exit
search
13 березня 2018

"Звіт показує цікаву річ, яка є ядром проблеми – це практична пасивність і включеність правоохоронних органів у корупційну діяльність", - Борис Малишев

Однією з найгостріших проблем у антикорупційній діяльності на місцях є  високий рівень толерантності до корупції як з боку населення, так і місцевої влади та правоохоронних органів. «Ми фіксуємо значну байдужість до цієї теми з боку населення через зневіру – переконання у тому, що якщо людина зробить якісь кроки, заявить про корупцію, ефективності від цього буде нуль», – розповіла Світлана Щербань, науковий співробітник Харківського Інституту соціологічних досліджень, під час презентації результатів дослідження «Сприйняття успішності проведення антикорупційної реформи в Україні: регіональний вимір» в Українському кризовому медіа-центрі.

У рамках дослідження провели інтерв’ю у 10 фокус-групах у 10 регіонах України. Загалом опитали 100 представників громадських організацій, журналістів-розслідувачів, викривачів та активістів, які займаються антикорупційною діяльністю на місцях. Активісти наголосили, що для успішної боротьби з корупцією у антикорупційну стратегію важливо включити саме місцевий компонент – проводити просвітницькі кампанії спрямовані на викорінення дрібної корупції на місцях та розширювати коло місцевих антикорупційних активістів.

Перешкодою для залучення широкого кола місцевих активістів до боротьби з корупцією є протидія та тиск з боку місцевих корупціонерів, у тому числі представників місцевої влади і правоохоронних органів. Дослідження показало, що активісти стикаються усіма можливими формами протидії їхній діяльності – від психологічного тиску до нанесення тілесних ушкоджень та відкриття кримінальних проваджень проти активістів.

«Звіт показує цікаву річ, яка не зовсім прямо пов’язана з антикорупцією, але є ядром проблеми – це практична пасивність і включеність правоохоронних органів у корупційну діяльність – вони не тільки не реагують на заяви місцевих активістів, але і не реагують на акти погроз активістам, тиску на них, факти переслідування і нанесення тілесних ушкоджень», – зазначив Борис Малишев, експерт Центру політико-правих реформ.

На даний момент коло активістів, які займаються боротьбою з корупцією на місцях є порівняно невелике. «Цікавий елемент – замкнутість середовища. Ми маємо антикорупційних лідерів у регіонах, яких знають усі. І це величезна проблема. Насправді антикорупційний рух не став масовим і не стає масовим. Це перший виклик з яким ми стикаємось», – зазначив Ярослав Юрчишин, Transparency International Україна.

«Для того, щоб ефективно протидіяти корупції, потрібно розвивати громадські організації на місцях і вчити їх взаємодіяти між собою у рамках певних спільних коаліцій, відновлюючи цим певний рівень довіри у суспільстві», – додав  Віктор Таран, Центр політичних студій та аналітики «Ейдос».  Антон Марчук, незалежний експерт, додав, що важливо також розвивати взаємодію місцевих організацій з національними. «Якщо не налагодити співпраці, антикорупційні організації на місцевому рівні можуть перетворитись на маргінальні організації. Відсутні результати, постійний тиск, тебе намагаються постійно дискредитувати – дуже складно уявити раціональних людей, які будуть долучатись до антикорупційної діяльності у подібних умовах», – наголосив він.

Богдан Бойко, Ініціатива ЄС по боротьбі з корупцією (EUACI), додав, що у свої роботі активісти мають дотримуватись певної спільної стратегії. «Як наступний крок у використанні цього звіту я бачу побудову на базі тих тенденцій, які є, правильних шляхів до мінімізації проблемних питань чи їхнього подолання. Це є той інструмент, який допоможе активістам прийняти рішення, в якому напрямку їм іти», – зазначив пан Бойко.