exit
search
26 березня 2017

2.3.1. Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та їх проектів

2.3.1. Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та їх проектів

На сьогодні міжнародних стандартів, що стосуються антикорупційної експертизи, не існує. Більше того, жоден з чинних міжнародних договорів не встановлює для України такого чи подібного зобов’язання (не враховуючи, звичайно, загальних вимог щодо забезпечення кожною державою належної якості прийнятих НПА, що, в свою чергу, повинно мінімізувати можливість існування в них корупційних ризиків).

Не можна говорити і про існування традицій чи тенденцій у цій сфері серед інших країн, адже більшість із них не встановлює правових підстав для здійснення антикорупційної експертизи. Поряд з цим, є низка країн (наприклад, Південна Корея, Чехія, Молдова, Вірменія), де антикорупційна експертиза використовується як один із ефективних інструментів запобігання корупції.

В Україні цей інструмент запобігання корупції вперше було запроваджено Урядом у 2008 р. із введенням посади Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. Зокрема, в п. 2 Постанови КМ «Деякі питання реалізації державної антикорупційної політики» від 4 червня 2008 р. №532 було встановлено, що проекти НПА, які подаються на розгляд Уряду, підлягають обов’язковій антикорупційній експертизі, що проводиться міжвідомчою експертною групою (склад цієї групи затверджується КМ за пропозицією Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики).

Згодом, у п. 4 Рішення РНБО України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» від 11 вересня 2009 р. йшлося про необхідність «реального» впровадження антикорупційної експертизи проектів НПА.

16 вересня 2009 р. Урядом було прийнято постанову «Питання реалізації державної антикорупційної політики» №1057, якою затверджено Порядок проведення антикорупційної експертизи проектів НПА. Відповідно до нього антикорупційну експертизу мав робити Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики самостійно. При цьому, за наявності відповідного рішення, об’єктом експертизи могли бути і проекти НПА, розроблені Президентом чи народними депутатами України, а також проекти НПА ЦОВВ.

20 травня 2010 р. МЮ видало наказ «Питання проведення експертизи на наявність корупціогенних норм» №1085/5, згідно з яким антикорупційна експертиза проектів НПА стала невід’ємною частиною правової експертизи і відображається окремим пунктом у висновку МЮ за результатами опрацювання відповідного проекту акта. Через місяць МЮ затвердило Методичні рекомендації щодо проведення експертизи проектів НПА на наявність корупціогенних норм, згідно з якою антикорупційній експертизі підлягали проекти НПА у певних сферах. Цим документом (з деякими змінами) фахівці МЮ користуються й досі (наразі він називається Методологія проведення антикорупційної експертизи).

У 2011 р. цей правовий механізм запобігання корупції було закріплено на рівні закону, а саме у ст. 15 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. У 2013 р. до числа суб’єктів, зобов’язаних здійснювати експертизу, було віднесено Комітет ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією, а до числа його об’єктів – чинні НПА Парламенту, Президента та Уряду, а також всі (а не лише у певних сферах) НПА, які підлягають державній реєстрації МЮ[1].
Із набранням чинності нині чинним Законом «Про запобігання корупції» (введено в дію 26 квітня 2015 р.) інститут антикорупційної експертизи зазнав подальшого розвитку (статті 1 і 55 Закону). До суб’єктів, уповноважених здійснювати експертизу, віднесено і НАЗК.
На сьогодні антикорупційна експертиза в Україні – це діяльність певних суб’єктів із виявлення в НПА чи проектах НПА норм (положень), які самостійно чи у поєднанні з іншими нормами (положеннями) можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією (корупціогенних факторів).

Згідно із ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» антикорупційна експертиза буває:

1) обов’язковою (її зобов’язані здійснювати на постійній основі МЮ та Комітет ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією);

2) необов’язковою (її можуть здійснювати НАЗК та громадськість).

Антикорупційна експертиза, здійснювана кожним із зазначених суб’єктів, має низку своїх особливостей як щодо законодавчого регулювання, так і щодо практики застосування.

Антикорупційна експертиза, що здійснюється МЮ

Зі змісту ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» випливає, що МЮ однозначно зобов’язане здійснювати антикорупційну експертизу:

1) всіх проектів НПА, що вносяться на розгляд КМ. Виходячи з положень Регламенту КМ, такими актами є лише проекти постанов і розпоряджень Уряду. Як випливає з положень розділу IV Порядку проведення антикорупційної експертизи, така експертиза є складовою частиною їх правової експертизи;

2) всіх НПА державних органів, НПА яких підлягають державній реєстрації. Перелік таких органів і актів наразі визначено в Указі Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3 жовтня 1992 р. №493/92. Їх антикорупційна експертиза здійснюється безпосередньо під час державної реєстрації (розділ ІІІ Порядку проведення антикорупційної експертизи);

3) чинних законів, актів Президента та Уряду у певних сферах[2]: така експертиза має здійснюватися згідно зі щорічним планом, що затверджується МЮ до 31 грудня року, що передує року реалізації такого плану. У разі виявлення корупціогенних факторів результати антикорупційної експертизи чинних НПА підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті МЮ (розділ ІІ Порядку проведення антикорупційної експертизи).

Питання про те, чи повинне МЮ здійснювати антикорупційну експертизу законопроектів, внесених на розгляд Парламенту Урядом, Президентом чи Національним банком, є спірним. З одного боку, повинне, адже це опосередковано випливає зі змісту ч. 2 ст. 55 Закону «Про запобігання корупції». З іншого ж боку, положення ч. 3 ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» сформульовано так, ніби антикорупційній експертизі, яка проводиться МЮ, підлягають проекти тільки тих НПА, що вносяться «на розгляд КМ» (за такого підходу виходить, що МЮ не має права здійснювати антикорупційну експертизу законопроектів)[3]. У будь-якому разі станом на 1 березня 2017 р. МЮ не здійснює антикорупційної експертизи законопроектів, що були ініційовані Президентом і Національним банком. Проте, таку експертизу наразі здійснює Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції, що в буквальному розумінні суперечить приписам ст. 55 Закону «Про запобігання корупції»[4].

Процедурні аспекти виписані у Порядку проведення антикорупційної експертизи (затв. наказом МЮ від 18 березня 2015 р. №383/5), та у Методології проведення антикорупційної експертизи (затв. наказом МЮ від 23 червня 2010 р. №1380/5).

Як випливає зі змісту викладених документів, вже у ІІ півріччі 2010 р. МЮ під час проведення правової експертизи повинне було здійснювати антикорупційну експертизу та відображати її результати окремим пунктом у відповідному висновку. Утім, жодної інформації про результати здійснення такої експертизи МЮ не опубліковано[5].

