exit
search
6 червня 2019

Політичний аналіз подій 27 травня – 3 червня 2019 року

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа на адресу doboni@pravo.org.ua.


 

КСУ відкрив провадження у справі щодо неконституційності розпуску Парламенту

1. Експертна думка ЦППР

24 травня народні депутати України поставили питання неконституційності Указу Президента про дострокове припинення повноважень Парламенту та призначення позачергових виборів перед Конституційним Судом України. Експерти ЦППР підтримують таке рішення і поділяють позицію неконституційності Указу.

2. Контраргумент відповідного органу влади

Подання надійшло до КСУ та було розподілено судді-доповідачу. 29 травня 2019 року колегія КСУ відкрила конституційне провадження у справі. 4 червня на засіданні Великої палати КСУ було визначено усну форму конституційного провадження у справі за конституційним поданням та визнано конституційне провадження невідкладним. Розгляд справи призначено на 11 червня, 10:00.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Критично необхідно, щоб КСУ ухвалив Рішення до дня голосування, інакше за умови встановлення неконституційності президентського рішення про дострокове припинення повноважень Парламенту та призначення дострокових виборів, легальність і, як наслідок, легітимність, наступного скликання Парламенту буде під загрозою. Важливо не допускати такого розвитку подій. Саме зараз КСУ як єдиний орган конституційної юрисдикції має зайняти проактивну позицію та вирішити конфлікт між Парламентом і Президентом. Неприпустимо дійти до моменту, коли політична криза перетвориться на конституційну.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон «Про Конституційний Суд України».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Дотриматися місячного терміну для розгляду невідкладних справ та відповідно до статті 75 Закону «Про Конституційний Суд України» ухвалити рішення до 29 червня.

 

Атака на ВККС продовжується. Суддя, що проходитиме оцінювання, у цивільній справі заборонив ВККС здійснювати оцінювання

1. Експертна думка ЦППР

27 травня 2019 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси І. Шепітко постановив ухвалу про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та низки фізичних осіб про визнання інформації недостовірною, зобов’язання спростувати недійсну інформацію, визнання дій такими, що порушують право на справедливий суд, та зобов’язання їх припинити. Ухвалою суддя заборонив Козьякову С. Ю., Щотці С. О., Заріцькій А. О., Макарчуку М. А., Мішину М. І., Тітову Ю. Г., Устименко В. Є., Весельській Т. Ф., а також ВККС, у складі якої діють ці особи, вчиняти будь-які дії з проведення кваліфікаційного оцінювання до вирішення справи по суті. Будь-яких раціональних обґрунтувань ухвала не містить.

Суддя, забезпечивши позов у цивільній справі, своєю ухвалою створив перешкоди ВККС у здійсненні її владних повноважень.

Суддя, відкривши провадження у справі про визнання недостовірною інформації про строк повноважень членів ВККС, ігноруючи правила про визначення юрисдикції, забезпечив позов у спосіб, що паралізував діяльність державного органу.

29 травня 2019 року Одеський апеляційний суд зупинив дію ухвали судді І. Шепітка, мотивуючи це: «Сама по собі відсутність в національному законодавстві України чіткої процедури ефективного та своєчасного зупинення свавільних судових рішень, ухвалених в порядку забезпечення позову, не може створювати суду апеляційної інстанції розумних перешкод можливості запобігати їх виконанню шляхом зупинення дії таких рішень». Тобто апеляційний суд фактично виходив з того, що ухвала судді І. Шепітка є свавільною.

Нагадаємо, що раніше в політичних аналізах подій 1-8.04.2019 та 20-27.05.2019 рр. ми повідомляли про те, як різні суб’єкти своїми діями створюють підстави для того, щоб вважати чинний склад ВККС незаконним.

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

-

 

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Згідно зі ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Спори з ВККС повинні розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. Позови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності ВККС підсудні відповідно до ч. 4 ст. 22, ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду. Закон (ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України) забороняє забезпечувати позов шляхом заборони встановлення для ВККС заборони вчиняти певні дії.

Зі змісту ухвали випливає, що суддя розглядав дифамаційний спір щодо поширення недостовірної, на думку позивача, інформації, про наявність 6-річного строку повноважень у членів ВККС. Натомість забезпечення позову стосувалося заборони членам ВККС здійснювати свої повноваження, що відповідно до норм статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Окрім того, обраний суддею захід забезпечення жодним чином не стосувався предмета позову і не впливав на можливості вирішення спору по суті. Таким чином, суддя в штучний спосіб у межах цивільного спору задовольнив вимогу, яка мала вирішуватися іншим судом у порядку адміністративного судочинства. Є також підстави стверджувати, що в цій справі була штучним чином змінена територіальна підсудність. Адже для того, щоб справа потрапила до Суворовського районного суду м. Одеси, позивач як одного зі співвідповідачів вказав свого сусіда.

Окрім того, як випливає з порядку денного засідань ВККС, співбесіда з суддею І. Шепітком має відбутися 4 червня 2019 року, тобто за тиждень до задоволення суддею ухвали про забезпечення позову. Таким чином, мотивом ухвалення суддею відповідного рішення могло стати прагнення уникнути кваліфікаційного оцінювання шляхом створення штучного конфлікту інтересів з членами ВККС.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Вважаємо, що в цій справі є всі підстави ініціювати дисциплінарне провадження щодо судді, а також звернутися із заявою про злочин до Державного бюро розслідувань для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 375 Кримінального кодексу України – постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.

