exit
search
25 липня 2018

Як громадськість може вплинути на судову реформу: у Харкові навчали експертів громадських організацій

24 липня у Харкові відбувся тренінг для керівників, експертів та правників громадських організацій «Судова реформа: точки дотику та інструменти впливу громадськості», організований Центром політико-правових реформ за підтримки Європейського союзу та участі Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN.

Захід зібрав 30 учасників з Харківської, Сумської, Дніпровської та Полтавської областей. Три експерти ЦППР – Роман Куйбіда, Юлія Кириченко та Максим Середа – ділилися досвідом про те, як можна вплинути на судову реформу, якісно проаналізувати її досягнення, відповідали на писання про конституційну скаргу та які до неї вимоги.

Зокрема, серед ефективних інструментів впливу виділили:

  1. моніторинг;
  2. громадську експертизу;
  3. звернення про притягнення до відповідальності;
  4. профайлінг;
  5. громадські та/або журналістські розслідування.

Учасники разом зі спікерами згадали початок перевірки суддів «Майдану» у 2014 році, невдалу спробу запровадити оцінювання суддів у 2015, зміни до Конституції щодо правосуддя, які відбулися у 2016 році, формування нового Верховного суду у 2017 році та початок розгляду конституційних скарг у 2018. Для оцінки результативності судової реформи учасникам тренінгу  розповіли про результатами соціологічного дослідження, яке проводилося серед українців. Виявилося, що вдалою реформу вважають лише 0,8 % громадян. 43 % вважають її повністю провальною; переважно неуспішною –  30,1 %; переважно успішно – 9,5 %.

Максим Юрченко, учасник тренінгу і журналіст ГО «Антикорупційний блок учасників АТО», припустив, що така недовіра громадськості стала результатом необізнаності – люди не довіряють тому, чого не знають: «У проведенні реформ важливу роль відіграє розбудова громадського суспільства. Насамперед люди мають зрозуміти, що держава належить усьому народу, а не тільки представникам влади. Тоді ми побачимо якісь зсуви».

Андрій Синяков, тренер БО «Серце воїна», представник «Школи інженерів милосердя» розповів власну історію, поясняючи, що, на його думку, радянський спадок гальмує реформу судову владу: «Я з Антрациту. Коди наше місто захопили, я декілька разів публічно виступив, висловлюючи свою проукраїнську позицію, і за це потрапив до полону. Отримав свій негативний досвід. Мені вдалося втекти. Та перебуваючи у будівлі суду, у підвалі без вікон і можливості хоча би прилягти, я уявив собі відчуття людини, яку там тримали в очікуванні вироку в мирний час, замислився над нашою судовою системою, яка має на меті покарати людину, завдаючи їй і фізичних, і психологічних страждань. Такий метод – спадок Радянського Союзу».

Як хороший приклад, Андрій Синяков наводить Скандинавські країни, де судова система спрямована на те, щоб людина усвідомила, що зробила і якої шкоди накоїла. «Така різниця змусила мене ще раз замислитися, – розповідає учасник заходу. – Тому я прийшов на цей тренінг розібратися, що сьогодні робиться для реформування судової системи. Для цього дуже у нагоді стала карта судової реформи, запропонована експертами, де чітко позначено, які кроки були зроблені, починаючи з 2014 року. На мій погляд, усі реформи в України гальмуються вже усталеними зв’язками і розуміннями, які не дають можливості зробити впевнений крок вперед. Домогтися їхнього зруйнування може допомогти просвітницька діяльність, якою займаємося і ми. Тому набутими на цьому тренінгу знаннями я буду ділитися з колегами».

А ось Наталка Лебедь з ГО «Бюро правничих комунікацій» розповіла про вплив громадськості на реформування судової гілки влади і про необхідність подібних тренінгів: «Головне у проведенні реформ – не давати владі спокою. Наша громадська організація, починаючи з 2015 року, веде активну комунікаційну діяльність, насамперед, спрямовану на діалог між громадськістю і судами. Проводимо зустрічі, аби з’ясувати, чим можемо бути корисними судам. В той же час, ми контролюємо їхню комунікаційну діяльність».

За словами Наталки Лебедь, «Бюро правничих комунікацій» провело моніторинг сторінок судів. Члени цієї організації виробили власні критерії, обробили та проаналізували дані, провели зустрічі з судами, обговорили результати, спитали про допомогу і пообіцяли спостерігати за їхньою діяльність і надалі, збиратися для дискусій ще не один раз.

Учасниця заходу додає: «Такі тренінги дають можливість з’ясувати, чи правильно ми, медійники, комунікаційники, викладачі, науковці і активісти, розуміємо одні й ті ж самі процеси. Ці зустрічі – можливість якось вирівняти наші розуміння, десь на місці їх скорегувати».