exit
search
19 червня 2019

Політичний аналіз подій 10 – 17 червня 2019 року

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа на адресу doboni@pravo.org.ua.


 

Парламент ухвалив Закон про тимчасові слідчі комісії

1. Експертна думка ЦППР

6 червня Парламент ухвалив проект Закону «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України». Цим Законом Верховна Рада України врегульовує порядок діяльності тимчасових слідчих комісій та обсяг їх повноважень.

2. Контраргумент відповідного органу влади

Верховна Рада України: Прийнято Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України». Закон визначає правовий статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, їх повноваження та організаційні основи діяльності.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Закон розширює регулювання діяльності тимчасових слідчих комісій, врегульоване статтею 89 Конституції України та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України». Також Закон встановлює межі й обсяги повноважень вказаної комісії.

Ухвалення такого Закону є позитивним фактором для формування у ВРУ можливості здійснення реального парламентського контролю.

Проте важливо наголосити, що для проведення реальної процедури імпічменту таких законодавчих змін недостатньо. Для цього необхідно вносити зміни до статті 111 Конституції України, а врегулювання діяльності тимчасових слідчих комісій є лише одним з етапів цієї процедури.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» (проект), Закон України «Про Регламент Верховної Ради України».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Наступному скликанню Парламенту внести зміни до статті 111 Конституції України з метою створення реальної процедури імпічменту.

Набуло поширення блокування діяльності бізнесу і державних структур через судові рішення

Експертна думка ЦППР

Набули поширення судові ухвали про забезпечення позовів, якими створюються перешкоди в діяльності підприємств і державних органів. Використання судів для захоплення або знищення бізнесу було поширеним явищем у 2000–2013 рр. й отримало назву «рейдерство». Поступово можливості для цього були зменшені – через зміну і законодавства, і судової практики. Тепер це явище повернулося, проте об’єктом рейдерства, окрім бізнесу, стали й державні органи.

24 травня Баришівський районний суд Київської області за заявою особи, чий рейс нібито відтермінували, у порядку забезпечення позову, зупинив дію ліцензії на авіаперевезення компанії-лоукостера SkyUP.

Через декілька днів стало відомо, що той же Баришівський суд 11 червня у справі про визнання недостовірною інформації заборонив першій заступниці голови Національного банку України здійснювати свої повноваження.

Раніше, 15 травня, Окружний адміністративний суд м. Києва заборонив голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі – ВККС, Комісія) С. Козьякову виконувати повноваження члена Комісії, а іншим рішенням зобов'язав включити до складу ВККС С. Остапця, який був призначений замість С. Щотки.

27 травня Суворовський районний суд м. Одеси в цивільній справі про визнання недостовірною інформації, за позовом однієї особи до свого сусіда, заборонив ВККС вчиняти будь-які дії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання. Щоправда, Одеський апеляційний суд 29 травня зупинив дію цієї ухвали.

Натомість у політичні ігри з іншого боку включився і новий Верховний Суд, який у першій інстанції заборонив членам Комісії ухилятися від здійснення повноважень.

Усі рішення приймалися як ухвали про забезпечення позову. На відміну від рішення за наслідками розгляду всієї справи, ухвала про забезпечення позову може прийматися без виклику сторін і має виконуватися негайно та незалежно від факту оскарження. Хоча вона і діє тимчасово – на час розгляду справи – але розгляд можна розтягнути на стільки, на скільки від ухвали хтось отримуватиме вигоду.

Усі такі рішення є наслідком залежності суддів від політиків та олігархів.

Контраргумент відповідного органу влади

Коментуючи ситуацію із зупиненням дії ліцензії перевізника SkyUP, міністр інфраструктури України В. Омелян зазначив: «Районний суд не має жодної компетенції ухвалювати такі рішення, тим більше в забезпечувальній частині» та гарантував, що компанія буде продовжувати свою роботу.

Щодо реакції ВККС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, то можна припустити, що вона не погодилася з висновками суду про сплив строку повноважень С. Козьякова та С. Щотки, оскільки на її веб-сайті було розміщене повідомлення про те, що «наявні у Комісії документи свідчать про інше», у якому містилися посилання на рішення судів, де зроблено висновок про шестирічний строк повноважень цих членів ВККС. Утім, С. Козьяков та С. Щотка участі у пленарних засіданнях 12-13 червня не брали.

Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

-

Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частина 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, окрім цієї підстави, передбачає також, що забезпечення позову допускається, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони ВККС вчиняти певні дії, зупинення рішень Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії.

