exit
search
28 травня 2018

Як вплинув збройний конфлікт на правосуддя на сході України?

25 травня у Києві представили результати дослідження «Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації», ініційованого та підтриманого програмною ініціативою «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» як частини послідовної роботи у подоланні безкарності за масові порушення прав людини в умовах збройного конфлікту.

Протягом 2016-2017 років група експертів та громадських організацій, зокрема:

  • опитали 500 представників системи правосуддя – суддів, адвокатів, прокурорів, слідчих, правозахисників – та провели 4 фокус-групи;
  • провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що на сьогодні непідконтрольні уряду України;
  • проаналізували 400 судових рішень у справах, що зумовлені агресією Росії на сході України;
  • провели моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом;
  • проаналізували 20 законів і 80 законопроектів та пов’язаних документів щодо забезпечення правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України;
  • зібрали та проаналізували статистику щодо функціонування системи правосуддя за 2013 – 2017 роки.

У результаті було виявлено 4 ключові проблеми, які  детально описані у відповідних розділах дослідження:

1. Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні. А саме: кадрова недоукомплектованість цих органів, недостатній рівень підготовки з міжнародного гуманітарного права, додатковий тиск на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

2. Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

3. Ускладнений доступ до правосуддя. Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняє суттєві перешкоди для виконання судових рішень, фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

4. Уникнення відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною. Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.

Скорочену версію дослідження англійською мовою можна завантажити тут.