exit
search
16 квітня 2013

Ще одна негуманна гуманізація

№ 2677 від 02.04.2013 р. Проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо деяких злочинів, які караються штрафами)». Ініціатор – народний депутат України Слюз Т.Я.

Короткий зміст та коментар.

Законопроектом пропонується внести зміни до 423-х статей (частин статей) Кримінального кодексу України (далі – КК), зокрема, передбачивши в їхніх санкціях основне покарання у вигляді штрафу, де його не було, або зміну розміру штрафу. Більшість цих статей (частин статей) наразі передбачають альтернативну санкцію і лише 102 із зазначених 423 статей (частин статей) встановлюють позбавлення волі як єдине можливе основне покарання. 
 

Таблиця 1. Зміст змін, передбачених законопроектом.

 

 

 

 

Категорія

Кількість

Приклади

 

Залишилися в тій же категорії, що були

1

Злочини невеликої тяжкості

137

Ч. 1 ст. 296; ч. 1, 2 ст. 387; ч. 1 ст. 389; ч. 1 ст. 403; ч. 1 ст. 409; ч. 1 ст. 425; ст. 445

2

Злочини середньої тяжкості

64

Ч. 2 ст. 158-1; ч. 2 ст. 297; ч. 3 ст. 300; ч. 2 ст. 301; ч. 2 ст. 333; ст. 340

3

Тяжкі злочини

15

Ч. 3, 4 ст. 191; ч. 2 ст. 199;  ч. 3 ст. 364

4

Особливо тяжкі злочини

7

Ч. 3 ст. 199; ч. 1, 2 ст. 203-2; ч. 2, 3 ст. 209; ч. 3 ст. 212-1

5

Усього

223

 

 

Санкцію посилено

6

Злочини невеликої тяжкості → середньої тяжкості

25

Ч. 1 ст. 162; ч. 1 ст. 182; ч. 1 ст. 223-1; ст. 232; ч. 1 ст. 242

7

Середньої тяжкості → тяжкі злочини

15

Ч. 2 ст. 206; ч. 2 ст. 222-1; ч. 2 ст. 224; ч. 1 ст. 332

8

Середньої тяжкості → особливо тяжкі злочини

8

Ч. 2 ст. 302; ч. 1 ст. 328; ч. 1, 2 ст. 329; ч. 1 ст. 330; ч. 1 ст. 422

9

Тяжкі злочини → особливо тяжкі злочини

16

Ч. 1 ст. 209; ч. 3 ст. 224; ч. 2 ст. 276; ч. 2 ст. 277; ч. 3 ст. 302; ч. 2, 3 ст. 303, ч. 2 ст. 330

 

Усього

64

 

 

Санкцію пом’якшено

10

Злочини середньої тяжкості → невеликої тяжкості

93

Ч. 2 ст. 168; ч. 2 ст. 175; ч. 1 ст. 201; ч. 1 ст. 211; ст. 336

11

Тяжкі злочини → злочини невеликої тяжкості

20

Ч. 8 ст. 158; ч. 3 ст. 176; ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 270-1; ч.3 ст. 355; ч. 2 ст. 361; ч. 2 ст. 402

12

Тяжкі злочини → злочини середньої тяжкості

18

Ч. 3 ст. 159-1; ч. 2 ст. 163; ч. 3 ст. 190; ч. 2 ст. 210; ч. 2 ст. 211

13

Особливо тяжкі злочини → середньої тяжкості

4

Ч. 5 ст. 185; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 297; ст. 441

14

Особливо тяжкі → тяжкі злочини

1

Ч. 2 ст. 201

 

Усього

136

 

 

Метою прийняття законопроекту відповідно до пояснювальної записки до нього є гуманізація кримінальної відповідальності та зменшення кількості ув’язнених осіб.

Проте, як видно із таблиці (див. Табл. 1), санкцію пом’якшено лише у 136 випадках із 423. Крім того, зазначена мета засобами законопроекту не може бути досягнута і з огляду на наступне.

1. У ч. 5 ст. 53 КК вказано, що у разі несплати штрафу в розмірі понад 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – нмдг) і відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі з розрахунку один день позбавлення волі за 8 нмдг у межах:

- від 1 до 5 років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за злочин середньої тяжкості;

- від 5 до 10 років позбавлення волі – при вчиненні тяжкого злочину;

- від 10 до 12 років – при вчиненні особливо тяжкого злочину.

При цьому штраф у розмірі понад 3 тисячі нмдг може бути замінено виключно таким видом покарання, як позбавлення волі – у такому випадку строк позбавлення волі може бути навіть більшим, ніж передбачено відповідною альтернативною санкцією статті (частини статей) КК. Наприклад, якщо санкція передбачає штраф у розмірі 10 000 нмдг або позбавлення волі на строк до 3 років, то у разі призначення штрафу, а потім заміни його (у випадку несплати) позбавленням волі розмір останнього становитиме майже 3,5 роки.

