exit
search
28 червня 2007

Обговорення доцільності запровадження інституту кримінальних проступків у правову систему України

В роботі цього наукового заходу взяли активну участь більше 30 представників кримінально-правової та адміністративно-правової науки, державних органів (Секретаріату Президента України, Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Міністерства юстиції України, Апарату Верховного Суду України) і громадських організацій. 

Учасникам семінару був наданий великий перелік документів, який включав Концепцію державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні, проекти Концепції реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні та Кодексу України про адміністративні проступки, проекти змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», зумовлені запровадженням кримінальних проступків.

Під час відкриття Радник Президента України Микола Полудьонний звернув увагу всіх присутніх на важливість такого обговорення з огляду на можливість затвердження Главою держави Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні, схваленої Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права 24 квітня 2007 року.

Семінар продовжив виступ професора Павла Фріса (Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ) «Кримінальна провина: поняття та основні характеристики». Насамперед, він зазначив важливість запровадження інституту кримінальних проступків для мети гуманізації кримінального законодавства, адже до цієї категорії відійдуть теперішні злочини невеликої тяжкості. Але, на думку вченого, кримінальні проступки повинні йменуватися українським терміном «провини» і стати предметом регулювання нової галузі права з особливим об’єктом охорони. Однак, враховуючи думку більшості науковців, професор Фріс спробував об’єднати в одному акті під назвою Кодекс законів про кримінальні правопорушення положення про злочини та провини. Повертаючись до підстав розрізнення злочинів та провин, професор Фріс зазначив, що до них також відносяться: види правових наслідків (покарання за вчинення злочинів, і стягнення – за провини), розміри правових наслідків (позбавлення волі більше 2 років за вчинення злочинів, позбавлення волі менше 2 років та інші кримінальні стягнення, не пов’язані з позбавленням волі – за провини), суб’єкт відповідальності (виключно фізичні особи за вчинення злочинів, фізичні та юридичні особи – за провини), процедури розслідування.

Проректор Академії прокуратури України, професор Віталій Куц здійснив доповідь про форми реалізації відповідальності за кримінальні проступки. Він виступив за об’єднання в межах кримінального права всіх складів злочинів та кримінальних проступків. Але відповідальність за кримінально-карані діяння слід реалізовувати у формі таких заходів впливу – покарання за вчинення злочинів та стягнення за вчинення кримінальних проступків. Таким чином, покарання особи тягнутиме її судимість, а застосування кримінального стягнення не матиме наслідком її судимості. Також це дозволить визнати суб’єктом відповідальності за вчинення кримінальних проступків і юридичних осіб, на яких накладатимуться визначені законом кримінальні стягнення.

Про зарубіжний досвід в сфері кримінального та адміністративно-деліктного законодавства присутні могли дізнатися від радника Німецького фонду міжнародного правового співробітництва, старшого прокурора Федеральної землі Нижня Саксонія Альбрехта Штанге. На початку він зазначив, що німецькій науці відомі подібні дискусії, які тривали близько століття. Але й до цього часу не знайдено чіткого рішення у розмежуванні порушень порядку (аналог адміністративних проступків) та кримінально-караних діянь. Різниця як між адміністративними та кримінальними деліктами, так і між самими кримінальними деліктами проводиться на підставі формального критерію – розміру покарання. Так, до сфери кримінального права відносяться ті діяння, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі більше 1 місяця. Основним видом стягнення за вчинення порушень порядку є штраф, який накладається адміністративним органом. Злочин від кримінального проступку в німецькому праві відрізняється, тим що за нього до особи суд застосовує покарання у вигляді позбавлення волі більше 1 року.

Ступінь небезпеки діяння не є визначальним при визначенні приналежності певного протиправного діяння, що було підтверджено Федеральним Конституційним Судом. Адже важко встановити небезпечність порушення порядку, за яке накладено штраф в розмірі 15 мільйонів Євро, та кримінального проступку, який тягне за собою позбавлення волі на строк до 3 місяців.

