exit
search
8 березня 2010

Проект Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (2002 рік)

Пояснювальна записка до законопроекту "Про центральні органи виконавчої влади" (р.н. 7468)

Проект Закону “Про центральні органи виконавчої влади” відповідно до Конституції України та на реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні визначає види, основні завдання, принципи та організацію діяльності центральних органів виконавчої влади України, їх основні функції та повноваження, засади відносин з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Проект також узгоджено з законопроектом "Про Кабінет Міністрів України", що знаходиться на розгляді парламенту.

В проекті Закону дається визначення поняття центрального органу виконавчої влади відповідно до ознак ЦОВВ вказаних у Конституції України, та зафіксовано конкретизуючі критерії (зокрема завдання, функції та повноваження органу) за допомогою яких визначатиметься необхідність надання органу (наявності у нього) статусу "центрального".

Зокрема, проектом передбачається, що статус центральних органів виконавчої влади матимуть лише міністерства та державні комітети. Щодо існуючих сьогодні "ЦОВВ зі спеціальним статусом", то про кожен з таких органів має бути прийнято окремий закон, в якому і повинні визначатися порядок їх утворення, реорганізації, ліквідації, повноваження, порядок призначення та звільнення керівників, тощо.

Внесений законопроект проводить чітку різницю між міністерством як органом, що насамперед формує політику, і керівник якого входить до складу Кабінету Міністрів України, та державним комітетом як органом, який здійснює реалізацію політики не відповідаючи за її формування.

Потребує пояснення термін “сектор державного управління”, який є новим для українського законодавства і вживається у визначенні поняття “міністерство” та при регламентації всіх питань діяльності міністерства. Отже, сектор державного управління - це коло питань закріплених за міністерством (підвідомчих йому), яке є частиною відносно сфери державної політики загалом. При визначенні секторів державного управління має забезпечуватись принцип за яким не повинно бути жодного питання, яке б не було представлене в Уряді.

Головним призначенням міністерства, тобто формуванням політики, зумовлена і нова структура керівництва міністерством. Зокрема, передбачається диференціація керівництва в міністерстві на політичне (його здійснюватиме міністр і заступник міністра) та адміністративне (воно покладається насамперед на державного секретаря міністерства). Наявність посади заступника міністра (як політика) зумовлена необхідністю забезпечення політичної підтримки міністра в самому міністерстві та за його межами.

На державного секретаря міністерства, який матиме статус найвищого державного службовця в міністерстві покладатимуться обов`язки по управлінню апаратом міністерства та питання державної служби в ньому. Призначення державного секретаря міністерства має здійснюватися Кабінетом Міністрів України, що є необхідним важелем впливу Уряду на виконавчу владу. При цьому кандидатури на посади державних секретарів мають відбиратися на конкурсних засадах, що має забезпечити високий професійний рівень цих посадових осіб. Другою принциповою вимогою до особи державного секретаря міністерства, як і до всіх державних службовців, є політична нейтральність та лояльність до легітимного Уряду.

Проектом передбачається, що патронатна служба міністра (допоміжний персонал, радники та помічники міністра) може формуватися як з числа державних службовців, так і з найманих працівників (політично призначених - без конкурсу на засадах особистої чи політичної відданості міністру). Проектом також встановлюється заборона працівникам патронатної служби давати доручення службовцям міністерства, оскільки сьогодні в цій сфері багато прикладів зловживань.

В проекті закладені нові принципи формування і діяльності колегії міністерства як консультативно-дорадчого органу при міністрові. Залучення до її складу компетентних у питаннях цього міністерства осіб з різних органів та сфер діяльності (починаючи від профільних комітетів парламенту і закінчуючи громадськими організаціями) сприятиме виконанню нових завдань колегії, зокрема, здійсненню інформаційного, аналітичного та консультативного забезпечення діяльності міністра, а також здійсненню публічного контролю за діяльністю міністерства.

На відміну від міністерства, організація діяльності державного комітету, порівняно з існуючою нині, проектом не змінюється. В державному комітеті немає поділу керівництва на політичне та адміністративне. За головою державного комітету і його заступниками зберігається статус державних службовців, але залишається можливість безпідставного (політичного) звільнення з посади голови, оскільки це конституційне право Президента.

В проекті визначено загальну компетенцію центральних органів виконавчої влади. Викладені в ньому загальні функції та повноваження міністерств і державних комітетів конкретизують політичну (планувально-стратегічну) роль міністерств та виконавську спрямованість діяльності державних комітетів. На основі положень цього розділу мають встановлюватися повноваження конкретних ЦОВВ.

Однією з розмежувальних ознак в повноваженнях міністерств та державних комітетів є обмеження права останніх приймати акти нормативного характеру, що надається їм як виняток - у випадках спеціально визначених законами.

Розділ V проекту визначає засади відносин ЦОВВ з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що має на меті насамперед утворення дієвої вертикалі виконавчої влади, а також гармонізацію відносин ЦОВВ і їх територіальних органів із місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Текст законопроекту - тут.

Попередня новина 15 квітня 2016