантаження на суди, -- пояснює експерт ЦППР з питань судівництва та член ініціативної групи РПР Роман Куйбіда.– Тобто, якщо вирок ґрунтується на показаннях, отриманих внаслідок порушення права не свідчити проти себе та показаннях, отриманих від особи, як свідка, і надалі використаних для її обвинувачення і засудження, а також на підставі викривлених обставин, які очевидно не відповідають доказам у справі, то він підлягає перегляду.

Надія на справедливість

Представник Асоціації правників України, адвокат Сергій Гребенюк упевнений, що вироків, де суд викривив обставини, насправді дуже багато. Тому пропонує уточнити цю підставу, звівши її лише до обставин, що мали вирішальне значення. Також він вважає, що разом з переглядом таких справ слід у законопроекті передбачити відповідальність для правоохоронців та суддів, чиї дії призвели до засудження невинуватих осіб.

Проте, Роман Куйбіда зазначає, що такий крок, хоч і слушний, однак викличе величезний спротив з боку правоохоронних органів та суддів, які у разі прийняття такого закону почнуть, гальмуючи процес перегляду вироків, робити усе, аби вберегти своїх колег від відповідальності. Через це страждатимуть, у першу чергу, незаконно засуджені люди, чиї справи переглядатимуться роками. «Тому ми свідомо не внесли до цього законопроекту такі норми», -- зазначив він.

На даному етапі важливо, щоб суспільство зрозуміло необхідність утворення такого механізму, який би надав змогу вийти з в’язниці незаконно засудженим людям, -- наголошує експерт ГО «Комітет захисту прав незаконно обвинувачених» Юлія Василенко. – Наприклад, у сусідній Польщі він успішно працює. Адже там засуджений може звернутися до Омбудсмана, показавши йому спірні моменти в матеріалах справи. Якщо він визнає їх суттєвими, то вправі зробити відповідне подання до Верховного суду з проханням про перегляд у винятковому порядку справи».

З огляду на те, що офіс нашого Уповноваженого з прав людини в Україні надмірно завантажений роботою, право ініціювати перегляд вироків, які були ухвалені раніше, автори законопроекту пропонують надати самим засудженим особам. Однак реалізувати це право можна лише через адвоката. Що ж до майбутніх вироків, то експерти не заперечують можливість залучення Омбудсмана. Цей документ схвалений науковцями та перебуває на стадії обговорення аби узгодити з громадськістю та експертами усі його норми та положення. Після чого його планують внести до Верховної Ради.

- Сподіваюся, що парламентарі не стануть відкладати з його прийняттям, адже незаконно засуджені люди повинні отримати право на встановлення справедливості, -- упевнений народний депутат Віктор Чумак, який став автором законопроекту № 2292, що дозволяє суду на вимогу європейських стандартів та рішень ЄСПЛ за вагомих підстав замінити засудженій особі довічне позбавлення волі більш м'яким покаранням.

На його думку, такі вимоги сьогодні перед законодавцем ставить суспільство і міжнародна спільнота. Тому упевнений, що Верховна Рада повинна зважити на це.

Леся Шутко