exit
search
12 червня 2013

Зарубіжний досвід рєстрації транспортних засобів: корисні уроки для України

Реформування сфери адміністративних послуг, що наразі активно відбувається в Україні, передбачає створення центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) – єдиних інтегрованих офісів, де громадяни змогли б отримати більшість адміністративних послуг. Обов’язок з їх створення покладено на органи місцевого самоврядування (міст обласного значення) та районні державні адміністрації, які надаватимуть там свої послуги. Низку послуг центральних органів виконавчої влади також передбачається надавати через дані центри, про що свідчить оприлюднений 12 лютого поточного року проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг". На жаль, окремі органи влади, як-от Державна реєстраційна служба з системи Мін’юсту, ДАІ МВС не бажають інтегруватися до ЦНАП, а воліють розвивати власні відомчі мережі офісів з надання їх послуг. Це, звичайно, ставить під загрозу головну мету реформи, адже зручність та доступність послуг для споживачів можна досягти лише створюючи єдині офіси з широким асортиментом популярних (базових) послуг.

Наразі звернемо увагу на таку актуальну послугу як реєстрація транспортних засобів, що належить до компетенції Державної автомобільної інспекції (далі – ДАІ). Останнім часом процедуру даної реєстрації дещо спрощено. Так, після внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1371 (далі – Порядок реєстрації транспортних засобів), новим власникам автомобілів тепер дозволено здійснювати їх реєстрацію чи перереєстрацію за місцем звернення, та незалежно від місця своєї реєстрації чи проживання. Крім того, нині немає необхідності знімати автомобіль з обліку при його продажу однією особою іншій. Скасовано також і обов’язкову оцінку вартості автомобіля перед його реєстрацією.

Однак слід зауважити, що досі залишається необхідність кожного разу при реєстрації чи перереєстрації автомобіля везти його до підрозділу ДАІ для проведення огляду ідентифікаційних номерів двигуна та кузова, щоб перевірити їх справжність. Лише після здійснення цієї процедури можна отримати свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) автомобіля та номерний знак. У зв’язку з цим виникає запитання: чи дійсно цей огляд доцільно проводити саме у ході реєстрації/перереєстрації транспортного засобу? Та чи можливо цю послугу інтегрувати до ЦНАП?

Для того щоб краще у цьому розібратись, ми вирішили звернутися до зарубіжного досвіду розвинених країн. Зокрема, оглянемо процедури реєстрації транспортних засобів після переходу права власності на них від одного власника до іншого у деяких штатах США (Нью-Йорк та Каліфорнія), а також країн-членів ЄС: Швеції, Великобританії та Франції.

У штаті Нью-Йорк порядок реєстрації транспортних засобів передбачено Законом штату Нью-Йорк про транспорт і дорожній рух (стаття 14). Як і в Україні, в даному штаті обов’язок з перереєстрації автомобіля, після його придбання, покладено на нового власника. Для цього йому необхідно мати оригінал документу, що підтверджує правомірність придбання автомобілю (наприклад, контракт, підписаний продавцем та покупцем, що містить інформацію щодо ціни автомобіля та дати його продажу), титульний сертифікат колишнього власника (title certificate) (в Україні аналогічним документом є технічний паспорт на автомобіль), підтвердження сплати податку штату Нью-Йорк, та документ, що ідентифікує особу.

Надалі новому власнику необхідно здійснити страхування. Як і в Україні, у штаті Нью-Йорк також треба мати підтвердження, що автомобіль застрахований для того, щоб його зареєструвати. Для здійснення даного страхування, покупець автомобілю має надати сертифікованій страховій організації документ, що підтверджує його придбання та титульний сертифікат колишнього власника, після чого отримує страхову ідентифікаційну картку штату Нью-Йорк.

Коли всі необхідні документи зібрані, новий власник прямує до Департаменту автотранспортних засобів штату Нью-Йорк, щоб здійснити реєстрацію. Після заповнення реєстраційної форми, надання оригіналів усіх необхідних документів, та сплати реєстраційного збору – автомобіль вважається зареєстрованим. Новий титульний сертифікат надсилається власнику Департаментом упродовж 90 днів.

