exit
search
17 липня 2018

Боротьба з корупцією навпомацки, або чому в Україні досі немає Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки

Основні пріоритети державної антикорупційної політики в Україні повинні визначатися у спеціальному нормативному акті – Антикорупційній стратегії.

Це – важливий документ для боротьби з корупцією в Україні, адже він визначає основні пріоритети державної антикорупційної політики на певний період і є єдиною підставою для розробки загальнодержавного плану дій із запобігання корупції – Державної програми з реалізації Антикорупційної стратегії.

На відміну від Антикорупційної стратегії, така програма містить конкретні заходи для вирішення локальних завдань і досягнення кінцевої мети, терміни їх реалізації та відповідальні органи. Також Державна програма – це базовий документ для розробки антикорупційних програм кожного державного органу, органу місцевого самоврядування та інших інституцій.

Термін дії попередніх Антикорупційної стратегії та Державної програми з її реалізації спливли у грудні 2017 р., а тому новий 2018 рік Україна мала б розпочати з новими редакціями цих документів.

Вже понад півроку в Україні немає основного стратегічного документу у сфері запобігання корупції. Тому антикорупційні органи діють розбалансовано і не ефективно, а інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють ті антикорупційні заходи, які інтуїтивно вважають за доцільне. Або ж зовсім нічого не роблять.

Як Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) розробляло проект Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки

Відповідальним за розробку антикорупційної стратегії в Україні є НАЗК: воно проводить аналіз стану запобігання та протидії корупції у державі, розробляє проекти Антикорупційної стратегії та державної програми з її виконання.

Державна програма з реалізації попередньої стратегії детально визначала процес і терміни підготовки нової Антикорупційної стратегії: НАЗК до червня 2017 р. мало проаналізувати стан корупції в Україні, результати виконання попередньої стратегії та програми з її реалізації; потім до вересня того ж року – підготувати проект нової Антикорупційної стратегії, обговорити його з громадськістю та провести міжнародну експертизу проекту. До кінця 2017 р. Парламент мав прийняти нову Антикорупційну стратегію.

Всупереч цьому, дослідження стану корупції в Україні НАЗК завершило лише у вересні 2017 року, а оцінку стану виконання попередньої Антикорупційної стратегії та аналіз корупційних ризиків на той момент не здійснило взагалі. Чи здійснювалася міжнародна експертиза проекту нової антикорупційної стратегії? Невідомо.

Попри це, вже 29 вересня 2017 року, через 10 днів після узагальнення результатів дослідження стану корупції в Україні, НАЗК затвердило проект Закону «Про Антикорупційну стратегію на 2018–2020 роки».

Жодних громадських обговорень чи експертних дискусій щодо змісту цього документу не проводилося. Проект Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки НАЗК не опублікувало навіть на власному офіційному сайті.

Уперше розроблений Агентством документ отримали як додаток до електронного листа  кілька громадських організацій, яких запросили на презентацію вже начебто завершеного  проекту Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки. А про існування робочої групи з розробки цього документу громадські експерти дізналися вже на презентації його проекту 20 жовтня 2017 року.

Після ознайомлення з проектом Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки експерти дійшли висновку, що Антикорупційна стратегія в такому вигляді не здатна забезпечити успіх у реалізації антикорупційної реформи в Україні.

Саме тому 13 жовтня 2017 року експерти ЦППР надіслали до НАЗК Висновок із зауваженнями та пропозиціями: як системно доопрацювати Антикорупційну стратегію.

За результатами аналізу проекту стратегії експерти кількох проектів міжнародної технічної допомоги підготували Об’єднаний експертний висновок, який направили до НАЗК та Уряду.

Свої зауваження та пропозиції надсилали до НАЗК й інші організації. Щодо реалізації реформи політичних фінансів свої пропозиції надсилала Міжнародна фундація виборчих систем (IFES). Востаннє ці пропозиції були оприлюднені у Виборчому бюлетені №62 від 20 червня 2018 р.

