exit
search
22 січня 2019

Експерти закликають КСУ зберегти свою незалежність

Третя колегія Першого сенату Конституційного Суду Україну (далі – КСУ) відмовила у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 208-4 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі – Регламент). Справа стосується надання виключного права депутатським фракціям (депутатським групам), групам позафракційних народних депутатів подавати кандидатури на посаду судді Конституційного Суду, що збільшує політичний вплив на суддів Конституційного Суду ще на етапі їх призначення. Це суперечить частині третій статті 148 Конституції України, яка внаслідок конституційної реформи 2016 року встановила відбір кандидатів на посаду судді КСУ на конкурсних засадах.

Передісторія. Після конституційної реформи 2016 року статус Конституційного Суду України змінили, оновилася і процедура відбору суддів КСУ. Відповідно до статті 148 Конституції України відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку. По 6 суддів КСУ призначають Парламент, Президент та З’їзд суддів України.

Проте 13 липня 2017 року Парламент, ухваливши новий Закон «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон), звів цю процедуру нанівець. Особливо – в порядку призначення суддів КСУ самим Парламентом. Саму процедуру викладено в статті 208-4 Регламенту: «право подання пропозиції щодо кандидата на посаду судді Конституційного Суду України може реалізувати депутатська фракція (депутатська група), група позафракційних народних депутатів у кількості, не меншій за кількісний склад найменшої депутатської групи». Ці пропозиції подаються до Комітету ВРУ з питань правової політики та правосуддя.

Ще восени 2017 року в Комітеті ухвалили рішення, що кандидатури не можуть подаватися на конкурс самостійно. Водночас при призначенні суддів КСУ за квотою Президента та З’їзду суддів кандидати самостійно подають свої кандидатури. Такі вимоги ст. 208 4  Регламенту суперечать ст. 148 Конституції України, яка встановила відбір кандидатів на посаду судді КСУ на конкурсних засадах та принципу незалежності в діяльності Конституційного Суду України. Адже не можна провести конкурс, коли фракції пропонують кандидатів, Комітет ВРУ розглядає ці пропозиції, а потім сама Верховна Рада призначає суддів КСУ.

28 листопада 2018 року 47 народних депутатів звернулися до КСУ з проханням перевірити ці законодавчі положення на предмет відповідності Конституції, проте  Третя колегія КСУ відмовила у відкритті провадження.

Суть. На думку Третьої колегії Першого сенату Конституційного Суду України, у відкритті конституційного провадження потрібно відмовити. Далі, відповідно до Закону, остаточне рішення відкривати чи не відкривати провадження має ухвалити Велика палата Конституційного Суду. У четвер, 24 січня, Велика Палата розглядатиме це питання на своєму засіданні. Відкривши конституційне провадження у справі, КСУ може розглянути питання по суті і вирішити, чи суперечать вказані норми Конституції.

Якщо Велика Палата таки відмовить у відкритті провадження, Конституційний Суд самоусунеться від вирішення проблеми подальшого впливу Парламенту на свою ж діяльність. Може скластися враження, що цьому складу КСУ затишно бути під впливом політиків, адже в майбутньому можемо отримати 6 суддів Конституційного Суду, призначених Парламентом виключно за політичною підтримкою, що суперечить Конституції.

Зважаючи на це, експерти групи з питань конституційної реформи та судової реформи Реанімаційного Пакету Реформ закликають Конституційний Суд України скористатися реальним шансом захистити свою незалежність і відкрити конституційне провадження за конституційним поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення абзацу першого частини третьої, абзацу другого частини третьої, частини четвертої статті 208-4 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 року № 1861–VI.

Експерти групи “Конституційна реформа” РПР
Центр політико-правових реформ
Фундація DEJURE
Автомайдан
Центр протидії корупції
Український незалежний центр політичних досліджень