У Звіті МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 р. зазначено, що в цьому році МЮ виявляло корупціогенні фактори у кожному сьомому проекті НПА (14%)[6]. Більшість таких норм були виявлені у проектах актів у сфері земельного, цивільного та фінансового законодавства. Найчастіше фахівці МЮ виявляли вади техніко-юридичного характеру, які могли сприяти вчиненню корупційних правопорушень[7]. На другому місці за кількістю виявлених корупціогенних факторів була відсутність у проектах НПА, якими регулюється реалізація суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків фізичними та юридичними особами, адміністративних процедур або наявність у проекті НПА нечіткостей встановленої адміністративної процедури, що здатні створити умови для здійснення корупційних дій або виникнення корупційних відносин[8].

Як випливає зі звітності МЮ, у 2012 р. на правову експертизу до міністерства надійшло 5 153 проектів НПА. Під час проведення антикорупційної експертизи цих актів найчастіше виявлялися корупціогенні фактори, обумовлені вадами техніко-юридичного характеру. Крім того, в проектах НПА МЮ виявлявся такий корупціогенний фактор, як «неналежне визначення функцій, прав, обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування (дискреція)», наслідком чого могло бути невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення конфлікту інтересів і можливостей для зловживання повноваженнями. Утім, за твердженням представників МЮ, у переважній більшості випадків усунення зазначених недоліків здійснювалося у ході доопрацювання проектів НПА у межах застосування узгоджувальної процедури, що передбачено Регламентом КМ[9]. У цілому ж за весь 2012 рік про наявність корупціогенних ризиків було зазначено лише у 22 висновках МЮ, тобто у 0,4% від загальної кількості проектів НПА, що були об’єктом антикорупційної експертизи.

Особливістю 2013 року стало те, що вже у ІІ півріччі МЮ повинно було здійснювати антикорупційну експертизу не тільки проектів НПА, а й чинних законів, актів Президента та КМ (згідно зі щорічним планом). Утім, Плану проведення експертизи чинних НПА на 2013 рік затверджено не було і жоден НПА не став об’єктом антикорупційної експертизи МЮ.

Що ж стосується проектів НПА, то згідно зі звітною документацією МЮ у 2013 р. на правову експертизу їх надійшло 4 604. Під час проведення антикорупційної експертизи цих проектів фахівцями МЮ найчастіше виявлялися вади техніко-юридичного характеру, які могли сприяти вчиненню корупційних правопорушень (корупціогенні фактори). За словами представників МЮ, у більшості випадків усунення цих вад (як і у 2012 р.) здійснювалося під час доопрацювання проектів НПА після узгоджувальних процедур. Загалом же в 2013 р. у висновках МЮ корупційні ризики були виявлені лише у 19 проектах НПА (тобто, знову ж 0,4% від загальної кількості проектів НПА, що були об’єктом антикорупційної експертизи)[10].

Починаючи з 2014 р. МЮ здійснювало антикорупційну експертизу як проектів, так і чинних НПА. З метою забезпечення проведення такої експертизи МЮ попередньо було затверджено План проведення антикорупційної експертизи чинних НПА на 2014 рік[11]. Згідно з ним фахівці МЮ у 2014 р. мали здійснити антикорупційну експертизу 9 чинних НПА: 6 законів[12] та 3 постанов Уряду[13]. На сторінці «Антикорупційна експертиза» сайту МЮ у 2014 р. опубліковано лише три висновки на чинні НПА[14]: один позитивний (щодо Закону «Про соціальний захист дітей війни»)[15] і два негативних (щодо законів «Про охорону дитинства» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»)[16]. При цьому, виявивши корупційні фактори у двох останніх законах та висловивши рекомендації щодо їх усунення, МЮ не розробив законопроектів, спрямованих на усунення цих корупційних ризиків, та не ініціював відповідного питання перед Урядом.

Інформацію про антикорупційну експертизу проектів НПА, здійснювану МЮ у 2014 р., не оприлюднено.

Щодо антикорупційної експертизи МЮ у 2015–2016 роках варто відзначити таке:

- жодної інформації про стан і результати антикорупційної експертизи проектів НПА, що вносяться на розгляд КМ, а також НПА, які підлягають державній реєстрації МЮ, наразі не оприлюднено. Не надають представники МЮ таку інформацію і на запити щодо отримання публічної інформації[17]. Крім того, починаючи з 2014 р., не опубліковано й жодного загального звіту МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції;

- плани проведення антикорупційної експертизи чинних НПА на 2015–2016 роки хоч і затверджувалися, але не оприлюднювалися, а експертиза – практично ніколи не проводилася.

Зокрема, факт існування таких планів «в принципі» вдалося встановити лише після отримання офіційної відповіді МЮ на запит ЦППР щодо надання копій відповідних документів (лист МЮ від 20 березня 2017 р. №2582/11/29-17)[18].

Так, згідно з Планом проведення антикорупційної експертизи чинних НПА на 2015 рік, затв. наказом МЮ від 31 грудня 2014 р. №286/7, протягом 2015 року МЮ повинно було здійснити антикорупційну експертизу семи законів[19]. Але на жоден з них висновку антикорупційної експертизи не опубліковано. На офіційні запити такі висновки також не надаються.

Відповідно до вимог Плану проведення антикорупційної експертизи чинних НПА на 2016 рік, затв. наказом МЮ від 31 грудня 2015 р. №398/7, у 2016 році фахівці міністерства мали здійснити антикорупційну експертизу п’яти законів[20]. Як випливає з додатків до листа МЮ від 20 березня 2017 р. №2582/11/29-17, антикорупційну експертизу Закону «Про застосування амністії в Україні» і справді було здійснено (попри те, що на сайті МЮ його не оприлюднено). За результатами експертизи фахівцями міністерства виявлено певні корупційні ризики та сформульовано рекомендації щодо їх усунення. Утім, знову ж таки, жодних законодавчих ініціатив від МЮ з цього приводу до Уряду не надходило. Крім того, у листах від 25 листопада 2016 р. №41539/ПІ-М-2201/7.1 (відповідь на запит А. Марчука) та від 20 березня 2017 р. №2582/11/29-17 МЮ (відповідь на запит ЦППР) МЮ стверджує, що здійснило й антикорупційну експертизу законів «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України» та «Про місцеві вибори», але жодного корупціогенного фактору не виявило; свої висновки МЮ направило до Уряду. Проте, у вільному доступі цих висновків немає, а їх копії МЮ не надає.

27 грудня 2016 р. (наказ №1833/7) МЮ затвердило План проведення антикорупційної експертизи чинних НПА на 2017 рік, згідно з яким фахівці цього міністерства протягом 2017 року мають здійснити антикорупційну експертизу чотирьох законів[21] та однієї постанови Уряду[22]. Наразі жодної інформації про стан реалізації цього Плану немає.