За злочин, передбачений ч. 2 ст. 330 КК, законопроектом пропонується встановити штраф у розмірі 1 000 000 нмдг (17 млн. грн.), а за злочин, передбачений ч. 3 ст. 422 КК, – 100 000 нмдг (1,7 млн. грн.). Оскільки зазначені суми штрафів звичайній людині зібрати і сплатити практично нереально, то в цих та інших подібних випадках буде застосовуватися положення ч. 5 ст. 53 КК про заміну штрафу позбавленням волі.

Еквівалентом штрафу – у разі його заміни (з розрахунку один день позбавлення волі за 8 нмдг) – є у першому випадку позбавлення волі на строк 342 роки, а в другому – 34 роки. На щастя, закон передбачає, що ні 34, ні тим більше 342 роки призначені бути не можуть – в обох цих випадках максимальним строком, згідно із законом, є 12 років позбавлення волі, а отже, немає сенсу у тому, щоб передбачати і настільки різні розміри штрафу: штраф хоч 1 000 000 нмдг, хоч в 40 000 нмдг однак буде замінено не більше ніж на 12 років позбавлення волі.
На сьогодні ч. 2 ст. 330 КК встановлює покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, а ч. 3 ст. 422 – від 5 до 10 років. У чому ж тоді полягає гуманізація?

2. Санкції багатьох статей (частин статей), що передбачають покарання у вигляді штрафу, законопроектом необґрунтовано пропонується збільшити. Наприклад, у ч. 1 ст. 387 КК замість штрафу від 50 до 100 нмдг передбачити штраф у розмірі 1000 нмдг.
Це також не є гуманізацією.

3. Якщо зараз у 321-й статті (частині статей), які пропонується змінити, є альтернативні санкції, які дають можливість суду обрати вид покарання, то після прийняття пропонованих законопроектом змін суд змушений буде призначати лише штраф. При цьому у багатьох випадках ефективність таких видів покарань, як громадські роботи, виправні роботи, обмеження волі тощо авторами законопроекту до уваги не береться, як ігнорується і той факт, що для багатьох наших співгромадян сплатити штраф буває не по силах і що саме тому закон (ч. 5 ст. 53 КК) передбачає заміну штрафу в розмірі до 3 тисяч нмдг у разі його несплати саме тими покараннями, які законопроектом пропонується виключити – громадськими роботами і виправними роботами.

До речі, виправні роботи, по своїй суті, це той самий штраф, але в розстрочку: засуджена особа щомісяця через бухгалтерію підприємства (установи тощо), де вона працює, перераховує певний відсоток свого заробітку державі.

4. Законопроектом передбачається встановлення абсолютно визначеного розміру штрафу. Наприклад, за ч. 2 ст. 369 КК (давання хабара) – 1000 нмдг, за ч. 1 ст. 185 КК (крадіжка) – 500 нмдг, за ч. 1 ст. 189 КК (вимагання) – 10 000 нмдг. Це прямо суперечить основоположним принципам призначення покарання, встановленим у статтях 65, 66, 67 та інших КК, які вимагають від суду врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, ігнорує положення про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Фактично, це положення заперечує той неспростовний факт, що всі люди є різними за своїм майновим станом, віком, статтю, зайнятістю та багатьма іншими ознаками.

5. Законопроектом запропонована нова міра покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 (одержання хабара) – штраф у подвійному розмірі хабара з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Але суспільна небезпечність одержання хабара залежить не тільки від розміру хабара, а й від багатьох інших обставин, які стосуються як злочину, так і особи злочинця, – і саме тому важливо встановити конкретні межі штрафу.
Крім того, є і формальне заперечення: зазначена санкція не узгоджується з положення ч. 2 ст. 53 КК, згідно з яким штраф визначається судом в межах від 30 нмдг до, як правило, 50 000 нмдг.

Отже, штраф менше ніж 30 нмдг призначено бути не може.

6. Санкції чотирьох статей (частин статей) – ч. 1 ст. 407, статті 411, 412, 413 – передбачають два основних покарання одночасно (штраф і тримання у дисциплінарному батальйоні), що прямо суперечить положенню ч. 4 ст. 52 КК України, яка забороняє призначати за один злочин двох основних покарань.

7. Зміна розміру штрафу, пропонована проектом, науково не обґрунтована. Відповідні розміри практично «взяті зі стелі».
У цьому зв’язку звернемо увагу на зміни, які пропонується внести до ст. 338 (наруга над державними символами). Частина 1 цієї статті передбачає відповідальність за публічну наругу над національними символами України, частина 2 – за те саме діяння щодо прапору чи гербу іноземної держави. Дивно, але за наругу над національними символами України законопроектом передбачається встановити менший розмір штрафу – 100 нмдг, ніж за наругу над прапором чи гербом іноземної держави – 150 нмдг (за чинним КК розмір штрафу в цих частинах ст. 338 є однаковим, але за злочин, передбачений ч. 1 ст. 338, встановлено позбавлення волі на строк до 3 років, а передбачений ч. 2 – лише до 2 років).

Висновок.

У листопаді 2011 р. влада вже один раз здійснювала «гуманізацію» кримінальної відповідальності. Що з цього насправді вийшло, можна прочитати тут.


Цей законопроект так само не відповідає проголошеній меті його прийняття і тому його доцільно відхилити.