exit
search
16 лютого 2018

“Чимало факторів вказують на те, що нинішній політичній еліті виборча реформа невигідна”, - Богдан Бондаренко

Експерт Центру політико-правових реформ Богдан Бондаренко коротко проаналізував ситуацію, що відбувається навколо виборчої реформи і пояснив, чому в народних депутатів немає бажання запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими регіональними списками.

“По-перше, умовна половина діючого складу ВРУ є депутати, обрані за мажоритарною складовою в межах паралельної змішаної виборчої системи. Вони апріорі не зацікавлені в зміні виборчої системи. З іншого боку, їх голосування, здебільшого, підпорядковується загальній політиці фракцій. Тому, за наявності волі фракцій, зміна виборчої системи можлива. Але такої волі немає.

По-друге, провал восени проекту Закону № 1068-2, який пропонував встановити пропорційну виборчу систему з відкритими списками, і в подальшому прийняття в першому читанні проекту Виборчого кодексу № 3112-1 є нелогічним, оскільки обидва проекти пропонують однакову виборчу систему для парламентських виборів. Чому так трапилося? При голосуванні за 3112-1 була впевненість, що проект не пройде, і у коаліційних фракцій не було рішення про голосування чи неголосування за проект. Тому депутати голосували на власний розсуд, і оскільки багато з них раніше тією чи іншою міроюі заявили про підтримку нової виборчої системи, трапилося неочікуване - 226 голосів... Крім того, не забудемо і законопроектів про вибори народних депутатів зареєстрованих в грудні, більшість з яких не встановлюють пропорційну виборчу систему з відкритими списками, а навпаки, повертають до складової мажоритарки.

По-третє, результати виборів в ОТГ показали досить високу підтримку кандидатів від партії БПП на тлі її низького загальнонаціонального рейтингу. Це може свідчити про ефективне використання адміністративного ресурсу, що для правлячої політичної еліти є безумовним аргументом для збереження мажоритарки.

По-четверте, реформа політичних фінансів (звітність і державне фінансування партій), запроваджена в 2015 році не досягла основної мети - посилення політичних партій як суспільних інституцій, які є ключовими суб'єктами в умовах пропорційної виборчої системи. Тому вони не стали достатньо сильними для того щоб “впливати” на зміну виборчої системи.

По-п’яте, соціологія показує роздробленість підтримки партій населенням, що, звісно залежно від виборчого бар'єру, дозволить пройти в парламент від 7 до 9 партій (приблизно). Тому влада зацікавлена в таких умовах залишити мажоритарні округи для посилення впливу в майбутньому складі парламенту.

Наведені фактори є занадто вагомими і вони не сприяють тому, щоб нинішня політична еліта виступала за нову виборчу систему, яка їй невигідна. Але оскільки її введення є умовою коаліційної угоди, закріплена в Плані законодавчого забезпечення реформ, є вимогою низки громадських організацій, її публічно підтримали багато депутатів - політики опиняються між Сциллою і Харибдою своїх інтересів та обіцянок. Відтак дуже можливим є варіант, за яким депутати проголосують за проект, який не встановлюватиме нову виборчу систему, але буде неймовірно складним, що дозволить депутатам в інформаційному просторі називати це виборчою реформою".