Загалом, протягом 2010–2016 років представники МЮ неохоче комунікували з громадськістю щодо антикорупційної експертизи, висновки громадської експертизи не враховували.

За увесь період проведення антикорупційної експертизи всіх видів НПА та їх проектів МЮ опублікувало лише 3 висновки антикорупційної експертизи.

На виконання завдання №14 розділу ІІ Державної програми щодо реалізації Антикорупційної стратегії на 2015–2017 роки ще у черні 2015 р. на основі результатів аналізу ефективності проведення антикорупційної експертизи МЮ мало затвердити нову редакцію Методології проведення антикорупційної експертизи і забезпечити її періодичний перегляд (див. Додаток 1). Станом на 1 березня 2017 р. цей обов’язок не виконано.

Антикорупційна експертиза, що здійснюється Комітетом ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією

Обов’язок здійснення цим Комітетом антикорупційної експертизи виник 9 червня 2013 р. – із набранням чинності Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» Комітет уповноважений здійснювати антикорупційну експертизу тільки тих проектів НПА, що вносяться на розгляд ВР народними депутатами України.

Щоправда, відповідно до положень ч. 2 ст. 93 Регламенту ВР (затв. Законом від 10 лютого 2010 р. №1861-VI), кожен проект НПА, що вноситься на розгляд Парламенту, у 15-денний строк направляється у комітет, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, для підготовки експертного висновку щодо його відповідності вимогам антикорупційного законодавства. Існування таких положень фактично дозволяє Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції здійснювати антикорупційну експертизу будь-яких проектів НПА, що вносяться на розгляд Парламенту (незалежно від виду акту та суб’єкта ініціювання). І, як показує аналіз практики діяльності Комітету, він цією можливістю активно користується.

У ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» немає вимоги щодо розробки Комітетом методології здійснення ним антикорупційної експертизи. Не розроблено її і за власною ініціативою Комітету. За словами представників Комітету, при здійсненні експертизи вони користуються «спрощеним» варіантом Методології, розробленої МЮ.

Починаючи з 9 червня 2013 р. по 26 листопада 2014 р. Комітет ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (Головою Комітету у зазначений період був В. Чумак) отримав 3,3 тис. доручень Голови ВР щодо здійснення антикорупційної експертизи законопроектів. З цих питань Комітетом підготовлено 2175 висновків щодо проектів законів, поданих народними депутатами України, та 1054 висновки щодо проектів постанов ВР і законопроектів, поданих Президентом та КМ[23]. За твердженням А. Кухарука[24], за цей період Комітетом виявлено корупціогенні фактори у 120 проектах НПА, що становить 3,7% від загальної кількості проектів, що були об’єктом антикорупційної експертизи.

До новоствореного (4 грудня 2014 р.) Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції на чолі з Є. Соболєвим за грудень 2014 р. – січень 2015 р. надійшло 860 проектів актів Парламенту. Комітетом підготовлено 498 експертних висновків щодо проектів НПА (опрацьовано лише 58% проектів НПА, що надійшли на експертизу). Серед них лише 29 визнані такими, що не відповідають вимогам антикорупційного законодавства (5,8%)[25].

У лютому – липні 2015 р. до Комітету надійшло 1435 доручень Голови ВР щодо здійснення антикорупційної експертизи. З цих питань Комітетом підготовлено 1140 експертних висновків (рівень охоплення ~ 79%) щодо проектів НПА, з яких 66 визнані такими, що не відповідають вимогам антикорупційного законодавства (5,8%)[26].

У ІІ половині 2015 р. ситуація з антикорупційної експертизою, здійснюваною Комітетом, суттєво покращилась. Зокрема, за вересень 2015 р. – січень 2016 р. до Комітету надійшло 1097 доручень Голови ВР щодо здійснення антикорупційної експертизи законопроектів, а експертних висновків було підготовлено 1104[27]. При цьому 869 висновків підготовлено на законопроекти, подані на розгляд ВР різними суб’єктами, серед яких 110 визнано такими, що не відповідають вимогам антикорупційного законодавства (12,7%)[28].

Отже, починаючи з вересня 2015 р. продуктивність Комітету виросла майже вдвічі (з охоплення 60–70% до 100% опрацювання усіх проектів НПА, що надійшли на експертизу). Кількість негативних висновків збільшилася більш ніж удвічі (з 5,8% до 12,7%).

У лютому – липні 2016 р. до Комітету надійшло 1066 проектів актів Парламенту задля здійснення антикорупційної експертизи. Комітетом підготовлено 1134 експертних висновків щодо проектів НПА (рівень охоплення ~ 100%). 950 висновків підготовлено на законопроекти, внесені у Парламент різними суб’єктами, серед яких 84 (8,8%) визнані такими, що не відповідають вимогам антикорупційного законодавства[29].

За вересень 2016 р. – січень 2017 р. до Комітету надійшло 758 проектів НПА для здійснення їх антикорупційної експертизи. Експертних висновків було підготовлено лише 540 (рівень охоплення знову знизився до 71%), серед яких 45 (8,3%) складені на законопроекти, що не відповідають вимогам антикорупційного законодавства[30].

Комітет у питаннях здійснення антикорупційної експертизи протягом 2013–2016 років плідно співпрацював з представниками громадськості. Це відбувалося як шляхом створення при Комітеті консультаційних чи дорадчих органів (йдеться про Громадську експертну раду та Раду громадських експертиз) та ефективної взаємодії з ними, так і шляхом співпраці у цьому питанні з окремими громадськими організаціями (переважно експертами Центру політико-правових реформ, Українського інституту публічної політики та Центру політичних студій та аналітики)[31]. Така співпраця є персональною заслугою (принциповою позицією щодо співпраці з громадськістю) голів цього Комітету (В. Чумака та Є. Соболєва).

Висновки антикорупційної експертизи (щодо відповідності вимогам антикорупційного законодавства), здійснюваної Комітетом, оприлюднюються на сторінках відповідних проектів на офіційному веб-сайті ВР. Утім, як показує системний аналіз цих сторінок, нерідко ці висновки публікуються після сплину тривалого часу з дня їх підготовки, а інколи – взагалі не публікуються. Це пояснюється специфікою та складностями роботи Апарату ВР та особливостями комунікації між Комітетом та відповідними працівниками Апарату ВР.

Антикорупційна експертиза, що здійснюється НАЗК

Положення про те, що антикорупційну експертизу уповноважене здійснювати НАЗК, набрали чинності 26 квітня 2015 р. Реальна можливість реалізувати ці повноваження на практиці з’явилася лише після 16 березня 2016 р.[32]

Як випливає з ч. 5 ст. 55 Закону «Про запобігання корупції», НАЗК може проводити за власною ініціативою антикорупційну експертизу проектів будь-яких НПА, що вносяться на розгляд Парламенту або Уряду.