Слід зазначити, що в даному штаті продавцю автомобіля необхідно, у певних випадках, оформити ще деякі документи, щоб здійснити його продаж, а покупець зміг його надалі зареєструвати. Так, щодо авто, якому до 10 років, необхідно зробити опис одометру, а автомобілю до 8 років – опис щодо ушкоджень яких він зазнавав. Перевірка пробігу автомобіля, або можливих суттєвих ушкоджень яких він зазнав є засобом захисту покупця від переплати, а також зниження ризиків шахрайства. Ці процедури не ускладнюють процес перереєстрації транспортного засобу, оскільки їх здійснює продавець ще до продажу свого автомобіля.

Процедура реєстрації транспортного засобу у штаті Каліфорнія багато в чому подібна до тої, що є у штаті Нью-Йорк. Вона передбачена Транспортним кодексом цього штату (Розділ 3.5). Для здійснення даної реєстрації там також необхідно надати титульний сертифікат попереднього власника та документ, що підтверджує придбання автомобілю, але в даному разі вже у встановленій штатом формі (на відміну від Нью-Йорку, де її не встановлено). Автомобіль, якому понад 4 роки, має пройти сертифікацію на викиди смогу, якщо такий сертифікат не було надіслано попереднім власником до Департаменту автотранспортних засобів протягом останніх 90 днів (сертифікація на викиди є доказом того, що автомобіль було перевірено на відповідність стандартам з викидів). Для автомобілів, яким до 10 років, як і в штаті Нью-Йорк, має бути проведено опис одометру (його впроваджено на федеральному рівні).

Зазначимо, що продавець повинен поінформувати Департамент автотранспортних засобів штату Каліфорнія про перехід права власності на транспортний засіб до іншої особи протягом п’яти днів з моменту, коли він відбувся. Для цього йому необхідно заповнити відповідну форму, яку можна потім надати особисто або ж надіслати електронною поштою. Це звільняє продавця від цивільної або кримінальної відповідальності за правопорушення, пов’язані з автомобілем, вчинені після дати його продажу.

Покупець також має протягом 10 днів від дати купівлі автомобіля повідомити про це Департамент автотранспортних засобів. Надалі він призначає зустріч та прямує до цього Департаменту з відповідними документами, сплативши реєстраційний збір та податки. Після здійснення всіх необхідних дій у даному органі, автомобіль вважається зареєстрованим. Проте, на виготовлення нового титульного сертифікату на ім’я нового власника може піти 4-6 тижнів.

Цікавим фактом є те, що у Каліфорнії, на відміну від Нью-Йорка, не вимагається підтвердження страхування при реєстрації автомобіля. Не дивлячись на те, що у обох штатах страхування транспортного засобу є обов’язковим, реєстрація автомобілю у Каліфорнії до нього не прив’язується.

Слід зазначити, що перевірки транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки та охорони навколишнього середовища, у даних штатах, не проводяться у ході їх реєстрації при зміні права власності.

По інший бік Атлантики реєстраційні процедури є досить схожими, але, у деяких важливих аспектах, менш вимогливі. В межах Європейського Союзу були зроблені спроби гармонізувати процес реєстрації транспортних засобів. Це було необхідно для подальшої підтримки базових прав громадян ЄС, зокрема в частині права на свободу пересування.

Основним актом даної сфери є Директива ЄС 1999/37. Нею встановлено єдину форму реєстраційного сертифікату транспортного засобу та перелік інформації, що він має містити. Проте, гармонізацію даних реєстраційних вимог слід розглядати у світлі гармонізації інспектування транспортних засобів на предмет безпеки та охорони навколишнього природного середовища, яка втілена у Директиві ЄС 2009/40. Додаток до цієї Директиви містить мінімальну кількість вимог щодо інспектування, включаючи перевірку ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу на відповідність тому, що вказаний у реєстраційному сертифікаті. Отже, у ЄС періодично проводяться технічні перевірки (огляди) транспортних засобів (у Директиві зазначено, що автомобіль має перевірятись раз на рік).

Відповідно до статті 2 Директиви 2009/40, даний технічний огляд (перевірка) має проводитись державою або органами чи установами, які уповноважені на це і безпосередньо контрольовані державою, включаючи приватні структури. Це означає, що в деяких державах ЄС (наприклад, у Швеції) технічний огляд (перевірка) транспортних засобів проводиться приватними компаніями, тоді як в деяких інших це досі здійснюють державні агентства.

Не дивлячись на спроби гармонізації, певні відмінності процесу реєстрації транспортних засобів все ж спостерігаються у країнах ЄС.

