exit
search
30 січня 2006

Пропозиції Центру політико-правових реформ до змісту проекту Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань застосування Кодексу адміністративного судочинства

2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства суди розглядають спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України, не розглядаються за правилами адміністративного судочинства справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України, зокрема справи щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міжнародних договорів України. Суд за правилами адміністративного судочинства розглядає справи щодо:

відповідності законам України підзаконних правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

відповідності Конституції України та правовим актам вищої юридичної сили актів інших суб’єктів владних повноважень.

Рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби може бути оскаржено за правилами адміністративного судочинства, якщо такі рішення, дії або бездіяльність, не пов’язані із виконанням судових рішень у цивільних та господарських справах. Суд контролює виконання судових рішень у цивільних та господарських справах в порядку, який встановлено відповідно розділом VІІ Цивільного процесуального кодексу України і статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України.

3. Виходячи з положень частини другої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 17 КАС України, за правилами адміністративного судочинства можна оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність судів, їхніх посадових та службових осіб, що не пов’язані зі здійсненням судочинства. За правилами адміністративного судочинства може бути оскаржено також бездіяльність суду, пов’язану з невчиненням дій, визначених процесуальним законом, або порушенням розумних строків, а також дії суду, вчинені в ході здійснення судочинства, якими заподіяно шкоду честі, гідності та діловій репутації особи.

4. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства суди розглядають спори, що виникають з відносин публічної служби. Під публічною службою розуміється «діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування» (пункт 15 статті 3 КАС України). Згідно з КАС України, не визнається публічною робота працівників бюджетних установ (лікарів, учителів тощо), державних та комунальних підприємств, нотаріусів, керівників політичних партій тощо.

До державних політичних посад належить відносити посади, що визначені Конституцією та Законами України і які особи посідають через обрання Українським народом або через призначення всенародно обраними носіями влади на визначений строк для реалізації політичної програми. Це насамперед посади Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, заступників міністрів, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Професійна діяльність суддів і прокурорів визначається, насамперед, Законами України «Про статус суддів» і «Про прокуратуру».

Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України і пов'язана з захистом Вітчизни (частина перша статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»). Альтернативна служба є службою, яку запроваджено замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов'язку перед суспільством (стаття 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»).

Дипломатична служба – це професійна діяльність громадян України, яка спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном (стаття 1 Закону України «Про дипломатичну службу»).

Публічною є будь-яка інша державна служба, тобто професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та в  їхньому апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (стаття 1 Закону України «Про державну службу»). Це служба в апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Президента України, в органах виконавчої влади, інших державних органах, апаратах судів тощо.

Служба в органах влади Автономної Республіки Крим - це діяльність осіб, які займають посади у Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Рахунковій палаті Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствах та республіканських комітетах Автономної Республіки Крим, інших органах влади Автономної Республіки Крим та їх апараті і одержують заробітну плату за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим.

Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (стаття 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»). Для цілей КАС до служби в органах місцевого самоврядування слід відносити також діяльність депутатів місцевих рад, статус яких визначено Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року.

5. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства суди розглядають спори, що виникають щодо укладання і виконання адміністративних договорів. За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори щодо укладення та виконання договорів:

1) між органами місцевого самоврядування про перерозподіл окремих повноважень та власних бюджетних коштів (частина сьома статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

2) між територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах або відповідними органами місцевого самоврядування щодо об‘єднання на праві спільної власності об'єктів права комунальної власності, а також коштів місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, а також щодо створення для цього відповідних органів і служб (частина третя статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

3) між місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування щодо здійснення спільних програм, створення спільних органів та організацій (частина п’ята статті 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

4) між виконавчим органом сільської, селищної чи міської ради і підприємством, установою або організацією щодо участі останніх у комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території, а також щодо виробництва продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади (підпункти 7, 8 пункту “а” частини першої статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

5) між місцевим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, з одного боку, і недержавним суб'єктом, який надає соціальні послуги, щодо умов фінансування та вимог до обсягу, порядку і якості надання соціальних послуг (частина друга і четверта статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»);

6) між центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, та центральним чи місцевим органом виконавчої влади чи підприємством, установою і організацією державної форми власності про передачу функцій щодо розміщення замовлень на поставку матеріальних цінностей до державного резерву (частина п’ята статті 8 Закону України «Про державний матеріальний резерв»);

7) за участю органу державної влади, що укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях на підставі Закону України «Про колективні договори і угоди».

За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, що виникають з інших договорів, які укладаються на підставі рішення суб’єкта владних повноважень (договори, що укладаються в процесі приватизації; державні контракти; угоди про розподіл продукції; концесійні договори; договори оренди державного чи комунального майна, однією зі сторін у яких є суб’єкт владних повноважень тощо), за винятком договорів про закупівлю продукції чи оренду чи інше використання майна для потреб самого суб’єкта владних повноважень, договорів щодо розпорядження майном, яке знаходиться на балансі суб’єкта владних повноважень, контрактів з керівником підприємства, установи, організації, що є у державній чи комунальній власності.

6. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства суди розглядають спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, визначених законом. На підставі цього положення розглядаються справи:

1) що визначені пунктами 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України;

2) про застосування адміністративно-господарських санкцій (глава 27 Господарського кодексу України), які згідно із законом застосовуються у судовому порядку;

3) про примусове стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами, внесеними Законом України від 20 лютого 2003 р. №550-IV);

4) про сплату податкових зобов'язань платника податків, визначених за непрямими методами (абзац перший підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у редакції Закону України від 22 червня 2004 р. №1830-IV);

5) про захист економічної конкуренції (стаття 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у редакції Закону України від 20 листопада 2003 р. №1294-IV);

6) про продовження строку арешту активів платника податків (абзац другий підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»);

7) про арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків (підпункт 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у редакції Закону України від 2 червня 2005 р. №2631-IV);

8) а також інші справи за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи у випадках, коли звернення такого суб’єкта випливає з його повноважень, визначених законом.

Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, повинен перевірити, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

7. До вирішення адміністративної справи, визначеної підпунктом 6 абзацу першого пункту 6 цієї Постанови, суд як за клопотанням позивача, так і з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо розпорядження активами платника податків (частина четверта статті 117 КАС України).

8. До вирішення адміністративної справи, визначеної підпунктом 7 абзацу першого пункту 6 цієї Постанови, суд як за клопотанням позивача, так і з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді заборони проведення операцій на рахунку платника податків (частина четверта статті 117 КАС України).

9. Якщо у справі за позовом суб’єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи (пункт 4 частини першої статті 17 КАС України) особою заявлено зустрічний позов, задоволення якого повністю або частково виключає можливість задоволення позову суб’єкта владних повноважень, то суд розглядає зустрічний позов в одному провадженні з первинним позовом.

Виходячи з частини четвертої статті 8 КАС України, відсутність правил щодо зустрічного позову у КАС України не може бути підставою для відмови у розгляді та вирішенні вимог зустрічного позову. Приймаючи до розгляду зустрічний позов, суд відповідно до частини сьомої статті 9 КАС України за аналогією може застосовувати правила щодо зустрічного позову, що існують у цивільному та господарському судочинстві.

10. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 КАС України за правилами адміністративного судочинства суди розглядають спори щодо правовідносин, пов‘язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. До таких справ належать справи щодо:

1) оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій (ст. 172 КАС України);

2) уточнення списку виборців (ст. 173 КАС України);

3) оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум (ст. 174 КАС України);

4) оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб’єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу (ст. 175 КАС України);

5) скасування реєстрації кандидата на пост Президента України (ст. 176 КАС України).

Згідно з пунктом 4 розділу XIV «Прикінцеві положення» Закону України «Про вибори народних депутатів України» (у редакції Закону України від 7 липня 2005 року №2777-IV), з дня набрання чинності КАС України розгляд у судах спорів, що виникають з правовідносин, урегульованих Законом України «Про вибори народних депутатів України», здійснюється в порядку, встановленому КАС України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. При визначенні підсудності та розгляді таких спорів належить керуватися правилами КАС України і враховувати лише ті особливості, які випливають із матеріальних і процедурних норм Закону України «Про вибори народних депутатів України». Такими особливостями є:

1) право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, її члена, крім суб’єктів, визначених частиною першою статті 172 КАС України, мають також:

виборча комісія - суб’єкт відповідного виборчого процесу (пункт 2 статті 12, пункт 4 частини першої статті 103, частина перша статті 116 Закону);

громадська організація, іноземна держава, міжнародна організація – рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії щодо реєстрації офіційних спостерігачів від них (статті 76, 77 Закону);

офіційний спостерігач від громадської організації, іноземної держави чи міжнародної організації – рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, прийняті (вчинені) щодо нього особисто (статті 76, 77 Закону);

2) право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, крім суб’єктів, визначених частиною першою статті 174 КАС України, має також офіційний спостерігач від партії (блоку) (пункт 5 статті 12, пункт 3 частини першої статті 103, частина перша статті 112 Закону);

3) за правилами статті 174 КАС України може бути оскаржено рішення, дії чи бездіяльність не тільки засобу масової інформації, його посадової чи службової особи, творчого працівника засобу масової інформації, а й власника засобу масової інформації (частина перша статті 114 Закону);

4) рішення, дії чи бездіяльність засобу масової інформації, його власника, посадової чи службової особи, творчого працівника може оскаржити не будь-яка виборча комісія – суб’єкт відповідного виборчого процесу, а тільки Центральна виборча комісія та окружна виборча комісія (частина друга статті 114 Закону);

5) рішення, дії чи бездіяльність громадської організації, його посадової особи чи повноважного представника, що стосуються виборчого процесу, крім тих рішень чи дій, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до його внутрішньої організаційної діяльності або його виключної компетенції (пункт 3 статті 104, частина перша статті 113 Закону), може бути оскаржено за правилами статті 174 КАС України.