Порядок проведення експертизи НАЗК встановлює самостійно, але при цьому:

1) для проведення НАЗК антикорупційної експертизи Уряд зобов’язаний надсилати йому проекти всіх відповідних НПА[33];

2) НАЗК зобов’язане інформувати відповідний комітет ВР або КМ про проведення антикорупційної експертизи відповідного проекту НПА, що може бути підставою для зупинення процедури його розгляду або прийняття, але на строк не більше 10 днів[34];

3) до проведення експертизи залучається Громадська рада при НАЗК.

28 липня 2016 р. НАЗК затверджено Порядок проведення антикорупційної експертизи проектів НПА. Згідно з ним організацію проведення експертизи забезпечує Департамент антикорупційної політики НАЗК; загальний строк проведення експертизи проекту НПА становить 20 днів (з дня надходження проекту НПА до НАЗК), а у разі зупинення процедури розгляду або прийняття проекту НПА – 10 днів (з дня інформування відповідних суб’єктів); до проведення антикорупційної експертизи НАЗК може залучати громадські об’єднання, наукові установи, експертів (у т.ч. міжнародних організацій).

Проект висновку антикорупційної експертизи подається разом з пропозиціями Громадської ради на розгляд НАЗК, за результатами якого приймається одне з таких рішень: а) про затвердження висновку антикорупційної експертизи; б) про доопрацювання проекту висновку з урахуванням висловлених на засіданні НАЗК конкретних зауважень.

Затверджений НАЗК висновок антикорупційної експертизи не пізніше наступного робочого дня надсилається до КМ або відповідного комітету ВР. У цей же строк копія висновку експертизи внесеного на розгляд Парламенту проекту НПА надсилається комітету ВР, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією. Висновок оприлюднюється протягом 7 днів після його затвердження на офіційному веб-сайті НАЗК.

Відповідно до п. 4 наказу НАЗК «Про реалізацію Національним агентством з питань запобігання корупції повноважень щодо проведення антикорупційної експертизи» від 28 липня 2016 р. №1, до затвердження НАЗК власної методології проведення антикорупційної експертизи така експертиза проводитиметься ним за Методологією проведення антикорупційної експертизи, затвердженою наказом МЮ від 23 червня 2010 р. №1380/5.

Станом на 1 березня 2017 р. НАЗК, на жаль, так і не затвердило власної Методології проведення антикорупційної експертизи: мінюстівська Методологія проведення антикорупційної експертизи не є ідеальною і давно мала втратити чинність (ще у 2015 році МЮ було зобов’язане затвердити нову відповідну Методологію).

Попри те, що НАЗК функціонує майже рік, станом на 1 березня 2017 р. ним не проведено жодної антикорупційної експертизи проекту НПА, внесеного на розгляд Парламенту чи Уряду.

Відповідно до ч. 9 ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» НАЗК зобов’язане здійснювати періодичний перегляд (моніторинг) чинного законодавства на наявність у ньому корупціогенних норм і надавати МЮ пропозиції щодо включення до плану проведення антикорупційної експертизи чинних НПА. До проведення моніторингу НАЗК може залучати громадські об’єднання, наукові установи, у т.ч. на умовах державного замовлення на підставі відкритого конкурсу. Але станом на 1 березня 2017 р. не існує ні нормативного врегулювання порядку здійснення НАЗК такого моніторингу та оформлення його результатів, ні документу, який би визначав правила чи перелік тих НПА, що будуть об’єктом такого моніторингу з боку НАЗК.

Громадська антикорупційна експертиза

Згідно з ч. 7 ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» за ініціативою фізичних осіб, громадських об’єднань, юридичних осіб може проводитися громадська антикорупційна експертиза чинних НПА та проектів НПА. Проведення її та оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, громадських об’єднань, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.

Закон не вимагає розробки спеціального порядку та/або методології проведення такої експертизи. Попри це, громадські організації, що опікуються цим питанням, такі методології (методичні рекомендації) розробляли та продовжують розробляти.

Так, ще у 2012 р. за підтримки проекту Програми розвитку ООН в Україні фахівцями Інституту прикладних гуманітарних досліджень (І.М. Осика), Центру політико-правових реформ (М.І. Хавронюк), Transparency International Україна (О.С. Хмара) та Центру громадської адвокатури (Т.Г. Яцків) було розроблено першу Методологію проведення громадської антикорупційної експертизи[35] та Методичні рекомендації щодо її проведення[36].

У 2014 р. фахівцями Центру політико-правових реформ розроблено нову більш ґрунтовну та водночас зручну для застосування Методологію проведення громадської антикорупційної експертизи, яка протягом 2014–2016 років постійно доопрацьовувалася та вдосконалювалася (з урахуванням набутого організацією досвіду)[37].

У 2016 р. Хмільницькою районною громадською організацією «ПРАВО» підготовлено методичний посібник «Що таке громадська антикорупційна експертиза і як її провести?», який може бути використаний для проведення громадської антикорупційної експертизи[38].

Говорячи про найбільші здобутки громадськості в контексті здійснення антикорупційної експертизи, варто відзначити, що у 2013–2014 роках при Комітеті ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією функціонувала Громадська експертна рада, яка здійснила близько 200 антикорупційних експертиз (переважно експертами Центру політико-правових реформ, Українського інституту публічної політики та Центру політичних студій та аналітики), результати якої використовувалися Комітетом при підготовці власних висновків[39].

У 2014–2016 роках експерти Центру політико-правових реформ (ЦППР) і Центру політичних студій та аналітики (ЦПСА) вивчали всі законопроекти, що вносилися на розгляд Парламенту, здійснювали попередню оцінку їхньої потенційної корупціогенності, і ті з них, які були найбільш важливими для суспільства і потенційно небезпечними, відбирали для здійснення ґрунтовної громадської антикорупційної експертизи.

Загалом у 2014–2016 роках зазначеними експертами здійснено громадську антикорупційну експертизу понад 330 найбільш важливих, складних та/або небезпечних законопроектів, за результатами якої підготовлено висновки із визначенням усіх виявлених корупціогенних факторів, моделюванням потенційно небезпечних наслідків їх існування (якщо вони залишаться у прийнятих законах) і формулюванням пропозицій щодо усунення корупціогенних факторів. У цей же період експертами ЦППР здійснено громадську антикорупційну експертизу понад 20 чинних законів (КК України, КУпАП, антимонопольно-конкурентного законодавства тощо)[40].

Згаданий Комітет ВР опрацьовував усі надіслані йому висновки громадської антикорупційної експертизи, нерідко брав до уваги її результати та відображав відповідну позицію у власних висновках антикорупційної експертизи та висновках щодо відповідності законопроекту вимогам антикорупційного законодавства.

