exit
search
23 червня 2017

Судова реформа: реальність чи імітація?

Серед багатьох потрібних реформ в Україні, мабуть, найважливішою, є судова. Певні кроки у цій сфері були зроблені минулого року. Зокрема, було внесено зміни до Конституції, набрали також чинності нові закони «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», два закони щодо виконання судових рішень. На даному етапі триває конкурс до нового Верховного Суду, який проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів. Їй допомагає перевіряти відповідність кандидатів за критеріями доброчесності та професійної етики Громадська рада доброчесності, у яку входить низка авторитетних громадських організацій. На конкурс до Верховного суду мають можливість подаватися не лише судді, а й науковці та адвокати.

Про те, як проходить судова реформа на даному етапі розповів IA ZIK заступник голови правління Центру політико-правових реформ, член Громадської ради доброчесності Роман Куйбіда.

Так, за його словами, зараз імплементується новий закон «Про судоустрій і статус суддів» в частині створення нового Верховного Суду. Наразі в рамках конкурсу до Верховного суду кандидати вже пройшли тестування, виконали практичне завдання згідно з етапами конкурсного відбору, співбесіду за участі представників Громадської ради доброчесності. Відтак певна кількість кандидатів вибула. І зараз проходить етап так званих пленарних засідань Вищої кваліфікаційної комісії, коли мають двома третинами (11 голосами з 16) голосувати, чи відповідають кандидати вимогам на посаду Верховного Суду. При цьому заслуховують кандидатів і представників Громадської ради доброчесності. Після цього буде сформовано рейтинг кандидатів і відповідно до цього Вища кваліфікаційна комісія внесе свої рекомендації – найкращий у цьому рейтингу може бути рекомендований до Верховного Суду. Потім це питання розгляне Вища рада правосуддя, відтак буде внесено подання Президенту.

«Наразі запуск нового верховного Суду не можливий без внесення змін до процесуального законодавства. Ми переходимо до трирівневої системи, і це має бути забезпечено змінами до процесуальних кодексів. 20 червня якраз парламент у першому читанні проголосував за ці зміни. Вони будуть прийняті остаточно, мабуть, не раніше, ніж у вересні. Тому новий Верховний Суд зможе запрацювати вже з наступного року. Хоча планувалося, що це буде значно раніше», – пояснив Роман Куйбіда.

Він також зазначив, що в Громадської ради доброчесності було понад 140 негативних висновків стосовно кандидатів, які брали участь у співбесіді (загалом брали участь 381 кандидат). Вища кваліфікаційна комісія погодилася порівняно з невеликою кількістю висновків (спочатку з 25) Громадської ради доброчесності. На даний момент ще враховуються деякі висновки, але в переважній більшості Вища кваліфікаційна комісія долає ці висновки. За словами Романа Куйбіди, це доволі тривожний сигнал. Проте, він каже, що треба зачекати і поглянути, яким чином потім буде сформовано рейтинг. «Якщо кращими у цьому рейтингу виявляться ті, до кого у громадськості є обґрунтовані претензії, то це може підірвати довіру до результатів конкурсу. Будемо сподіватися, що цей сценарій не буде реалізовано, і ті судді, до кого є серйозні зауваження, просто не потраплять у Верховний Суд. Можливо, вони будуть у рейтингу, але на нижчих позиціях», – сказав Роман Куйбіда.

Судова реформа також передбачає створення Антикорупційного суду – це потрібно для того, щоб анонсована боротьба з корупцією стала реальністю. Але зрушення у цьому напрямку, виявляється, даються дуже важко.

Нещодавно, 16 червня, народний депутат Світлана Заліщук щодо створення Антикорупційного суду написала у Фейсбуці таке: «До кінця сесії парламенту залишилося всього два пленарних тижні. Часу на ухвалення закону про Антикорупційний суд майже немає. Готовності його ухвалити, відчувається, ще менше. Що зараз відбувається з законом? Сьогодні обговорювали перспективи його просування. 1 лютого ми з колегами Мустафа Найєм, Єгор Соболєв Іван Крулько Сергій Лещенко Оксана Сироїд зареєстрували закон №6011. Відтоді він ні на сантиметр не став ближче до ухвалення. Натомість два тижні тому з’явився закон про квазі-антикорупційний суд депутата від БПП №6529, який одразу почали протягувати до порядку денного сесії. Рада його провалила, але не здивуюся, якщо він випливе знову у цей вівторок.

Показово, що найчастіший аргумент проти створення окремого суду – забере багато часу. Натомість за чотири місяці ми вже могли відбирати суддів».

Роман Куйбіда також підтвердив, що законопроект є у Верховній Раді, але наразі не виглядає, що парламент готовий його підтримати. За його словами, це може свідчити про відсутність політичної волі або консенсусу з якихось питань стосовно формування цього суду. Насправді цей суд буде не потрібний, якщо влада буде мати можливість контролювати процес його формування.

Через зволікання зі створенням Антикорупційного суду ефективність діяльності НАБУ та САП теж під питанням. «Справи, які сьогодні НАБУ передає до суду, не розглядаються. Таким чином показують, що ці органи є неефективними. В очах суспільства виглядає так, – якщо немає обвинувальних вироків, то це вина антикорупційних органів. А насправді це вина судів. Для того, щоб ці справи якісно і ефективно з дотриманням всіх процедуру розглядали, то очевидно, потрібно створити суд, до якого була би довіра. На жаль, влада з цим зволікає, і таке зволікання є неприпустимим. Всі досягнення в антикорупційній сфері можуть бути зведені нанівець, якщо і надалі триватиме така ситуація. Виникатимуть сумніви: чи влада бореться з корупцією чи її імітує?», – зазначив Роман Куйбіда.

Щодо створення нового формату суду присяжних Роман Куйбіда зазначив, що у нас це та сама модель народних засідателів, яка була раніше, просто їх зараз назвали присяжними, коли кримінальні справи розглядають два професійні судді і три присяжні. А деякі цивільні справи розглядають один суддя і два присяжних. Він вважає, що така модель не є оптимальною і не надто ефективною. «Ми виступаємо за те, щоб був введений повноцінний суд присяжних. Має бути більше осіб в колегії присяжних і більше судових присяжних. Вони мають вирішувати, чи винувата особи, за яких умов вона здійснила злочин, оцінювати докази і на підставі переконання, яке склалося до того, як сторони представили справу, виносити вердикт. А професійні судді на основі цього вердикту вже б виносили вирок і призначали покарання. Функція вирішення питань факту (винен – не винен) і функція застосування закону мають бути розмежованими. За перше відповідають присяжні, а за друге відповідає професійний суддя», – пояснив Роман Куйбіда. 

Матеріал підготовлений виданням IA ZIK