exit
search
19 лютого 2018

Микола Хавронюк: “Створення антикорупційного суду є найбільшою загрозою для влади”

Тема антикорупційного суду вже давно є однією з головних в українській політичній повістці. Особливо гостро питання стоїть останнім часом, коли стало зрозуміло, що корупціонери продовжують масово уникати покарань. НАБУ та міжнарожна спільнота вимагають якнайшвидше створити незалежний суд, який дозволить забезпечити справедливість. "Фактор"  поспілкувався з директором з наукового розвитку Центру політико-правових реформ, доктором юридичних наук Миколою Хавронюком, аби виявити суперечливі моменти та розвіяти спекуляції навколо антикорупційного суду. 

Спікер Верховної Ради Парубій заявив, що у найближчі півтора місяці парламент прийме закон про антикорупційний суд. Наскільки такі строки реальні? 

Треба мати на увазі 2 нюанси. По-перше, цей закон не можна прийняти одразу в першому та другому читанні. Після першого читання буде ще 2 тижні на внесення поправок, обговорення на комітеті і лише потім голосування у другому читанні.

Другий момент: існує не один законопроект про антикорупційний суд, а 5. Комітет може підтримати всі і віддати на розсуд Верховної ради, який саме прийняти.

За півтора місяці  це точно не відбудеться. В кращому випадку усі процедури будуть завершені в травні.

З цих 5 законопроектів швидше за все будуть голосувати президентський? 

У влади завжди є більше можливостей зробити так, як їй вигідно. Вірогідно, що і цього разу так станеться. Але, на мою думку, найкращий з законопроектів підготувала Олена Сотник.

Які положення законопроекту про антикорупційний суд є найбільш небезпечними для влади? Чому вона так активно протидіє його прийняттю?

Саме створення цього суду і є найбільшою загрозою для неї: влада зрослась із бізнесом і не хоче жити інакше. Тому влада може піти на прийняття закону, але зробити так, щоб антикорупційний суд не запрацював принаймні до виборів. Це можна забезпечити через різні механізми: розтягнення у часі етапів створення суду, проведення конкурсів etc.

Також президент має внести додатковий законопроект про створення вищого антикорупційного суду, і його так само має проголосувати ВР. Лише після цього державна судова адміністрація може визначити кількість судів. Але ж без знання, скількох суддів ми обираємо, конкурс проводити неможливо. Оскільки президент ще не вніс цей другий законопроект, то процес по суті заблокований.

Депутати провладних фракцій розповідають, що прийняття закону передасть судову гілку під контроль Заходу. Чи існує така загроза? 

Багато країн залучають міжнародних фахівців і від цього абсолютно не поступаються своїм суверенітетом. В Казахстані взагалі на вищі судові посади призначили іноземців. Це цілком нормально.

За аналогією, Збройним силам України зараз вже допомагають західні спеціалісти. Їх запросили, адже вони є фахівцями дуже високого рівня. Більше того, іноземці служать в Збройних Силах України. Усе це адекватно сприймається і не піддається критиці з боку провладних політиків.

Українське суспільство вже 4 роки чекає, коли ж нарешті корупціонери почнуть отримувати реальні покарання. Антикорупційний суд дійсно є тією фінальною деталлю, яка дозволить забезпечити справедливість? Чи не завищені очікування від нього? 

Дійсно є проблема, що наразі вироків майже немає. За весь час роботи НАБУ ми маємо лише 20 вироків. З них 18 – вироки за угодами. В масштабах країни – це просто крапля.

Але забезпечити справедливість не завжди означає покарати, а покарання не завжди означає ув’язнення. Є штрафи, виправні роботи, пробація. Головне, щоб особа, яка здійснила корупційний злочин, відшкодувала збитки і більше не займала державних посад.

НАБУ і САП не дуже злагоджено працюють, часто між ними виникають суперечки, лунають звинувачення на адресу одне одного. Є ризики, що і антикорупційний суд може з ними не спрацюватися…

Так, справді можуть виникати суперечки. НАБУ є лише стороною в кримінальному провадженні, а суд зазвичай обирає щось середнє між інтересами сторін. Таким чином, НАБУ може бути незадоволене рішеннями суду.

Існують серйозні побоювання стосовно кадрового складу антикорупційного суду. Адже це мають бути виключно люди з незаплямованою репутацією. 

Законопроект виписаний таким чином, що там близько 20 критеріїв відбору кандидатів. Зрозуміло, що це все неможливо виконати. Деякі вимоги, наприклад “високі моральні якості”, дуже складно оцінювати. Критерії повинні бути чіткі: відсутність судимостей, відсутність фактів притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією, тощо. Не будемо лукавити, суспільство в цілому не дуже обізнане щодо професійних, а тим більше моральних якостей кандидатів і сприйме будь-яких осіб, крім відверто одіозних. Тому оцінювати якості кандидатів мають фахівці.

Українські суди складно назвати незалежною гілкою влади. Адміністрація президента та різні «куратори» завжди мали вплив на судові рішення. Чи не станеться так і з антикорупційним судом? 

Зараз судді почали активніше звертатися зі скаргами про незаконний тиск до Вищої  ради правосуддя, за якими можна слідкувати на її сайті. Будемо сподіватись, що громадянське суспільство активно реагуватиме на спроби впливу і допоможе суду зберегти свою незалежність.