exit
search
18 січня 2018

Привести у відповідність де-юре і де-факто: Ігор Коліушко щодо важливості законопроекту про реінтеграцію

Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко щодо необхідності прийняття Закону «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях»:

«Цей закон справді надзвичайно необхідний. І я розумію логіку тих, хто у владі і не у владі, - хто виступає за те, що якщо в ньому є якісь недоліки, його краще ухвалити, ніж не ухвалювати взагалі. При цьому, більшість критики, яка звучить особливо від правозахисників, зводиться до того, що дійсно у цьому законопроекті не розмежовуються норми. Виписуються в загальному форматі і не вказується, чи ці норми діють на території Донецької – умовно прифронтової зони, чи поза фронтовою зоною, чи ще десь. Просто надаються права різним органам, - в першу чергу,  збройним силам, органам правопорядку, іншим силам – вживати певні дії. І дійсно, складається враження, що ці норми можна застосовувати не тільки у зв’язку з бойовими діями, що відбуваються в Луганській та Донецькій областях, а будь-де. Якщо так залишиться у цьому законопроекті – це може бути серйозною проблемою, я цілком поділяю стурбованість правозахисників.

Закон потрібен для того, щоб була чітко ідентифікована державна політика України щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, які сьогодні є окупованими. Де-юре, у нас досі триває антитерористична операція, яка давно вийшла за межі того, що прийнято називати АТО. І ця невідповідність де-юре і де-факто завжди висить над нами загрозою, причому з дуже багатьох поглядів. Це загрожує неадекватними  оцінками того, що відбувається в Україні, збоку міжнародного співтовариства. З другого боку – така юридична невизначеність ставить в загрозу позицію наших збройних сил, бо не витримані у всій повноті вимоги законодавства України щодо застосування збройних сил. Знову ж таки, чим швидше, - тим краще, -  нам треба привести у відповідність де-юре і де-факто».