exit
search
27 листопада 2018

Інститут окремої думки: погляд суддів та фахівців

23 листопада Центр політико-правових реформ провів експертну дискусію «Окрема думка: спірні питання». У заході взяли участь судді Конституційного Суду України, Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, експерти та науковці. Дискусія відбулася в межах проекту ЦППР «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади», який реалізовується за підтримки Європейського Союзу.

Дискусія була спрямована на обговорення таких питань:

  • окрема думка як забезпечення принципу верховенства права;
  • межі свободи судді при підготовці окремої думки;
  • чи окрема думка підриває авторитет судової влади;
  • чи має право суддя мовчати, якщо принципово не погоджується з позицією більшості в колегіальному органі.

Юлія Кириченко, член правління Центру політико-правових реформ, у виступі зупинилася на використанні окремої думки суддями Конституційного Суду України. За її словами, останніми роками кількість окремих думок зростає. Однією з причин такої ситуації є низька конституційна культура, вплив інших органів на судову владу та, як наслідок, поява політично мотивованих рішень, що підриває авторитет та довіру до органу конституційного контролю. У такому випадку окрема думка – це можливість судді висловити свою позицію та стати на захист Конституції.

«Наша позиція – інститут окремої думки є невід’ємною частиною рішення, що дозволяє відстоювати авторитет Конституційного Суду і безпосередньо правників, які обіймають посади суддів КСУ», – підсумувала пані Юлія.

Дмитро Гудима, суддя Верховного Суду, загалом висловив підтримку інституту окремої думки та детальніше зупинився на її двох типах. Перший – окремі думки, звернені в минуле, тобто це висловлення позиції судді з приводу проблеми, яка вже вирішена, своєрідний «крик душі», коли певні аргументи цього судді не знайшли відображення в рішенні або саме рішення в резолютивній частині не відображає його позицію. Другий тип – окремі думки, які звернені в майбутні: одні покликані змінити практику вирішення того чи іншого питання в майбутньому, інші є своєрідною «страховкою» судді від відповідальності.

Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко наголосив на беззаперечній цінності окремої думки та заперечив тезу, що вона може підривати легітимність рішення суду.

Член Вищої ради правосуддя Анатолій Мірошниченко зазначив, що позитивно ставиться до інституту окремої думки і не бачить серйозних аргументів проти неї. «Окрема думка – це інструмент, який не тільки не підриває авторитет судового рішення, а працює на те, щоб воно було зрозумілим, переконливим, сприяє розвитку права, може перерости в позицію більшості», – підсумував пан Анатолій.

Андрій Бойко, член Вищої ради правосуддя назвав окрему думку найбільш вдалою формою висловити свою незгоду із судовим рішенням або мотивами, наведеними в ньому. Також пан Андрій звернув увагу, що окрема думка – це обов’язок судді демонструвати свою непричетність до ухвалення завідомо неправосудного рішення.

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрій Козлов зупинився на різниці між окремою думкою судового органу та ВККС як органу суддівського самоврядування, а також проблемах, які виникають при оцінюванні кандидатів на посаду судді.

Голова Конституційного Суду України Станіслав Шевчук проаналізував природу окремої думки в різних системах права, а також детально зупинився на її ролі в попередній політичний період, назвавши інструментом демократизації системи.

Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко підсумував дискусію, наголосивши на тому, що окрема думка повинна бути результатом дискусії, яка відбулася в процесі ухвалення рішення.

Переглянути відео з експертної дискусії.

Дискусія організована Центром політико-правових реформ у межах проекту ЦППР «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади», який реалізовується за підтримки Європейського Союзу.