Одну з найменш бюрократичних процедур з реєстрації транспортних засобів серед країн ЄС має Швеція. Відповідно до Порядку (2001:650) реєстрації дорожнього транспорту, єдиний документ, який вимагається для перереєстрації автомобілю – оригінал реєстраційного сертифікату, виданий Транспортним агентством Швеції (його аналогом є титульний сертифікат у США та технічний паспорт в Україні). Друга сторінка даного сертифікату не є заповненою і використовується тоді, коли особа продає свій автомобіль (тобто як договір купівлі-продажу, хоча у ньому не вимагається вписувати ціну автомобіля). У ній зазначається ім’я покупця, його персональний ідентифікаційний номер, адреса, дата переходу права власності на транспортний засіб, та підписи обох сторін – продавця й покупця. 

Належно заповнена та підписана друга сторінка реєстраційного сертифікату має бути надісланою (звичайною поштою) продавцем до Транспортного агентства Швеції, що підпорядковується Міністерству підприємництва, енергетики та зв’язку. Покупцеві бажано це проконтролювати.

У Швеції є можливість надіслати заповнену сторінку реєстраційного сертифікату і в електронному вигляді, але для цього можна використати лише Iphone(apple). У цьому смартфоні можна безкоштовно завантажити дану сторінку, заповнити і надіслати. Але щоб зробити це за допомогою Iphone, необхідно мати реєстраційний сертифікат нового зразка (відповідно до Директиви ЄС) автомобіля, що продається, і діючі водійські права (як покупцеві, так і продавцеві).

Перед тим як даний сертифікат надсилається до Транспортного агентства, новий власник автомобіля повинен здійснити його страхування, що у Швеції є обов’язковим. Воно має бути здійснено в той день, коли відбулась передача права власності на автомобіль, з метою уникнення на дорогах незастрахованого транспорту. Страхова компанія повідомляє потім Транспортне агентство, що автомобіль застраховано. Що ж до сплати податків, то слід зазначити, що у разі коли купівля-продаж транспортного засобу відбулась у той місяць, в якому необхідно сплатити транспортний податок, цей обов’язокзалишається за старим власником. Податок на транспортний засіб прив’язано до транспорту, а  не до його власника.

Передача права власності на автомобіль вважається здійсненою, коли сторони підписали реєстраційний сертифікат. Завірений сертифікат надсилається Транспортним агентством протягом 2-3 днів (з прикріпленням нової другої сторінки, у разі якщо буде потреба продати автомобіль).

Процедура реєстрації транспортного засобу у Великій Британії багато в чому схожа на шведську, з тією лише різницею, що там є дві різні форми реєстраційного сертифікату. Реєстрація автомобілів у Сполученому Королівстві здійснюється Агентством з ліцензування водійства та транспорту, що є виконавчою агенцією Департаменту з транспорту.

Згідно положень Регламенту дорожнього транспорту 2001 року (частини ІІІ)спосіб, у який автомобіль реєструється у Великобританії залежить від того, який вид реєстраційного сертифікату має його власник. Якщо продавець має старіший зразок даного документу, він ще має заповнити окрему форму. У разі якщо він має реєстраційний сертифікат, що відповідає Директиві ЄС – процедура реєстрації така сама як у Швеції. Але в Сполученому Королівстві даний сертифікат надсилається новому власнику протягом 6 тижнів.

Реєстраційні вимоги у Франції є дещо складнішими. Виходячи зі змісту Наказу від 9 лютого 2009 року про правила реєстрації транспортних засобів, продавець автомобіля має забезпечити новому власнику пакет документів для того, щоб він подав їх місцевому префекту (аналог української місцевої держаної адміністрації) на реєстрацію.

Одним із цих документів є реєстраційний сертифікат. Франція, як і Великобританія, має деяку специфіку у ході реєстраційної процедури, якщо власник має стару форму сертифікату. У разі, якщо продавець має такий сертифікат, що складається з однієї сторінки, на ньому має бути зроблена помітка «продано», проставлена дата продажу і підпис продавця. Цей документ є підтвердженням права власності на автомобіль допоки новий власник не отримає новий сертифікат на своє ім’я.

