exit
search
19 квітня 2017

П'ятнадцять причин для відставки міністра Авакова

За три роки Міністерство внутрішніх справ не спромоглося виконати половину від плану, який воно саме для себе прийняло у 2014 році. 15 заходів, які були визначені як «першочергові», не виконані і досі.

При оцінці результатів реформування Міністерства внутрішніх справ за часів трьохрічного керування Арсена Авакова експертне середовище суттєво розділилося. З одного боку, відбулися структурні зміни (зокрема, створення патрульної поліції). Був ухвалений новий закон про Національну поліцію, чого не відбувалося за всі роки незалежності. Але з іншого боку, вибудувана система не здатна ефективно протидіяти новим викликам, в тому числі суттєвому зростанню злочинності.

Зважаючи на таку різницю в оцінках, мабуть, найбільш об’єктивно буде оцінити реформування МВС відповідно до затверджених урядових планів. Так, 20 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів своїм розпорядженням затвердив Концепцію першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ на 2015-2016 роки. На дворі вже 2017 рік, тому прийшов час встановити ступінь виконання цієї Концепції. 

Простий арифметичний підрахунок засвідчує, що половину із передбачених у Концепції реформи МВС заходів (а це 15 із 30) взагалі не реалізовані. Тобто, керівництво міністерства виявилося не здатним виконати кожне друге завдання, яке саме перед собою поставило. Найсумніше в цій ситуації те, що ці плани не були «спущені» зверху або нав’язані міністерству ззовні – вони готувалися в стінах МВС.

І тут головними провалами МВС є наступні.

По-перше, не запроваджена автоматична фіксація порушень у сфері дорожнього руху. При цьому необхідна законодавча база була ухвалена ще в липні 2015 року. Але міністерство вже два (!) роки не може вирішити, як і за чий рахунок налагодити на дорогах систему фото- і відеофіксації порушень правил дорожнього руху. Україна залишається єдиною в Європі державою, де відсутній будь-який контроль за швидкістю на дорогах. Ця бездіяльність міністерства призводить до таких катастрофічних наслідків: у 2015 році у нашій країні загинула 1 181 людина і 7 215 травмовано через безконтрольне перевищення швидкості водіями транспортних засобів.  

Не запрацювала також система безготівкової оплати штрафів (як було заплановано).

По-друге, не забезпечена належна ідентифікація поліцейських. Згадаймо, що через три роки після Євромайдану досі не встановлені міліціонери, причетні до побиття учасників Революції гідності і їх масових розстрілів, бо на їх одягу не було унікальних службових номерів (шевронів, жетонів або бейджів). І це є однією із головних причин безкарності та неможливості притягнути винуватих міліціонерів і військовослужбовців внутрішніх військ до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності. Не зважаючи на величезний запит з боку суспільства, а також наявність відповідного положення у концепції, міністерство не бажає запроваджувати європейську стандарти ідентифікації поліцейських. Представники МВС не допустили запровадження цих правил і в новому законі про поліцію.

Не реалізовані також превентивні ініціативи, спрямовані на повсюдне встановлення захищених засобів відеофіксації у приміщеннях, транспортних засобах поліції і форменому одязі поліцейських, а також терміналів реєстрації відвідувачів приміщень поліції. Ці прості, технічні речі є важливим засобом протидії катуванням та іншому незаконному поводженню поліцейських із звичайними громадянами. МВС вважає, що прозорість і підконтрольність роботи поліцейських ще не на часі.

По-третє, не реалізоване залучення населення та інститутів громадянського суспільства до прийняття управлінських рішень. Представники МВС не бажають бачити представників громадськості ні в процедурі притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, ні в процедурі добору поліцейських поліцейськими комісіями. Адже досі не визначено чіткого переліку посад в поліції, для заповнення яких проводиться конкурсний відбір поліцейськими комісіями. Діяльність поліцейської комісії центрального апарату заблокована, а в містах та районах всупереч закону неможливо створити поліцейські комісії (лише на обласному рівні), а також не затверджені правила і порядок підготовки звітів про поліцейську діяльність і пріоритетів, поставлених поліцейськими комісіями.

По-четверте, не удосконалена структура і робота поліції, не зважаючи на закріплення в Концепції обіцянок щодо «створення єдиної системи електронного документообігу із системою планування поточної діяльності», «визначення диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження», «оптимізації кількості підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС».

По-п’яте,  не впроваджена сучасна європейська модель освіти поліцейських. При цьому на відомчі поліцейські вузи з державного бюджету витрачається 1 млрд. грн. А міністерство, своєю чергою, намагається проштовхнути рішення уряду про зрівняння спеціальностей «правоохоронна діяльність»  і «правознавство», таким чином залишивши популярними свої заклади для абітурієнтів. Але програми та філософія підготовки здобувачів за цими спеціальностями суттєво різняться, що в майбутньому не дозволить забезпечити суттєве якісне оновлення правничої професії (суддів, прокурорів, адвокатів).

Згодом керівництво МВС зрозуміло, що ставити занадто амбітні цілі ризиковано і тому суттєво змінили свій підхід до формуванням своїх завдань – їх визначають мінімально допустимо. Так, в середньостроковому плані пріоритетних дій уряду до 2020 року передбачено лише один (!) захід щодо поліції – створення дорожньої поліції. На думку міністерства, інших реформаторських кроків вже не потрібно і всі зміни запроваджені?

Інша тактика проявляється в діяльності МВС, коли одне із урядових завдань не виконується. Так, в плані пріоритетних дій уряду на 2016 рік передбачалося до кінця минулого року удосконалити процедуру реєстрації транспортних засобів. Цього ми не дочекалися, але на початку 2017 року міністерство підготувало зміни до зазначеного плану, які пропонували виключити це положення щодо порядку реєстрації автомобілів. Логіка цієї маніпулятивної пропозиції проста: немає запланованої діяльності, то і не слід звітувати.

І третій варіант поведінки МВС – вводити в оману українське суспільство і наших міжнародних партнерів, що реформи відбуваються відповідно до затверджених планів. Так, міністр Арсен Аваков нещодавно на зустрічі із послами Великої сімки та Європейського Союзу безапеляційно заявив, що «МВС фактично повністю виконало стратегію реформування, яка була розроблена у 2014 році».

Найнятий працівник, який не виконує половини свої завдань, має один вихід – звільнення. Але найнятий українським суспільством міністр, який не виконав своїх завдань, має безліч варіантів для своєї поведінки – не звітувати про свої результати роботи, коригувати затверджені раніше плани або вводити в оману свого роботодавця (виборців) про результати своєї роботи.

 

Олександр Банчук, експерт Центру політико-правових реформ, спеціально для УП         

 

Попередня новина 24 квітня 2017