exit
search
27 березня 2017

2.3.6. Доступ до інформації

Відповідність законодавства про доступ до інформації міжнародним стандартам

Станом на 1 січня 2017 р. в Україні прийняті сучасні законодавчі норми стосовно реалізації права доступу до публічної інформації. Закон «Про доступ до публічної інформації», прийнятий у 2011 р., передбачає порядок здійснення та забезпечення права кожного громадянина на доступ до інформації, що знаходиться у розпорядженні суб’єктів владних повноважень (розпорядників публічної інформації), та інформації, що становить суспільний інтерес.

Цей Закон на момент прийняття був одним з наймодернових законодавчих актів Європи, що регулював доступ до публічної інформації. Він визначив ефективний механізм гарантування реалізації громадянами відповідних прав, процедуру доступу та способи отримання інформації, методи оскарження неправомірної відмови у наданні інформації.

Наступним кроком до запровадження повноцінної реалізації права на доступ до публічної інформації стало прийняття у березні 2014 р. Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію».

Цим Законом визначено суб’єкта парламентського контролю за дотриманням права на доступ до публічної інформації – Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, передбачено відкритий доступ громадян до пленарних засідань ВР та засідань сесій місцевих рад і профільних комісій, до матеріалів генеральних планів населених пунктів. Окрім цього, закріплено право громадян на отримання статистичної інформації, змінено підхід до встановлення грифу «Для службового користування» тощо.

Кількість скарг до суду (у т.ч. задоволених та скарг, в задоволенні яких відмовлено)

Згідно з даними[1] Уповноваженого Верховного Ради України з прав людини, у 2016 р. до нього надійшло 2 606 звернень зі скаргами на порушення права на доступ до публічної інформації, в яких повідомлялося про 2 188 порушень ОДВ та ОМС права на доступ до публічної інформації. Інформації щодо кількості поданих запитів про доступ до публічної інформації, задоволених запитів і запитів, в задоволенні яких було відмовлено, немає.

За інформацією станом на 27 лютого 2017 р., представниками Уповноваженого та уповноваженими посадовими особами Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у 2016 р. складено 273 протоколи про адміністративні правопорушення за порушення вимог Закону «Про доступ до публічної інформації», з них 221 протокол – щодо посадових осіб ОДВ та ОМС. Згідно з Порядком оформлення матеріалів про адміністративні провадження (наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 р. №3/02-15), усі протоколи та інші матеріали справ про адміністративні правопорушення були надіслані для розгляду до місцевих судів. Рішеннями місцевих судів накладено стягнення в 23 справах про згадані правопорушення.

Варто також згадати про відкритість інформації стосовно складу майна, доходів, активів, корпоративних прав, готівкових коштів та зобов’язань фінансового характеру публічних службовців усіх рівнів.

Закон «Про запобігання корупції» передбачив функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. В реєстрі знаходиться інформація про майновий стан публічних посадових осіб, що мають зобов’язання вносити до нього свої електронні декларації.

З 1 вересня по 30 жовтня 2016 р. відбувся «перший етап» електронного декларування статків публічних службовців. Близько 107 000 декларантів внесли свої дані до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування[2].

Згідно з даними Звіту[3] про хід і результати виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2016 році, до Реєстру свої дані за 2015 рік подали:

•        особи, які займають посади державної служби категорії «А» та «Б» – 65 642;

•        посадовці місцевого самоврядування – 1 053;

•        судді – 7 019; прокурори – 10 198; слідчі – 11 078;

•        народні депутати України – 418;

•        посадовці Кабінету Міністрів України – 78;

•        кандидати на відповідні посади – 2 276.

Крім того, подано 746 повідомлень про зміни у майновому стані.

У 2017 р. до Реєстру мають подати близько 700–800 тис. електронних декларацій. Буде відкрито доступ про майновий стан близько 2 млн. громадян, адже публічні службовці зобов’язані декларувати не тільки свої, а й активи членів своїх родин.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону «Про запобігання корупції» багатьом категоріям осіб, згаданих в цьому Законі, забороняється: 1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; 2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Також цим Законом (ч. 2 ст. 60) передбачено, що не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про:

1) розмір, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них публічними службовцями, або державними органами, органами місцевого самоврядування;

2) розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету публічними службовцями, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов’язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом;

3) передачу в управління належних особам підприємств та корпоративних прав, що здійснюється в порядку, передбаченому вказаним Законом;

4) конфлікт інтересів публічних службовців та заходи з його врегулювання.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» передбачено доступ громадян до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно[4] та розкриття інформації про кінцевих вигодоодержувачів (бенефіціарів) юридичних осіб.

Важливим кроком стало прийняття у 2015 р. Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної у формі відкритих даних», яким передбачено оприлюднення публічної інформації у форматі відкритих даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних[5].

Наразі на згаданому веб-порталі можна знайти майже 12 тис. наборів даних від 1164 розпорядників інформації. Здійснено розподіл на такі сфери: транспорт (169 наборів даних), держава (4295 н.д.), фінанси (1781 н.д.), юстиція (898 н.д.), податки (1582 н.д.), екологія (172 н.д.), будівництво (253 н.д.), земля (265 н.д.), сільське господарство (218 н.д.), охорона здоров’я (1036 н.д.), соціальний захист 1054 (н.д.), освіта і культура (693 н.д.), молодь та спорт (192 н.д.), стандарти (95 н.д.), економіка (409 н.д.).

Проте кількість інформації, що міститься на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, не те, що не може вважатися достатньою, її важко навіть назвати в певній мірі репрезентативною. Тому згаданий веб-портал має наповнюватися на постійній основі ОДВ та ОМС.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ.

1. Починаючи з 2011 р., вітчизняне законодавство стосовно доступу до публічної інформації рухається в бік європейських практик, де кожен громадянин має якнайширші можливості для реалізації відповідних прав. Новим етапом щодо імплементації західних практик став період з 2014 р., коли після втечі екс-президента В. Януковича було прийнято ряд законодавчих новел, які значно покращили можливість доступу до публічної інформації, наприклад стосовно формату відкритих даних.

Як наслідок, цей рух сприяє реалізації відповідних прав та збільшує поінформованість щодо діяльності органів публічної влади, а тому – дозволяє підвищити контроль за ними.

Досі не до кінця врегульовано питання контролю за порушеннями, які відбуваються у відповідній сфері, неналежного додержання законодавства про доступ з боку органів влади та їх посадових осіб, необґрунтованих відмов у доступі до публічної інформації чи ігноруванні обов’язку оприлюднювати релевантну інформацію.

2. В подальшому необхідно:

1) чітко встановити незалежний орган публічної влади з моніторингу дотримання вимог законодавства про доступ до публічної інформації;

2) продовжити наповнення Єдиного державного порталу відкритих даних;

3) забезпечити верифікацію зазначеної у державному реєстрі інформації про кінцевих вигодоотримувачів юридичних осіб;

4) забезпечити належний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наповнивши його даними з місцевих бюро технічної інвентаризації;

5) передати Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, до НАЗК, який повинен його адмініструвати.


[1] Лист-відповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №2/13-002103/17/31-100 від 01.03.2017.

[2] Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. – Режим доступу: https://public.nazk.gov.ua/

[3] Звіт про хід і результати виконання програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2016 році. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua/document/249740115/GOVERMENT_REPORT_2016.pdf

[4] Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. – Режим доступу: https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1

[5] Єдиний державний веб-портал відкритих даних. – Режим доступу: https://data.gov.ua

Попередня новина 15 червня 2017
Наступна новина 27 березня 2017