Якщо продавець має новий тип реєстраційного сертифікату з відкріпним купоном (згідно Директиви ЄС), то на його верхній частині робиться надпис «продано», ставиться дата та підпис продавця. Продавець залишає цю частину собі. Відкріпний купон, що є нижньою частиною, заповнюється новим власником автомобіля та підписується обома сторонами. Надалі він слугує тимчасовим реєстраційним сертифікатом впродовж місяця, що є терміном протягом якого надсилається новий реєстраційний сертифікат.

У Франції при здійсненні реєстрації авто новому власнику необхідно також подавати окреме підтвердження купівлі автомобіля. Для цього заповнюється спеціальна форма, що надається окружним префектом (або ж скачується зі спеціального веб-сайту). Вона має бути підписана як продавцем, так і покупцем.

Продавець також надає новому власнику сертифікат щодо адміністративного статусу та висновки за результатами перевірки транспорту на дотримання вимог безпеки та охорони навколишнього середовища, які необхідно лише пред’явити, але не здавати.

Коли всі ці документи зібрано, покупець автомобіля прямує до офісу місцевого префекта. Там необхідно заповнити спеціальний бланк і здати документи. Надалі місцевий префект здійснює реєстрацію транспортного засобу на ім’я нового власника і видає новий реєстраційний сертифікат.

Отже, як бачимо, в більшості високорозвинених та демократичних країн перевірка ідентифікаційних номерів складових частин автомобіля не проводиться у ході його реєстрації (перереєстрації). В цих державах дана адміністративна послуга також надається не органами внутрішніх справ (поліцією), а цивільними агенціями чи місцевими органами влади.

В Україні ж ситуація дещо інша. При цьому існує можливість зробити ще зручнішим для громадян процес реєстрації (перереєстрації) автомобілів.

Вилучення з Порядку реєстрації транспортних засобів норм щодо огляду ідентифікаційних номерів їх складових частин у ході реєстрації (перереєстрації) дозволить проводити її безпосередньо через центри надання адміністративних послуг. Для цього дану послугу необхідно закріпити у проекті постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг". В результаті, оформивши довідку-рахунок або завіривши нотаріально договір купівлі-продажу, здійснивши необхідні податкові платежі та страхування автомобіля, достатньо буде віднести ці документи разом з заявою до центру (або ж навіть надіслати їх електронною поштою) та отримати техпаспорт і номерний знак.

Звичайно, постає питання захисту від ризику купівлі транспортного засобу з підробленими ідентифікаційними номерами. Для цього потрібен системний підхід. Так, в країнах Європейського Союзу раз на рік проводиться одна комплексна перевірка технічного стану транспортного засобу, під час якої перевіряються також й ідентифікаційні номери його складових частин. Все це робиться задля безпеки громадян на дорогах. Даний вид перевірки може здійснюватись і приватним сектором. В Україні проведення технічного огляду також віднесено до компетенції приватних суб’єктів, що зменшує ризики корупції. Але цей вид огляду скасовано для легкових автомобілів, якими користується більшість громадян. Зроблено це було через високу корупціогенність даної адміністративної послуги. Проте, задля безпеки громадян, колись Україні доведеться повернути єдину комплексну перевірку для усіх без винятку транспортних засобів, передавши її до компетенції суб’єктів приватного сектору. Для цього необхідно вилучити винятки щодо автомобілів з пункту 1 Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137. ДАІ матиме можливість перевіряти підтверджуючі цей огляд документи, і у разі їх невідповідності – притягати до відповідальності недобросовісних власників і суб’єктів перевірки (наприклад, позбавляючи їх ліцензії).

Отже, враховуючи наміри Уряду спрощувати та впроваджувати електронне надання адміністративних послуг, для України найкраще підходить досвід Швеції та Великобританії. Після оформлення всіх необхідних документів, їх одразу ж можна надати (надіслати) відповідному органу та починати користуватись новопридбаним улюбленцем. І жодних перевірок! Вони мають проводитись окремо та з метою підтримки безпеки дорожнього руху і захисту громадян від шахрайства.

Повноваження ДАІ з реєстрації транспортних засобів слід, в порядку делегування, передати органам місцевого самоврядування. Вони, в свою чергу, мають надавати цю послугу через ЦНАП. Ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів варто, все ж, залишити у компетенції ДАІ, задля здійснення загальнодержавного обліку транспортних засобів та ефективного реагування на правопорушення у транспортній сфері.

Юридична практика № 24 (807) від 11.06.13.

Попередня новина 23 травня 2018