exit
search
15 березня 2018

Припинення державного фінансування статутної діяльності партії: умови, підстави та порядок

Припинення державного фінансування статутної діяльності партії – це позбавлення партії права на отримання державного фінансування статутної діяльності або фактичне переривання такого фінансування без права на його відновлення.

Варто звернути увагу на те, що при припиненні державного фінансування статутної діяльності таке фінансування відновленим бути не може (на відміну від його зупинення). Така партія може отримати відповідне фінансування лише отримавши таке право за результатами інших (зокрема, наступних) парламентських виборів.

З суто формального боку припинення державного фінансування статутної діяльності партії є імперативним рішенням НАЗК, прийнятих ним як розпорядником відповідних бюджетних коштів, який до того ж здійснює комплекс інспекційних (контрольно-наглядових) повноважень у цій сфері.

За своєю правовою природою припинення державного фінансування статутної діяльності партії в одних випадках виступає як адміністративно-правовий захід примусового характеру, що має ознаки адміністративної відповідальності (застосовується у зв’язку із порушенням партією певних вимог та є обмеженням певних її прав і можливостей), а в інших – як звичайне управлінське рішення, прийняте НАЗК у зв’язку із настання певної події.

Припинення державного фінансування статутної діяльності партії як адміністративно-правовий захід примусового характеру, що має ознаки адміністративної відповідальності, застосовується якщо:

1) НАЗК встановило[1], що партія повторно протягом року:

– не подала до НАЗК звіт партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру чи подала його з порушенням встановлених строків; 

– подала до НАЗК звіт партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, оформлений з грубим порушенням встановлених вимог;

– подала до НАЗК звіт партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, який містить недостовірні відомості про майно партії (в тому числі кошти) або витрати партії в розмірі більше 20 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного календарного року;

– умисно отримала внесок від особи, яка не мала права здійснювати такий внесок, або в розмірі, що перевищує встановлені законодавством розміри;

– зарахувала на окремий (спеціальний) рахунок, призначений для зарахування державного фінансування статутної діяльності, будь-які інші кошти (пункти 1, 7 ч. 1, ч. 3 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»);

2) набрало законної сили рішення суду, яким було встановлено, що партія допустила нецільове використання бюджетних коштів, виділених їй на фінансування статутної діяльності (п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»);

3) набрало законної сили рішення суду, яким було заборонено діяльність партії (п. 4 ч. 1, ч. 3 статті 19, 21 Закону «Про політичні партії в Україні»);

4) набрало законної сили рішення суду, яким було анульовано реєстрацію свідоцтва партії через те, що вона під час реєстрації подала документи, які містять недостовірні відомості (п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 24 Закону «Про політичні партії в Україні»);

5) набрав законної сили вирок суду, яким до партії було застосовано будь-який із заходів кримінально-правового характеру, що можуть бути застосовані до юридичних осіб (п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»; статті 96-3–96-11 КК України);

Припинення державного фінансування статутної діяльності партії як управлінське рішення, пов’язане із настанням певної події, приймається НАЗК, якщо:

1) партія подала до НА​ЗК заяву про відмову від державного фінансування (п. 8 ч. 1 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»);

2) партію ліквідовано (здійснено саморозпуск) і цей факт підтверджується відповідним документом Міністерства юстиції України (п. 3 ч. 1 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»);

3) партію реорганізовано (крім злиття і приєднання до інших партій)[2] і цей факт підтверджується відповідним документом Міністерства юстиції України (п. 3 ч. 1 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»);

4) набрало законної сили рішення суду, яким було анульовано реєстрацію свідоцтва партії через те, що:

– партія протягом 6 місяців з дня реєстрації не забезпечила утворення та реєстрацію своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в АРК;

– партія протягом 10 років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України чи виборах народних депутатів України (п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 24 Закону «Про політичні партії в Україні»);

5) НАЗК встановило, що партія не використала кошти, отримані на фінансування статутної діяльності, протягом 1 року з дня, коли такі кошти вперше були зараховані на окремий рахунок партії в установі банку (п. 6 ч. 1 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»).

Згідно з ч. 3 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні» орган, який встановив наявність відповідних обставин, зобов’язаний надіслати засвідчену ним копію документа, яким встановлено наявність таких обставин, до НАЗК у п’ятиденний строк з дня встановлення відповідних обставин. 

Рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності партії НАЗК зобов’язане прийняти протягом 5 днів з дня отримання відповідних документів (рішення суду чи офіційного документу з Міністерства юстиції України) або самостійного встановлення відповідних фактів. 

У 2016–2017 роках НАЗК не приймало рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності жодної парламентської партії.

Проблеми та перспективи. Законодавчий опис підстав і процедури прийняття НАЗК рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності партії також має певні недоліки.

Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні» факти повторного вчинення низки правопорушень (див. вище) НАЗК встановлює самостійно. Виходить, що для прийняття відповідного рішення йому не потрібні будь-які інші документи (в тому числі й рішення суду). Ураховуючи той факт, що правом встановлення наявності/відсутності всіх цих правопорушень (див. статті 212-15, 212-21 КпАП України) в Україні наділений тільки суд, зазначений підхід видається хибним та таким, що приховує корупційні ризики. Вважаємо, що у ч. 3 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні» має йтися виключно про факти, які підтверджуються рішенням суду, яке набрало законної сили.

Категорично не можна погодитися з тим, що підставою для прийняття рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності партії має бути факт «невикористання» таких коштів протягом 1 року з дня, коли такі кошти вперше були зараховані на окремий рахунок партії в установі банку (п. 6 ч. 1 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні»). Складається таке враження, ніби законодавець стимулює партії не до раціонального використання державних ресурсів, а до якомога швидшого витрачання на будь-які потреби. На жаль, в реальності приблизно так і відбувається. Саме тому цю обставину слід було б виключити з числа підстав для прийняття рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності партії.

Дмитро Калмиков, експерт Центру політико-правових реформ


[1] Тут важливо підкреслити, що відповідно до ч. 3 ст. 17-8 Закону «Про політичні партії в Україні» ці факти НАЗК встановлює самостійно, а отже для прийняття відповідного рішення йому не потрібні будь-які інші документи (в тому числі й рішення суду). Ураховуючи той факт, що правом встановлення наявності/відсутності таких правопорушень (див. статті 212-15, 212-21 КпАП України) в Україні наділений тільки суд, зазначений підхід видається вельми сумнівним.

[2] У разі реорганізації партії, яка має право на державне фінансування статутної діяльності, шляхом злиття або приєднання до інших партій, то партія – правонаступник отримує право на державне фінансування статутної діяльності у межах коштів, які виділялися з державного бюджету на фінансування статутної діяльності партії, що припинила свою діяльність шляхом злиття або приєднання до інших політичних партій. ​