Звернення до адміністративного суду у спорах, що пов‘язані з процесом виборів народних депутатів України, не може бути залишено без руху (повернуто), якщо його оформлено з дотриманням вимог, встановлених КАС України або Законом України «Про вибори народних депутатів України».

До створення окружних та апеляційних адміністративних судів спори щодо правовідносин, пов‘язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, розглядаються відповідно місцевими та апеляційними загальними судами (крім військових судів) навіть у випадках, якщо сторонами у них є лише юридичні особи.

 

11. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України, за правилами адміністративного судочинства не розглядаються справи, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. До таких справ, крім справ і питань, що вирішуються за правилами Кримінально-процесуального кодексу України, належать також справи щодо надання дозволу на:

1) витребування документів та даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці злочину, джерело та розміри їх доходів;

2) негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи;

3) зняття інформації з каналів зв'язку;

4) контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією;

5) застосування інших технічних засобів одержання інформації.

Зазначені справи вирішуються судом на підставі пункту 4 частини першої і частини другої статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» із застосуванням правил кримінального судочинства. Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, вирішуються судом за правилами глави 12 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (статті 287-290).

12. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 КАС України не розглядаються за правилами адміністративного судочинства справи про накладення адміністративних стягнень. Справи про накладення адміністративних стягнень, тобто справи про адміністративні правопорушення, розглядають районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) у випадках, що визначені статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення  і частиною другою статті 386 Митного кодексу України, та в порядку, встановленому цими законодавчими актами.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до адміністративного суду (районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду), який суд розглядає за правилами адміністративного судочинства (пункт 2 частини першої статті 18 КАС України).

Постанову суду (судді) у справі про адміністративні правопорушення може бути переглянуто за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення (частина перша статті 294).

13. Позови щодо нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні розглядаються судами за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства (див. у зв’язку з цим пункт 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України).

 

14. Спори, які виникають з житлових і земельних правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Якщо такі спори є публічно-правовими і хоча б однією зі сторін у них є суб’єкт владних повноважень, вони розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

15. Справи про захист честі, гідності і ділової репутації фізичних осіб - суб’єктів владних повноважень, а також справи про захист ділової репутації юридичних осіб - суб‘єктів владних повноважень не можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, навіть якщо посягання на відповідні права відбулося у зв’язку зі здійсненням владних управлінських функцій. Такі справи розглядаються за правилами цивільного або господарського судочинства.

16. Справи за позовами, поданими до 1 вересня 2005 року, у яких одночасно об’єднано вимоги до суб’єкта владних повноважень, віднесені до адміністративної юрисдикції, і вимоги до фізичної чи юридичної особи, які не є суб’єктами владних повноважень, розглядаються і вирішуються за правилами адміністративного судочинства. Якщо такий позов подано після набрання чинності КАС України, то, згідно з частиною третьою статті 21 цього Кодексу, за правилами адміністративного судочинства належить розглядати лише вимоги до суб’єкта владних повноважень.

17. До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір в адміністративних справах сплачується за правилами пункту 3 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України.

Розмір судового збору за подання фізичною чи юридичною особою, суб’єктом владних повноважень адміністративного позову становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (підпункт «б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»).

Якщо в адміністративному позові заявлено майнові вимоги про стягнення грошових коштів, то судовий збір сплачується у розмірі один відсоток від загальної суми таких вимог, але не більше 1 700 гривень. У разі об‘єднання в адміністративному позові вимог про стягнення грошових коштів з негрошовими вимогами розмір судового збору визначається додаванням одного відсотка від розміру вимог про стягнення грошових коштів (але не більше 1 700 гривень) і 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Розмір судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги, скарги за винятковими обставинами, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Судовий збір за звернення до адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. В адміністративному судочинстві при сплаті судового збору застосовуються пільги, надані на підставі статей 4 і 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Випадки звільнення від сплати судового збору (державного мита) при зверненні до суду, повністю або частково визначаються КАС України (стаття 88, частина дев‘ята статті 172, частина третя статті 173, частина друга статті 239) та іншими законами (див., наприклад, підпункт 20.4.4. пункту 20.4 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). 

18. Вирішуючи справу щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, суд може визнати таке рішення чи окремі його положення нечинними, якщо йдеться про нормативно-правовий акт, або скасувати їх, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. У резолютивній частині постанови суд повинен також визначити правові наслідки такої постанови: чи зберігаються правовідносини, що виникли на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, або чи потрібно і в який спосіб повернути його виконання. Суд обов’язково повинен визначити, з якого моменту рішення вважатиметься таким, що втратило чинність, – з моменту його видання чи з моменту набрання постановою суду законної сили.

Документ також доступний у форматі pdf