exit
search
30 січня 2014

Коментар Миколи Хавронюка стосовно "закону про заручників"

16 січня 2014 року група народних депутатів України проголосувала за акт «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян», яким була встановлена або посилена адміністративна (з санкціями у виді адміністративного арешту) та кримінальна відповідальність за низку діянь.

Законом цей акт назвати не можна, оскільки він був прийнятий в явно неконституційний спосіб та його положення явно суперечать багатьом положенням Конституції України. Це підтверджено висновками багатьох експертів.

Серед передбачених вказаним актом діянь:

- порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (частина 1 статті 185-1 КпАП);

- участь у масовому заході з використанням засобів чи способів маскування або наявність у особи, яка бере участь у такому заході, відкритого вогню, піротехнічних засобів, зброї тощо (частина 3 статті 185-1 КпАП);

- встановлення без дозволу органів внутрішніх справ для проведення зборів, мітингів, вуличних походів чи демонстрацій або під час їх проведення конструкцій, палаток тощо (частина 4 статті 185-1 КпАП);

- групове порушення громадського порядку (стаття 293 КК України) та ін.

Протягом останніх двох тижнів, активно використовуючи положення цього акта, влада незаконно позбавила волі сотні громадян.

Проте, 28 січня 2014 року цей акт було парламентом визнано таким, що втратив чинність. Це було зроблено в результаті політичних домовленостей під гарантії президента. Хоча останній ще і не підписав відповідний закон, надані ним гарантії очевидно мають зупинити застосування зазначеного вище акта на всій території України.

Прийняттям же 29 січня 2014 року Закону «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» народні депутати України, які проголосували за нього, і президент фактично створили умови для вчинення масштабного багатоепізодного злочину, передбаченого статтею 147 Кримінального кодексу України.

У цій статті КК України йдеться про захоплення і тримання (у місцях попереднього ув’язнення) осіб (переважна більшість яких не вчинила жодних злочинів чи адміністративних правопорушень) як заручників з метою спонукання інших фізичних осіб до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручників.

Під зазначеними фізичними особами маються на увазі ті, що:

1) не звільняють зайняті під час акцій протесту будівлі чи приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

2) не допускають працівників зазначених органів до своїх робочих місць;

3) здійснюють будь-які інші перешкоди для належного функціонування зазначених об’єктів;

4) блокують транспортні комунікації на вулиці Грушевського в місті Києві та інших вулицях, площах, провулках, бульварах тощо в усіх населених пунктах України (крім тих, що проводять мирні акції).

Отже, згідно з цим Законом різні групи людей, часто не пов’язаних між собою і таких, що перебувають в різних віддалених населених пунктах, таких, що мають різні політичні погляди як між собою, так із затриманими і заарештованими, влада примушує до дій, які стануть умовою звільнення затриманих і заарештованих.

При цьому не враховується, що окремі будівлі чи приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування були зайняті особами, які є прихильниками діючої влади, не визначається, що саме слід розуміти під будь-якими іншими перешкодами для належного функціонування зазначених об’єктів тощо.

Між тим, для введення в дію Закону, а тобто і для звільнення затриманих та заарештованих, вимагається встановлення Генеральним прокурором України того юридичного факту, що згадані вище не пов’язані між собою групи осіб у визначений Законом стислий строк вчинили сукупність відповідних дій.

Такий абсурдний Закон фактично не може бути виконаний і не є правовим та конституційним.

Микола Хавронюк, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