Практиці Європейського суду з прав людини у справах про кримінальне обвинувачення присвятив свій виступ керівник проектів Центру політико-правових реформ Олександр Банчук. Так, “справами про кримінальне обвинувачення” у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід вважати не лише власне кримінальні справи, але й справи про: 1) корупційні діяння, санкцією за які може бути відмова у призначенні на посаду або позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади в державні органи; 2) адміністративні правопорушення, санкцією за вчинення яких є арешт правопорушника, оплатне вилучення майна, конфіскація майна чи позбавлення спеціального права, наданого цій особі. Визнання їх справами про кримінальне обвинувачення автоматично вимагає додержання процедурних гарантій, визначених статтею 6 Конвенції (незалежність і неупередженість суду, в тому числі на відвід упередженого судді; публічність судового розгляду; розумний строк судового розгляду; рівність сторін та змагальність; правову допомогу, в тому числі на безоплатну правову допомогу; допомогу перекладача; оскарження судового рішення). Переважна частина із названих процесуальних прав осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення (в розумінні Конвенції), не тільки порушуються в українській практиці, але навіть не передбачені в національному законодавстві, а точніше в Кодексі України про адміністративні правопорушення та Законі України «Про боротьбу з корупцією». Тому, очевидною є необхідність виведення зі сфери адміністративного деліктного права та переміщення до кримінального права тих протиправних діянь, які за своїми ознаками визначаються Європейським Судом як кримінальні правопорушення.

Наступний день семінару розпочався з виступу професора Івана Голосніченка (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) про доцільність запровадження інституту кримінальних проступків та критерії їх відмежування від адміністративних проступків. Він підтримав ідею вилучення зі сфери адміністративно-деліктного права діянь, які мають кримінально-правовий характер. Але зважаючи на значний науковий спротив запровадженню в кримінальне право зазначеного інституту, професор Голосніченко виступив за створення категорії підсудних проступків. Вони можуть об’єднанні з адміністративними деліктами в одному акті під назвою - Кодекс про підсудні та адміністративні проступки. Їх відмежування слід проводити, на думку вченого, за кількома критеріями: ступінь суспільної шкідливості (значний і незначний), об’єкт посягання (управлінська сфера для адміністративних проступків), суб’єкт юрисдикції (суд та адміністративний орган), суб’єкт порушення (тільки фізичні особи та фізичні особи і юридичні особи).

Професор Української академії Національного банку (м. Суми) Дмитро Лук’янець визначив головний, на його думку, критерій для розмежування кримінальних і адміністративних проступків – процедуру розгляду справи. Справи про кримінальні проступки обов’язково повинні мати судовий порядок розгляду, а справи про адміністративні проступки – тільки адміністративний порядок.  На кожному етапі розвитку суспільства воно може вирішувати для себе доцільність застосування того чи іншого порядку притягнення до відповідальності за певні діяння. Допоміжними для вирішення цього питання мають стати: очевидність чи неочевидність встановлення зв’язку між суб’єктом діяння, об’єктом та об’єктивною стороною (очевидність притаманна для адміністративних діянь, неочевидність - для кримінально-караних діянь); тяжкість стягнення.

Учасники семінару погодилися з думкою про нагальну необхідність запровадження кримінальних проступків в Україні, про що свідчать такі чинники: 

1. Гуманізація кримінального права шляхом перетворення окремих нетяжких злочинів на кримінальні проступки.

2. Реформа адміністративно-деліктного права, внаслідок якої накладати адміністративні стягнення будуть тільки адміністративні органи.

3. Вимоги Європейського Суду з прав людини щодо справ про кримінальне обвинувачення.

4. Реалізація вимог Конституції України про можливість конфіскації майна лише на підставі рішення суду.

5. Реалізація положень Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів щодо існування в майбутньому лише цивільних, адміністративних і кримінальних судів. В цьому випадку, тільки кримінальні суди застосовуватимуть покарання, які зараз є адміністративними стягненнями (конфіскація майна, арешт).

6. Позбавлення адміністративних судів невластивих для них повноважень (розгляд адміністративних позовів Антимонопольного комітету, податкових органів, митних органів по накладення штрафів і застосування конфіскації майна тощо) та надання кримінальним судам цих повноважень щодо накладення стягнень у вигляді конфіскації майна.

Підбивав підсумки роботи семінару Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, який акцентував увагу на необхідності запровадження кримінальних проступків, що вимагатиме в свою чергу впорядкувати термінологію (проступки, провини, порушення, правопорушення), визначити правові наслідки діянь (покарання і стягнення), вирішити проблеми відповідальності юридичних осіб за межами кримінального законодавства, визначити способи нормативного закріплення кримінальних проступків (окрема книга Особливої частини Кримінального кодексу чи доповнення існуючих розділів Особливої частини Кримінального кодексу положення про кримінальні проступки).

Ідея впровадження інституту кримінального проступку в українське право отримала одностайну підтримку учасників семінару задля необхідності гуманізації кримінального законодавства та проведення повноцінної реформи адміністративно-деліктного законодавства. Було також досягнуто домовленостей про опублікування збірника виступів учасників семінару та продовження роботи з доопрацювання відповідних законопроектів. 


Опубліковано: «Право України. – 2007. – № 7. - С. 140.»