15 липня 2015 р. затверджено Положення про Раду громадських експертиз при Комітеті ВР з питань запобігання і протидії корупції. Протягом липня – серпня 2015 р. проведено відкритий конкурсний відбір кандидатів на посади експертів цієї Ради (зі ста претендентів відібрано 10 найкращих)[41]. 17 вересня 2015 р. фахівцями ЦППР та ЦПСА (які на той момент вже мали кількарічний досвід проведення антикорупційної експертизи) спеціально для цих експертів проведено тренінг з метою підвищення рівня їхніх знань і навичок у цій сфері.

За словами Голови Комітету, Рада громадських експертиз стала головним інструментом виявлення корупціогенних законів. Експерти готують лаконічні, ясні, обґрунтовані висновки після консультацій з громадськими організаціями, бізнес-асоціаціями, регуляторами. Завдяки цій роботі якість експертизи, здійснюваної Комітетом, значно виросла. За перший рік роботи Ради громадських експертиз (вересень 2015 р. – вересень 2016 р.) експертами проаналізовано понад 2200 законопроектів. І якщо раніше Комітет проводив антикорупційну експертизу із запізненням, то з початку роботи Ради, попри колосальне навантаження, експерти встигають опрацьовувати законопроекти вчасно та вносити пропозиції, 70% з яких враховуються. Тож у сесійний зал подається вже удосконалений варіант документа. Рада громадських експертиз налагодила результативну співпрацю і з громадськими організаціями[42].

Громадську антикорупційну експертизу здійснюють й інші громадські організації (наприклад, Антикорупційна громадська спілка «Совість»[43], Громадська організація «Легітимація основних свобод»[44], ВГО «Харківське регіональне відділення Українського союзу промисловців і підприємців»[45]) та окремі громадські активісти[46].

В питаннях проведення антикорупційної експертизи відбувається постійна та плідна співпраця різних громадських організацій та окремих громадських експертів у цій сфері.

Висновки громадської антикорупційної експертизи, як правило, публікуються шляхом розміщення на сайті тієї громадської організації, яка проводила експертизу[47]. Інколи такі висновки публікуються на сайтах тих органів, що видали той НПА, який став об’єктом антикорупційної експертизи[48]. Висновки антикорупційної експертизи, підготовлені експертами Ради громадських експертиз при Комітеті ВР з питань запобігання і протидії корупції, не публікуються (їх призначення інше – забезпечити можливість всебічного аналізу законопроектів членами Комітету і сприяти прийняттю ним обґрунтованих висновків).

Ефективність антикорупційної експертизи

Ефективність антикорупційної експертизи залежить від суб’єкта її проведення та позиції влади щодо використання її результатів.

На сьогодні найбільш ефективною є антикорупційна експертиза, що здійснюється Комітетом ВР з питань запобігання і протидії корупції. Ця інституція не лише забезпечила процес підготовки якісних висновків антикорупційної експертизи, а й використала всі можливості, надані їй як учаснику законотворчого процесу. Зокрема, в одному з інтерв’ю, наданих у 2016 р., Є. Соболєв відзначив, що «жодна з корупціогенних норм у 289 законопроектах, де Комітет виявив корупцію, не стала законом»[49]. Водночас, при наданні своїх висновків Комітет намагався бути максимально обережним та політично виваженим (як правило, не надавав негативних висновків на у цілому непогані законопроекти). Тому частка негативних (у 2013–2016 роках – 5,9%) висновків Комітету на законопроекти є значно нижчою від частки негативних висновків, підготовлених за результатами громадської антикорупційної експертизи. Наприклад, у 2014 р. Комітет знаходив корупційні ризики лише у 2,6% проаналізованих законопроектів, в той час як громадськість – у 82%. У 2015–2016 роках ситуація покращилася, але різниця все рівно суттєва: Комітет знаходив корупційні ризики у 8–10% проаналізованих законопроектів, а громадськість – так само у 82%[50].

Антикорупційна експертиза, що здійснюється МЮ, є неефективною, адже це міністерство фактично не виконує приписів ст. 55 Закону «Про запобігання корупції». Однією з причин неефективності антикорупційної експертизи проектів, що виносяться на розгляд Уряду, є те, що МЮ, з одного боку, відповідальне за їх розробку (див. Регламент КМ), а з іншого, – уповноважене шукати в цих же актах корупціогенні фактори. За таких обставин антикорупційна експертиза апріорі не може бути об’єктивною й ефективною.

Ефективність антикорупційної експертизи НАЗК оцінити неможливо, бо воно її не здійснює.

Громадська антикорупційна експертиза відзначається, як правило, високою якістю та глибиною аналізу, але при цьому її ефективність є низькою, адже більшість суб’єктів нормотворчого процесу (за винятком Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції) неохоче сприймає рекомендації громадських експертів.

Навчання та тренінги щодо проведення антикорупційної експертизи

У 2011–2013 роках МЮ звітувало про проведення багатьох освітніх заходів, спрямованих на забезпечення високої якості антикорупційної експертизи.

Зокрема, у березні 2011 р. МЮ проведено навчально-практичний семінар «Антикорупційна експертиза законодавства як превентивний інструмент протидії корупції. Роль громадських організацій у процесі оцінки корупційних ризиків». Крім того, у 2011 р. в Одесі, Львові, Харкові, Дніпропетровську та Києві представниками МЮ проводилися окремі лекції стосовно методів проведення антикорупційної експертизи проектів НПА[51].

У 2012 р. МЮ щоквартально проводило навчання для розробників НПА щодо практичного застосування Методології проведення антикорупційної експертизи проектів НПА (взяли участь 163 особи). У цьому ж році Інститутом прикладних гуманітарних досліджень організовано та проведено заняття з представниками структурних підрозділів МЮ, відповідальних за проведення правової експертизи. З метою обговорення проблем використання громадськістю антикорупційної експертизи проектів НПА 20 липня 2012 р. за участю експертів МЮ проведено круглий стіл на тему: «Громадська антикорупційна експертиза: реалії сьогодення, перспективи розвитку»[52]. У 2013 р. МЮ щоквартально проводило навчання для розробників НПА щодо практичного застосування Методології проведення антикорупційної експертизи проектів НПА (взяли участь 102 особи)[53].

Утім, як у контексті навчання, так і обміну досвідом щодо проведення антикорупційної експертизи найактивнішими виявилися інститути громадянського суспільства.

31 липня – 1 серпня 2015 р. експертами ЦППР у м. Черкаси проведено тренінг-семінар на тему: «Громадська антикорупційна експертиза: поняття, сфери застосування, методика проведення».

17 вересня 2015 р. експертами ЦППР і ЦПСА спеціально для експертів Громадської експертної ради при Комітеті ВР з питань запобігання і протидії корупції проведено тренінг з метою підвищення рівня їхніх знань і навичок у цій сфері.

