exit
search
6 листопада 2017

Відбір суддів Конституційного Суду в Раді: посилення політичного впливу

Маємо колізію між двома нормами права

Закон України «Про Конституційний Суд України» фактично нівелював конкурсний відбір суддів Конституційного Суду та збільшив політичний вплив при виконанні Верховною Радою кадрових повноважень.

Прикінцевими положеннями Закону України «Про Конституційний суд України» (далі - Закон) були внесені змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент), який доповнили статтею 208 (Порядок призначення на посаду суддів Конституційного Суду України).

Загалом, процедура проведення відбору суддів Конституційного Суду, яка визначена в Регламенті, мала б відповідати загальній логіці Закону, оскільки процедура відбору встановлюється Законом, як спеціальним актом, а Регламент повинен врегульовувати процедурні моменти роботи Верховної Ради в межах вже встановленої Законом процедури. Але вийшло так, що законодавець, яким є Верховна Рада, встановив для себе в Регламенті нові правила гри.

Відповідно до ст. 208 Регламенту, право подання пропозиції щодо кандидата на посаду судді Конституційного Суду України може реалізувати депутатська фракція (депутатська група), група позафракційних народних депутатів у кількості, не меншій за кількісний склад найменшої депутатської групи. Ці пропозиції подаються до Комітету з питань правової політики та правосуддя. Загалом, не до кінця зрозуміло чи цей перелік є вичерпним чи можуть кандидати самостійно подаватися на процедуру відбору (без погодження депутатських фракцій, груп, позафракційних груп). Формулювання інших частин цієї статті дуже нечіткі і дозволяють подвійне трактування. Тому в парламенті може бути прийнято рішення, що кандидатури не можуть подаватися самостійно. Але це суперечитиме ст. 12 Закону, яка регулює засади відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду.

Відповідно до частини 4 ст. 12 Закону, Комітет Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя приймає заяви від осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду і відповідають встановленим Конституцією України вимогам. Відповідно до даного положення, кандидати мають право самостійно подаватися на процедуру відбору.

Отже, маємо колізію між двома нормами права. Ці норми рівної юридичної сили, прийняті одночасно, і обидві врегульовують порядок відбору суддів Конституційного Суду. Визначити яка з них є спеціальною, і якій, відповідно, має бути надана перевага, неможливо без застосування акту вищої юридичної сили – Конституції України.

Відповідно до ст. 148 Конституції України, відбір суддів Конституційного Суду здійснюється на конкурсних засадах. Отже, положення всіх законодавчих актів, які регулюють відбір суддів Конституційного Суду, мають відповідати ст. 148 Конституції України. Надання можливості виключно депутатським фракціям (депутатським групам), групам позафракційних народних депутатів подавати кандидатури на посаду судді Конституційного Суду, збільшить політичний вплив на суддів Конституційного Суду ще на етапі його призначення. Також це зменшує можливість проведення власне відбору суддів Конституційного Суду на конкурсних засадах, що суперечить ст. 148 Конституції України.

Отже, кандидатури мають право подавати заяви про участь в процедурі відбору самостійно, без погодження депутатських фракцій, груп, позафракційних груп, у відповідності до частини 4 статті 12 Закону України «Про Конституційний Суд». Це відповідатиме Конституції та дозволить незалежним кандидатам принаймні прийняти участь в цій процедурі відбору.

Юлія Кириченко, Богдан Бондаренко, експерти Центру політико-правових реформ,

для "Главком"