exit
search
27 лютого 2015

Експерти виявили корупційні ризики у більшості проаналізованих законопроектів, а Мін'юст та парламентський антикорупційний комітет корупції не бачать

Громадська антикорупційна експертиза виявила корупційні ризики у більшості проаналізованих законопроектів, які розглядає новий парламент, та чинних законів. Найбільше корупційних ризиків – в актах, які стосуються сфери правосуддя і безпеки, закупівель за державні кошти, адміністрування.

Про це на прес-конференції в Києві заявив директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.

«Громадські експерти – серед яких кандидати і доктори наук – за останні чотири місяці піддали експертизі 63 законопроектів і чинних законів. Системні корупціогенні фактори ми виявили у 53 з них (84% від загальної кількості проаналізованих документів)», – сказав він.

За словами Миколи Хавронюка, не допускати в законах корупціогенних факторів – це справа держави, однак Міністерство юстиції і Комітет Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції із цим завданням явно не справляються. Наприклад, у 2013 році під час проведення антикорупційних експертиз експерти Мін’юсту знайшли корупційні ризики лише у 0,4% проектів нормативно-правових актів, які ними аналізувались, а в січні–лютому 2015 року Мін’юст спромігся знайти в законопроектах аж два корупціогенних фактори.

Згаданий парламентський комітет у своїх рішеннях, прийнятих в грудні 2014 – лютому 2015 років, згадав лише про 490 із 1100 зареєстрованих за цей час проектів Законів, при цьому: стосовно 428 проектів Законів визначив, що вони не містять корупційних ризиків (у т.ч. близько 40 проектів, на які були негативні висновки громадської антикорупційної експертизи), і визнав такими, що суперечать антикорупційному законодавству, лише 29 із 1100 проектів Законів (тобто 2,6% або 5,9% із тих, які Комітетом розглядались).

«Для корупціонерів важливо, щоб їх не могли обвинуватити у зловживаннях. Саме тому вони весь час намагаються створити або знайти в законах та інших нормативно-правових актах "корупційні лазівки" і продовжувати збагачуватися за їх рахунок. Саме ці "лазівки" допомагають їм вирішувати справи в адміністративних органах і судах, – розповів Микола Хавронюк. – Такими "лазівками" є колізії (коли дві чи більше норми законів суперечать одна одній), прогалини правового регулювання (коли закон дозволяє заповнити їх будь-як, на смак чиновника), широкий розсуд (коли службова особа починає вважати себе як не царем, то царьком) та інші».

Крім усього іншого, зазначене свідчить про глибокий параліч усієї системи законопроектної діяльності. В Україні проекти законів пише хто завгодно. Коли ж експерти вказують на прямі колізії з Конституцією або на корупціогенні, кримінологічні, екологічні, гендерні чи інші ризики законопроектів, суб’єкти законодавчої ініціативи ігнорують їх, намагаючись будь-що відстояти власні інтереси.

Як зазначив керівник відділу антикорупційної експертизи Центру політичних студій та аналітики Роман Скляров, найбільш одіозними серед проаналізованих були кілька законопроектів.
Це урядовий проект закону №1551, яким планувалось вилучити заборону на участь в тендерах особам, що помічені у корупційних правопорушеннях (заборона була введена лише 14 жовтня 2014 іншим урядовим законом). Також планувалося зробити платним доступ до веб-ресурсу державних закупівель для замовників. Спільними зусиллями громадських активістів цей законопроект був повернений уряду.

Інший приклад – урядовий проект закону №1578 щодо т.зв. податкової реформи, який надавав надзвичайно широкі повноваження Державній фіскальній службі. Наприклад, вона могла на власний розсуд перевіряти будь-якого громадянина, чи його витрати не перевищують доходи, і в противному разі громадянин мав би сплатити 30% від перевищеної суми без рішення суду. Цю норму під тиском громадськості також вилучили з фінального варіанту законопроекту.

Крім того, цікавим був випадок із двома урядовими законопроектами – №5114 щодо визначення кінцевих бенефіціарів підприємств та №5067 щодо запобігання легалізації доходів, які були прийняті Верховною Радою в один день, однак були взаємовиключними, оскільки банально містили різну назву кінцевого бенефіціара, тобто створювали правову колізію.

«Загалом, на законопроектах економічної тематики помітна незлагоджена робота уряду з підготовки законопроектів, які дуже часто потрапляють до парламенту занадто сирими та неякісними, а відтак, досить корупціогенними», – сказав Роман Скляров.

На думку експерта Центру політико-правових реформ Дмитра Калмикова, в абсолютній більшості випадків існування корупціогенних факторів у нормативно-правових актах та їх проектах обумовлене не якимось злим наміром, а іншими чинниками – необізнаністю, невисоким рівнем правової культури, поганими знаннями галузевого законодавства чи відсутністю знань або навичок з техніки конструювання норм права.

«В переважній більшості випадків корупціогенні фактори не стосуються самої концепції закону і не можуть бути вигідними ініціаторам законопроекту прямо чи опосередковано. Вони – це результат не досить якісної роботи тих осіб, які надають тій чи іншій концепції форму законопроекту. Утім, існують й винятки з цього загального правила, коли той, хто лобіює законопроект, вже підрахував свою вигоду від його дії», – додав він.

Загалом же, за словами Дмитра Калмикова, корупціогенних факторів у законопроектах стало менше порівняно з Верховною Радою минулих скликань. «Проте говорити про забезпечення низького рівня корупціогеності вітчизняного законодавства, а тим більше про вирішення цієї проблеми ще, нажаль, не можна. Задля досягнення істотних позитивних змін у цій сфері треба максимально використовувати вже існуючі засоби забезпечення якості актів українського законодавства, а також впроваджувати нові механізми ефективного виявлення й своєчасного усунення корупціогенних факторів у нормативно-правових актах та їх проектах», – вважає Дмитро Калмиков.

«Проаналізовані законопроекти і закони та виявлені у них численні корупційні ризики і вади законодавчої техніки підтверджують той факт, що лише якісна співпраця громадськості, експертного середовища і держави стане запорукою створення ефективного, очищеного від корупції законодавства», – підсумувала експерт Центру політико-правових реформ Заміра Саідова.

***

Громадську антикорупційну експертизу Центр політико-правових реформ проводить за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Додаткові матеріали