Протягом 2016 р. експертами ЦППР проведено серію тренінгів (м. Львів, м. Київ, м. Харків, м. Одеса, м. Дніпро) на тему «Антикорупційна експертиза рішень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади». Аналогічні тренінги проводилися й іншими громадськими організаціями (зокрема, експертами Transparency International Україна).

Висновки і рекомендації.

1. Антикорупційна експертиза є ефективним інструментом виявлення корупціогенних факторів у проектах НПА та чинних НПА, що дозволяє мінімізувати вчинення корупційних правопорушень, обумовлених вадами українського законодавства.

2. На сьогодні антикорупційна експертиза повинна здійснюватися МЮ та Комітетом ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією (обов’язкова антикорупційна експертиза), і може здійснюватися НАЗК та громадськістю (необов’язкова).

3. Законодавство основний тягар (обов’язок) здійснення антикорупційної експертизи чинних НПА та їх проектів покладає на МЮ. Утім, у 2011–2014 роках МЮ імітувало проведення експертизи, адже практично ніколи не знаходило у проектах НПА корупціогенних факторів. Зокрема, проаналізувавши у 2012–2013 роках 9 757 проектів НПА, фахівці МЮ підготували лише 41 висновок, де ідеться про виявлені корупціогенні фактори (0,4%). При цьому жодного такого висновку не оприлюднено.

Починаючи з 2014 р. МЮ перестало й імітувати цю роботу. Звіти МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції не оприлюднюються. На запити щодо отримання публічної інформації з цього питання МЮ не реагує.

За майже чотири роки (9 червня 2013 р. – 1 березня 2017 р.) МЮ проаналізувало лише кілька чинних НПА, серед яких знайшло три таких, що містять корупціогенні фактори. Жодних дій, спрямованих на усунення цих факторів, МЮ вжито не було.

4. За логікою ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» Комітетом ВР, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, мав бути другим (після МЮ) за значенням суб’єктом антикорупційної експертизи. Проте, у 2013–2016 роках порівняно з МЮ цей Комітет набагато активніше та ефективніше використовував цей інструмент запобігання корупції. За 6 років існування таких повноважень жоден з міністрів юстиції не проявив інтересу до використання цього антикорупційного інструменту, так і не зрозумівши справжньої цінності та можливостей його використання. Натомість, В. Чумак, а ще більше Є. Соболєв виявили справжню волю як до запобігання корупції через інструмент антикорупційної експертизи, так і до співпраці в цих питаннях з громадськістю.

5. Загалом, починаючи з 9 червня 2013 р. по 31 січня 2017 р. до Комітету ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією, надійшло 8 445 проектів НПА, з яких Комітет зміг проаналізувати 7 645 (90,5%). З числа останніх 454 (5,9%) визнані Комітетом такими, що містять корупціогенні фактори і не відповідають вимогам антикорупційного законодавства. За твердженнями Є. Соболєва, станом на кінець 2016 р. жоден з таких законопроектів не став законом.

6. Комітету ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією, у питаннях здійснення експертизи плідно співпрацює з представниками громадськості як через створені ним Громадську експертну раду та Раду громадських експертиз, так і шляхом співпраці з окремими ГО, які фокусуються на здійсненні громадської антикорупційної експертизи (Центр політико-правових реформ, Український інститут публічної політики, Центр «Ейдос» та ін.).

7. НАЗК не реалізує положень ст. 55 Закону «Про запобігання корупції»:

- не проводить антикорупційної експертизи проектів НПА, що вносяться на розгляд Парламенту або Уряду;

- не здійснює періодичного перегляду (моніторингу) чинного законодавства на наявність у ньому корупціогенних норм, не надає МЮ пропозиції щодо включення таких НПА до плану проведення цим міністерством антикорупційної експертизи чинних НПА.

Станом на 1 березня 2017 р. НАЗК:

- не затвердило власної Методології проведення антикорупційної експертизи;

- не затвердило порядок здійснення НАЗК моніторингу чинного законодавства на наявність у ньому корупціогенних норм та оформлення його результатів;

- не розробило акту, який би визначав правила чи перелік тих НПА, що будуть об’єктом такого моніторингу з боку НАЗК.

8. Інститути громадянського суспільства виявилися найактивнішими у питаннях проведення антикорупційної експертизи. При цьому результати такої експертизи використовувалися не для деструктивної критики органів влади, а для максимального сприяння останнім у проведенні ними обов’язкової антикорупційної експертизи НПА та їх проектів. Зокрема, завдяки плідній співпраці Комітету ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією, з експертами Громадської експертної ради, Ради громадських експертиз та окремими громадськими організаціями цьому Комітету нарешті вдалося забезпечити якісний аналіз усіх законопроектів, що надходять до нього на розгляд.

9. Попри вимоги ч. 8 ст. 55 Закону «Про запобігання корупції» результати антикорупційної експертизи (особливо громадської) або взагалі не розглядаються суб’єктом прийняття (виняток – Комітет ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією), або хоч формально і розглядаються, але без будь-якої реакції на них (не говорячи про врахування висловлених рекомендацій).

10. У найближчій перспективі (І–ІІ квартали 2017 р.) необхідно забезпечити 100% виконання чинного законодавства щодо проведення антикорупційної експертизи, зокрема:

1) забезпечити виконання МЮ обов’язку щодо формування, затвердження і реалізації щорічного плану проведення антикорупційної експертизи чинних законів, актів Президента та Уряду у сферах, визначених ч. 4 ст. 55 «Про запобігання корупції»;

2) забезпечити проведення МЮ якісної антикорупційної експертизи як проектів НПА, що вносяться на розгляд Уряду, так і чинного законодавства;

3) Комітету ВР, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією, розробити власну Методологію проведення антикорупційної експертизи, яка забезпечувала б однаковий підхід усіх експертів Комітету до проведення експертизи;

4) НАЗК слід:

- розробити і затвердити власну Методологію проведення антикорупційної експертизи;

- розробити і затвердити порядок здійснення НАЗК періодичного перегляду (моніторингу) чинного законодавства на наявність у ньому корупціогенних норм, а також план здійснення такого моніторингу у 2017 році;

- почати здійснювати антикорупційну експертизу проектів НПА з потенційно високим ступенем корупційних ризиків, що вносяться на розгляд Парламенту або Уряду;

- забезпечити періодичний перегляд (моніторинг) чинного законодавства на наявність у ньому корупціогенних норм та надавати МЮ пропозиції щодо включення їх до плану проведення антикорупційної експертизи чинних НПА.