 

Директор ДБР звільнив керівництво територіального управління всупереч вимогам Закону

1. Експертна думка ЦППР

28 травня директор Державного бюро розслідувань звільнив з посад директора територіального управління у Полтаві, керівника Другого Управління організації досудового слідства, керівника Управління планово-фінансової діяльності та керівника Управління забезпечення діяльності. Їх було звільнено через невідповідність займаній посаді за результатами строкового випробування, передбаченого Законом «Про державну службу».

2. Контраргумент відповідного органу влади

Директор ДБР одразу ж прокоментував зазначене рішення про звільнення, зазначивши що «випробувальний термін – це нормальна практика як в державних органах, так і в приватних компаніях».

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Такий порядок звільнення не відповідає вимогам Закону «Про Державне бюро розслідувань». Адже закон визначає, що директор ДБР призначає та звільняє з посад директорів територіальних органів, керівників підрозділів центрального апарату ДБР за поданням Конкурсної комісії (стаття 13). Окрім того, Директор повинен погодити таке подання зі своїми заступниками (пункт 9 частини 1, частина 2 статті 12 Закону). Директор ДБР не навів юридичних аргументів на користь своєї позиції. Також проти його рішення публічно виступила перший заступник Директора Ольга Варченко.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон «Про державне бюро розслідувань».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Директору ДБР варто скасувати вказані рішення та в подальшому вирішувати кадрові питання винятково у визначений законом спосіб.

 

Президент України очікує відчутних результатів  у розслідуванні корупційних злочинів

1. Експертна думка ЦППР

31 травня цього року новообраний Президент України Володимир Зеленський провів зустріч з директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником та керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким. Як зазначається на офіційному веб-сайті Президента, метою зустрічі було обговорення пропозицій з покращення взаємодії спеціалізованих антикорупційних органів, пошук шляхів для підвищення ефективності їхньої роботи.

Президент запевнив, що забезпечуватиме незалежність цих органів та захищатиме від втручання в їхню діяльність, а також зазначив, що «наявність відчутних результатів у розслідуванні резонансних корупційних злочинів протягом найближчих трьох місяців буде показником спроможності САП і НАБУ відповісти на очікування українців».

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Позиція новообраного Президента загалом є правильною, однак лише вчинки самого Президента та представників його команди зможуть засвідчити, якою мірою він готовий притримуватися задекларованих позицій. Наразі один з перших кроків Президента продемонстрував його підтримку спеціалізованих антикорупційних органів: Володимир Зеленський доручив МЗС невідкладно поінформувати Раду Європи та ООН про повноваження НАБУ здійснювати міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях з компетентними органами іноземних держав. Цю рекомендацію ще рік тому висловлювали експерти з США, Данії, України, які проводили експертний аналіз діяльності НАБУ.

Складно оцінити реалістичність вимоги Президента до керівництва НАБУ і САП продемонструвати відчутні результати в розслідуванні резонансних корупційних злочинів протягом найближчих трьох місяців. Вочевидь, такого короткого періоду може бути недостатньо для повного, всебічного та об’єктивного розслідування складних корупційних схем. Трьох місяців може виявитися недостатньо для збору всієї необхідної доказової бази. Ускладнює ситуацію й те, що не відомо, що в розумінні Президента буде «досягненням відчутних результатів» – повідомлення осіб про підозру у вчиненні корупційних злочинів, скерування обвинувальних актів до суду або винесення вироків щодо відповідних осіб? Окрім того, раніше НАБУ і САП демонстрували свою спроможність ефективно розслідувати кримінальні провадження щодо високопосадовців (хоч і видається, що за останній рік динаміка таких розслідувань дещо погіршилася), а вироків у резонансних провадження дотепер немає через надмірно тривалий час судового розгляду.

Водночас викликає певне занепокоєння заява т. в. о. Голови СБУ Івана Баканова, який повідомив, що Президент поставив перед СБУ завдання «здолати корупцію». Це може привести до дублювання функцій різних органів досудового розслідування та не відповідає цілям реформування СБУ, відповідно до яких цей орган має бути позбавлений невластивих для нього функцій. Однією з них є протидія корупції. Більш дієвим кроком було б усунення проблем, через які наразі відсутня ефективна взаємодія НАБУ і САП з СБУ, зокрема, під час здійснення негласних слідчих (розшукових) дій. Наприклад, надзвичайно важливо забезпечити дієву співпрацю НАБУ та СБУ під час проведення прослуховування й усунення можливостей для витоку інформації.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

-

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Президенту слід дотримуватися задекларованих ним позицій щодо всебічної підтримки спеціалізованих антикорупційних органів та забезпечення їхньої незалежності. Перший крок на підтримку НАБУ вже зроблено, і на ньому команді Президента не слід зупинятися.

НАБУ і САП мають активізувати свою діяльність з розслідування корупційних злочинів високопосадовців, однак вищий рівень оперативності розслідувань не має досягатися ціною неповноти та погіршення якості досудових розслідувань.

Пріоритетом у діяльності СБУ має стати не протидія корупції відокремлено від усіх інших суб’єктів, а надання необхідної підтримки детективам НАБУ і прокурорам САП, зокрема в частині зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та усунення можливостей для витоків інформації про здійснення детективами НАБУ досудового розслідування конкретних корупційних злочинів.

Надалі Президент міг би запропонувати ухвалити нову Антикорупційну стратегію, яка визначила б основні цілі та пріоритети цієї державної політики на період його повноважень. Також слід приділити увагу відновленню довіри та посиленню спроможності Національного агентства з питань запобігання корупції і САП.

 

Усі політичні аналізи

 

Попередня новина 18 листопада 2019
Наступна новина 5 червня 2019