На жаль, НАЗК врахувало найменш принципові зауваження та надіслало проект неякісного документу на погодження до Кабінету Міністрів України (КМ).

Летаргічний сон Уряду…

Отримавши на початку листопада 2017 року проект Антикорупційної стратегії, Уряд ніби забув про нього та протягом півроку нічого не робив для покращення документу і не вносив проект відповідного закону до Парламенту. Там стратегію можна було доопрацювати в межах роботи профільного комітету.,

Звернення та пропозиції експертного та громадського середовища щодо створення спеціальної робочої групи з метою доопрацювання цього документу Уряд ігнорував.

Лише 25 квітня 2018 року КМ схвалив цей документ фактично у первинному і неякісному вигляді, а наступного дня – вніс до Парламенту (Верховної Ради).

Пінг-понг від Парламенту

Через місяць після отримання – 22 травня 2018 року – Парламент повернув Уряду проект Закону «Про Антикорупційну стратегію на 2018–2020 роки» на доопрацювання, ґрунтуючись на критичних висновках профільного комітету та Головного науково-експертного управління Парламенту. Абсолютна більшість зауважень парламентських експертів від 11 та 16 травня 2018 року збіглася із зауваженнями, висловленими експертами ЦППР у своєму висновку від 13 жовтня 2017 року.

Чи є стратегічно правильним таке рішення Верховної Ради? Визначити важко, бо вона повернула Уряду «на доопрацювання» проект документу, який Уряд не розробляв і не повинен був розробляти. Цілком імовірно, що Уряд так само поверне цей проект на доопрацювання назад у НАЗК…

Якщо так відбудеться, то годі сподіватися, що у 2018 році в Україні діятиме хоч якась Антикорупційна стратегія.

Що робити?

Для того, щоб перервати це «коло безвідповідальності», необхідно:

1. Невідкладно створити міжвідомчу (НАЗК – Уряд – Парламент) робочу групу з розробки принципово нової Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки, включивши до її складу:

  • фахівців НАЗК (включно з головою Агентства);
  • представників Уряду та кожного з міністерств, інших ЦОВВ, Ради суддів України;
  • представників органів прокуратури, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України;
  • представників Комітету Верховної Ради України з питань запобігання та боротьби з корупцією;
  • міжнародних та вітчизняних експертів з питань формування і реалізації антикорупційної політики держави.

2. Розробити проект іншої Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки. Вона має бути результатом всебічного аналізу поточної ситуації з корупцією, ґрунтуватися на фундаментальному аналізі попередніх зусиль, узгоджуватися із загальноєвропейськими тенденціями у сфері подолання корупції та враховувати позитивний антикорупційний досвід зарубіжних країн. Доцільно використовувати вже вироблені зауваження та пропозиції вітчизняних та міжнародних експертів.

Корупція в Україні є більше політичною і соціально-економічною проблемою, а тому не можна сподіватися, що її здолають спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції (Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура і Вищий антикорупційний суд) чи допоможуть тільки виховні і просвітницькі заходи. Кожен державний орган, орган місцевого самоврядування, політична партія і громадська організація повинні виконувати комплекс антикорупційних заходів.

3. Одразу після завершення підготовки проекту Антикорупційної стратегії на 2018–2020 роки його слід оприлюднити на всіх можливих ресурсах, і передусім – на сайті НАЗК. Обов’язково забезпечити громадське обговорення.

4. Провести міжнародну експертизу проекту Антикорупційної стратегії.

5. Погодити проект з Урядом і внести його до Парламенту як документ, що затверджується постановою Верховної Ради, а не спеціальним законом.

Весь цей процес потрібно і цілком можливо завершити не пізніше жовтня 2018 року.

Експерти Центру політико-правових реформ Дмитро Калмиков, Антон Марчук, Микола Хавронюк спеціально для Blogactiv