11. У дещо віддаленій перспективі (2017–2018 роки) необхідно розробити зміни до законодавства (чи прийняти окремий закон), якими:

1) наділити НАЗК повноваженнями щодо антикорупційної експертизи всіх проектів актів законодавства України, внесених на розгляд Парламенту Урядом або Президентом; всіх проектів актів законодавства України, що знаходяться на розгляді у КМ і Президента, а також чинних актів законодавства України, що стосуються найбільш небезпечних (під кутом зору потенційної корупціогенності) сфер[54];

2) позбавити МЮ обов’язку щодо проведення обов’язкової антикорупційної експертизи проектів актів законодавства України, що вносяться на розгляд Парламенту Урядом або Президентом, а також чинних актів законодавства. Це дозволить уникнути конфлікту інтересів у питаннях антикорупційної експертизи проектів актів законодавства України, що вносяться на розгляд Парламенту Урядом, якісно використати спеціальний статус НАЗК та його незалежність у питаннях антикорупційної експертизи проектів актів законодавства, що вносяться на розгляд Парламенту Президентом, і чинних актів законодавства;

3) визначити загальні засади та особливості правого регулювання антикорупційної експертизи (чітко визначити суб’єктів і об’єкти антикорупційної експертизи, визначити уніфікований перелік корупціогенний факторів тощо);

4) встановити загальні вимоги до методики проведення антикорупційної експертизи (що стосуватимуться усіх суб’єктів), оформлення, оприлюднення та, що найголовніше, розгляду та врахування результатів антикорупційної експертизи.


[1] Див. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 р. у первинній редакції (набрав чинності 9 червня 2013 р.) в частині внесення змін до: 1) ст. 15 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції»; 2) ст. 93 Регламенту ВР.

[2] Йдеться про НПА, що стосуються: 1) прав та свобод людини і громадянина; 2) повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 3) надання адміністративних послуг; 4) розподілу та витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів; 5) конкурсних (тендерних) процедур.

[3] Навіть тих, що вносяться на розгляд Парламенту самим Урядом.

[4] Про це йтиметься нижче.

[5] Як не опубліковано і щорічного Звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2010 році.

[6] У 216 з 1 575 проектів НПА, які надійшли на правову експертизу в МЮ у 2011 році, було виявлено корупційні фактори.

[7] За словами представників МЮ, часто проекти містили такий корупціогенний фактор як неналежне визначення функцій, прав, обов’язків органів державної влади та місцевого самоврядування (дискреція), наслідком чого могло бути невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення конфлікту інтересів та можливостей для зловживання повноваженнями.

[8] Звіт МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році / МЮ // Офіційний сайт МЮ. – Режим доступу : http://old.minjust.gov.ua/47777.

[9] Звіт МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2012 році / МЮ // Офіційний сайт МЮ. – Режим доступу : https://minjust.gov.ua/ua/news/43274.

[10] Звіт МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2013 році / МЮ // Офіційний сайт МЮ. – Режим доступу : http://old.minjust.gov.ua/section/421.

[11] План проведення антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів на 2014 рік : затверджено наказом МЮ від 27 грудня 2013 р. №1295/7 / МЮ // Сайт document.ua. – Професійна нормативно-правова бібліотека. – Режим доступу : http://document.ua/pro-zatverdzhennja-planu-provedennja-antikorupciinoyi-eksper-doc188534.html.

[12] Закони: «Про центральні органи виконавчої влади», «Про охорону дитинства», «Про страховий фонд документації України», «Про третейські суди», «Про міжнародний комерційний арбітраж» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати».

[13] Постанови КМ «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» від 15 лютого 2002 р. №153; «Про внесення змін до Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» від 2 вересня 2010 р. №795; «Про порядок ініціювання, підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями» від 26 листопада 2008 р. №1027.

[14] Чи здійснювалася МЮ антикорупційна експертиза інших НПА, визначених цим Планом, невідомо. Той факт, що на сторінці «Антикорупційна експертиза» сайту МЮ в 2014 році публікувалися як позитивні, так і негативні висновки антикорупційної експертизи, обумовлює припущення про те, що антикорупційна експертиза інших 6 чинних НПА не проводилася взагалі.

[15] Висновок антикорупційної експертизи Закону «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. №2195-IV / МЮ // Сайт МЮ. – Антикорупційна експертиза. – Режим доступу : http://old.minjust.gov.ua/51008.

[16] Див.: Висновок антикорупційної експертизи Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 р. №2050-III / МЮ // Сайт МЮ. – Антикорупційна експертиза. – Режим доступу : http://old.minjust.gov.ua/50330; Висновок антикорупційної експертизи Закону «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. №2402-III / МЮ // Сайт МЮ. – Антикорупційна експертиза. – Режим доступу : http://old.minjust.gov.ua/50223.

[17] Зокрема, відповідаючи на питання щодо того скільки проектів НПА, що вносилися на розгляд КМУ, були об’єктом антикорупційної експертизи у 2014–2016 роках, а також про те, у скількох із цих НПА було виявлено корупціогенні фактори та які саме МЮ відповіло, що «не вбачає за можливе надати таку інформацію» (Лист-відповідь МЮ від 20 березня 2017 року №2582/11/29-17 на запит ЦППР щодо отримання публічної інформації).

[18] У вільному доступі (в тому числі й на сайті МЮ) цих документів немає.

[19] Законів «Про здійснення державних закупівель», «Про нотаріат», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про соціальний захист дітей війни», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

[20] Законів «Про застосування амністії в Україні», «Про запобіганню впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань», «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України» та «Про місцеві вибори».

[21] Законів «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про індексацію грошових коштів населення», «Про науково-технічну інформацію» та «Про публічні закупівлі».

[22] Постанови КМ «Про затвердження Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків» від 24 лютого 2016 р. №166.

[23] Історична довідка про діяльність Комітету ВР з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією у ВР сьомого скликання (25 грудня 2012 р. – 26 листопада 2014 р.) / Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції // Офіційний веб-сайт ВР. – Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції. – Про Комітет. – Історична довідка. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/doccatalog/document?id=54649.

[24] Альтернативний звіт з оцінки ефективності державної антикорупційної політики / Р. Г. Рябошапка, О. С. Хмара, А. В. Кухарук, М. І. Хавронюк, О. В. Калітенко ; за заг. ред. А. В. Волошиної. – К., 2015. – С. 96.

[25] Звіт про підсумки роботи Комітету з питань запобігання і протидії корупції у листопаді 2014 р. – січні 2015 р. : затверджено рішенням Комітету від 21 січня 2015 р. (протокол №11) // Офіційний веб-сайт ВР. – Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції. – Діяльність Комітету. – Звіти Комітету. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/doccatalog/document?id=55605.

[26] Звіт про підсумки роботи Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції у лютому – липні 2015 р. : затверджено рішенням Комітету від 15 липня 2015 р. (протокол №32) // Офіційний веб-сайт ВР. – Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції. – Діяльність Комітету. – Звіти Комітету. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/doccatalog/document?id=55605.