Очевидно, що позивачі і суди обійшли зазначені законодавчі обмеження через очевидні маніпуляції правилами про юрисдикцію (вжиття заходів забезпечення позову, які характерні для адміністративного судочинства, у цивільній справі) і підсудність (додавання як співвідповідачів осіб, які не мають жодного стосунку до справи, за місцезнаходженням суду).

Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Відновлення рейдерства стало можливим внаслідок нереалізації цілей судової реформи – очищення суддівського корпусу майже не відбулося. Поширеність корупції і фактична безкарність за ухвалені судові рішення дозволяє суддям іти на ухвалення таких рішень.

Для подолання цих викликів у короткостроковій перспективі важливим є притягнення суддів, які ухвалювали такі рішення, до дисциплінарної і навіть кримінальної відповідальності, аби забезпечити незворотність покарання за такі дії. У середньостроковій перспективі потрібно вдосконалити механізми очищення суддівського корпусу.

Вища кваліфікаційна комісія суддів робить усе можливе для збереження на посадах суддів з негативними висновками Громадської ради доброчесності

Експертна думка ЦППР

12 червня під час розгляду рішення колегії ВККС щодо судді І. Грибан стався інцидент, який може свідчити про фальсифікацію її членами результатів кваліфікаційного оцінювання. Оскільки Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) затвердила висновок про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, то подолати цей висновок ВККС могла за умови, що за це проголосують принаймні 11 з 16 членів ВККС.

Цього дня на засіданні були присутніми 12 членів ВККС. Після розгляду питання щодо судді члени ВККС вийшли до нарадчої кімнати, з якої повернулися з рішенням про оголошення перерви. Як згодом виявилося, перерва була оголошена через те, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя не набрало достатньої кількості голосів, оскільки два члени ВККС проголосували проти. Про це заявили як ГРД, члени якої стали свідками телефонної розмови одного з членів Комісії з головою ВККС, так і один з членів Комісії – А. Козлов, який після цього інциденту покинув засідання.

За законом, такий результат голосування є підставою для внесення рекомендації про звільнення судді з посади. Тобто ВККС свідомо зманіпулювала результатами голосування. Це свідчить, що діяльність Комісії спрямована не на реальне очищення судової влади через механізм кваліфікаційного оцінювання, а на збереження на посадах суддів, щодо яких у громадськості виникли зауваження.

Така теза підтверджується і подіями наступних днів. Зокрема, 13 червня Комісія відклала пленарний розгляд питань щодо всіх суддів з висновками ГРД, обгрунтовуючи це тим, що надійшли матеріалів, які потребують додаткового вивчення, зокрема і від ГРД. Про те, які матеріали надійшли, кого вони стосуються, чому відкладається розгляд питань по всіх суддях, головуюча не зазначила. Наступного дня Комісія без будь-якого пояснення взагалі зняла з розгляду питання про підтримку рішень колегій по всіх суддях.

На думку експертів ЦППР, Комісія не може «набрати» достатню кількість голосів для подолання висновку ГРД, оскільки повноваження трьох членів ВККС знаходяться під сумнівом (суд заборонив С. Козьякову виконувати повноваження члена ВККС, Голова Державної судової адміністрації України призначив замість С. Щотки на посаду члена Комісії С. Остапця, а Уповноважена Верховної Ради України з прав людини на заміну Т. Весельській призначила М. Сіроша), ще один член Комісії був призначений до складу ВРП, а А. Козлов відмовився брати участь у пленарних засіданнях. Тобто залишається лише 11 членів Комісії, а отже, рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя мало б бути одноголосним. Можливо, через інцидент з суддею І. Грибан, члени ВККС вирішили не ризикувати.

Також 14 червня стало відомо, що член Комісії Т. Лукаш подав заяву про звільнення за власним бажанням, яка була задоволена. Тобто у випадку, якщо А. Козлов продовжить «бойкотувати» пленарні засідання Комісії, а спори щодо повноважень трьох членів ВККС не будуть вирішені, малоймовірно, що Комісія зможе повноцінно продовжити процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Контраргумент відповідного органу влади

До зазначених подій ВККС у публічній заяві спільній з Вищою радою правосуддя (далі – ВРП, Рада), Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, головою Верховного Суду рекомендувала розглянути можливість прискорення проведення кваліфікаційного оцінювання.

Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Верхівка судової влади намагається форсувати кваліфікаційне оцінювання суддів, натомість ВККС стає все менш спроможною виконувати свої повноваження. Саме ж кваліфікаційне оцінювання є лише імітацією очищення суддівського корпусу, яке показує мізерні результати.

Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Частина 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж 11 її членами.

Відповідно до пп. 4 п. 16-1 Розділу XV Конституції України виявлення за результатами оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є підставою для звільнення судді з посади.

Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Події цього тижня підтвердили неспроможність ВККС забезпечити повноцінне очищення судової влади. Як уже зазначали експерти ЦППР, необхідно розглянути можливість реорганізації Комісії для того, щоб на період проведення реформи включити до складу органів з добору й оцінювання суддів більше представників громадського сектору, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники профільних громадських організацій), ніж самих суддів.

Що ж до негайного реагування, то Комісії слід зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання до вирішення кадрових проблем з її складом.

Президент скасував укази попередника про призначення членів Вищої ради правосуддя

Експертна думка ЦППР

10 червня Президент України В. Зеленський скасував укази свого попередника про призначення А. Василенка та М. Ісакова членами ВРП.

Експерти ЦППР вважають, що проблема складу ВРП має бути вирішена комплексно і в законний спосіб.

Контраргумент відповідного органу влади

Президент України В. Зеленський не вмотивував скасування указів.

12 червня ВРП провела позачергове засідання, на якому розглянула питання подальшої діяльності Ради. На цьому засіданні А. Василенко та М. Ісаков звернулися до ВРП із заявами про надання відпустки: «у зв'язку з ситуацією, яка склалася, можливістю її вирішення судом, задля запобігання сумнівам у правомірності діяльності Вищої ради правосуддя». За результатами засідання, ВРП затвердила заяву, у якій зазначила, що є повноважною та продовжує виконувати свої функції. Окрім того, стало відомо, що А. Василенко оскаржив указ про скасування свого призначення до суду.

Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Експерти ЦППР раніше зазначали, що А. Василенко і М. Ісаков були призначені П. Порошенком у політичний спосіб, без проведення конкурсу, за тиждень до закінчення строку його повноважень та в обхід судової заборони, шляхом внесення змін до свого указу про порядок проведення конкурсу. Проте, незважаючи на сумнівний спосіб їх призначення, все ж таки вони приступили до виконання повноважень.

Експерти ЦППР вважають, що за таких умов зазначені члени ВРП мали б самостійно звільнитися із цих посад. Однак вони цього не зробили.

Водночас Президент України, скасувавши укази про призначення А. Василенка та М. Ісакова, спробував припинити їх повноваження у спосіб, непередбачений законом. Також він розпочав процедуру нового конкурсу на ці посади за відсутності відповідних вакансій.

Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Стаття 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає вичерпний перелік підстав для звільнення члена ВРП з посади. Механізм звільнення передбачає максимальне унезалежнення діючих членів Ради від суб'єктів, які їх призначили, зокрема, уповноважений орган може звільнити члена ВРП лише в окремих випадках і виключно на підставі відповідного подання Ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підставами для звільнення члена ВРП з посади є:

1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров’я за наявності медичного висновку;

2) подання заяви про звільнення з посади члена ВРП за власним бажанням;

3) грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом члена Вищої ради правосуддя або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя та судової влади;

4) виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону;

5) істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;

6) систематична неучасть у роботі ВРП чи органу ВРП, до складу якого він входить.

Згідно з ч. 2, 3 вказаної статті, рішення про звільнення члена ВРП з посади з підстав, визначених п. 1, 2 приймає сама ВРП, а з підстав, визначених п. 3-6 – орган, що призначив члена Ради, за поданням ВРП.

Стаття 25 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає підстави припинення повноважень члена ВРП, якими є:

1) закінчення строку, на який його обрано (призначено), крім випадку, якщо ВРП стане неповноважною через закінчення строку повноважень цього члена;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

5) припинення повноважень судді або звільнення з посади;

6) його смерть. Повноваження припиняються з настанням відповідної події.

Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Черговий скандал з кадровим складом ВРП показує, що ключовий орган у системі суддівського врядування залишається насамперед політичним інструментом. Спосіб, у який були припинені повноваження А. Василенка та М. Ісакова, показав, що політичній владі важливо зберігати контроль за діяльністю ВРП.

Склад Вищої ради правосуддя без змін до Конституції не переформатувати, але можна запровадити перевірку на доброчесність чинних членів, непроходження якої – це підстава для припинення повноважень. Таку перевірку могли б забезпечити міжнародні експерти, делеговані міжнародними організаціями, наприклад, та сама Громадська рада міжнародних експертів, яка брала участь у формуванні Вищого антикорупційного суду.

Необхідно також вивчити можливості для внесення конституційних змін щодо способу формування цього органу. Як зазначали експерти ЦППР, за теперішніх умов не менше половини цього органу повинні призначатися з урахуванням позиції громадськості.

Усі політичні аналізи