[27] Це може бути пояснено тим, що в цей період здійснювалася антикорупційна експертиза і тих проектів, НПА, які надходили в попередній період.

[28] Звіт про підсумки роботи Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції у вересні 2015 р. – січні 2016 р. : затверджено рішенням Комітету від 27 січня 2016 р. (протокол №56) // Офіційний веб-сайт ВР. – Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції. – Діяльність Комітету. – Звіти Комітету. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/doccatalog/document?id=56309.

[29] Звіт про підсумки роботи Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції у лютому – липні 2016 р. : затверджено рішенням Комітету від 14 липня 2016 р. протокол №79) // Офіційний веб-сайт ВР. – Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції. – Діяльність Комітету. – Звіти Комітету. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/doccatalog/document?id=57102.

[30] Звіт про підсумки роботи Комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції у вересні 2016 р. – січні 2017 р. : затверджено рішенням Комітету від 8 лютого 2017 р. (протокол №94) // Офіційний веб-сайт ВР. – Комітет ВР з питань запобігання і протидії корупції. – Діяльність Комітету. – Звіти Комітету. – Режим доступу : http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/doccatalog/document?id=57823.

[31] Детальніше про це йтиметься під час розгляду ситуації з громадською антикорупційною експертизою.

[32] Було обрано 4 із 5 необхідних членів НАЗК, що дозволило хоча б обрати голову цього органу та почати роботу з формування його апарату.

[33] Щоправда, із положень Закону важко зрозуміти КМ зобов’язаний надсилати до НАЗК усі проекти НПА, що потрапляють йому на розгляд, чи лише ті з них, антикорупційну експертизу яких ініціює НАЗК.

[34] Нажаль, закон не містить однозначної відповіді на питання, чи розгляд цих проектів НПА «зупиняється» (обов’язково та автоматично), чи цей факт є лише підставою для прийняття відповідним органом рішення про зупинення розгляду такого проекту НПА (тобто, вирішується на розсуд відповідного органу).

[35] Методологія проведення громадської антикорупційної експертизи: загальні засади / І. М. Осика, М. І. Хавронюк, О. С. Хмара, Т. Г. Яцків // Інститут Прикладних Гуманітарних Досліджень ; Центр політико-правових реформ ; Transparency International Україна ; Центр громадської адвокатури. – Режим доступу : http://ti-ukraine.org/wp-content/uploads/2016/11/methodology.pdf

[36] Методичні рекомендації. Як провести громадську антикорупційну експертизу? / І. М. Осика, М. І. Хавронюк, О. С. Хмара, Т. Г. Яцків // Інститут Прикладних Гуманітарних Досліджень ; Центр політико-правових реформ ; Transparency International Україна ; Центр громадської адвокатури. – Режим доступу : http://ti-ukraine.org/wp-content/uploads/2016/11/guidelines.pdf.

[37] Методологія проведення громадської антикорупційної експертизи / М. І. Хавронюк // Центр політико-правових реформ. – Режим доступу : http://pravo.org.ua/ua/news/5226-metodologiya-provedennya-gromadskoyi-antikoruptsiynoyi-ekspertizi.

[38] Що таке громадська антикорупційна експертиза і як її провести? : методичний посібник / В. Дорох, О. Вознюк, Т. Носальський, В. Шеремета, Н. Нестерук, Л. Мазур // Хмільницька районна громадська організація «ПРАВО». – Режим доступу : http://lev.org.ua/articles/anti-corruption-expertise.html.

[39] Див. про це, зокрема: Громадська антикорупційна експертиза законопроектів // Сайт Українського Інституту Публічної Політики. – Режим доступу : http://uipp.org.ua/proekti/gromadska-antikoruptsijna-ekspertiza-zakonoproektiv-.html.

[40] Поширення результатів цієї громадської антикорупційної експертизи здійснювалося шляхом:

1) направлення підготовлених висновків експертизи до ключових суб’єктів законотворення (профільного Комітету ВР, Комітету ВР з питань запобігання та боротьби з корупцією, ініціаторів законопроектів, секретаріатів всіх фракцій і політичних партій, а також окремих народних депутатів);

2) розміщення підготовлених висновків громадської антикорупційної експертизи на веб-сайті ЦППР і веб-сайтах партнерів ЦППР;

3) висвітлення результатів антикорупційної експертизи (позиції ЦППР) під час діяльності робочих груп, на засіданнях комітетів Парламенту, конференціях, семінарах, круглих столах тощо, а також у ЗМІ.

[41] Загалом, ідея створення Ради громадських експертиз при Комітеті ВР з питань запобігання і протидії корупції належить Міжнародному фонду «Відродження». Надалі ж цей фонд не лише організував відбір найкращих експертів, а й на постійній основі забезпечує фінансову підтримку діяльності цих експертів.

[42] Громадська експертиза як інструмент для виявлення корупціогенних законів / Міжнародний фонд «Відродження». – Режим доступу : http://www.irf.ua/allevents/news/gromadska_ekspertiza_yak_instrument_dlya_viyavlennya_koruptsiogennikh_zakoniv/

[43] Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів / Антикорупційна Громадська Спілка «Совість» // Сайт АГС «Совість». – Режим доступу : http://sovist.org/ua/expertise-of-legal-acts.

[44] Висновок громадської антикорупційної експертизи рішення міської ради «Про внесення змін до відомостей адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради» від 29.07.2016 р. №294-09/VII / ГО «Легітимація основних свобод» // Офіційний сайт Кам’янської міської ради. – Режим доступу : http://dndz.gov.ua/gromadi/zapobigannya_proyavam_koruptsii/visnovok_gromadskoi_antikoruptsiynoi_ekspertizi_rishennya_miskoi_radi_pro_vnesennya_zmin_do_vidomostey_administratsii_dniprovskogo_rayonu_kamyanskoi_miskoi_radi_vid_29.07.2016_%E2%84%96294_09/vii.

[45] У Харкові започатковано проект з громадської антикорупційної експертизи / Сайт регіонального відділення Харківського регіонального відділення Українського союзу промисловців і підприємців». – Режим доступу : http://uspp.kh.ua/?p=756.

[46] Див., наприклад: Лукша О. Висновки і рекомендації громадської антикорупційної експертизи проекту рішення Рахівської районної ради «Про затвердження схеми планування території Рахівського району» / О. Лукша // Сайт Карпатія. – Режим доступу : http://carpathia-journal.org/gromadanske-suspilstvo/vysnovky-i-rekomendatsiji-hromadskoji-antykoruptsijnoji-ekspertyzy-proektu-rishennya-rahivskoji-rajonnoji-rady-pro-zatverdzhennya-shemy-planuvannya-terytoriji-rahivskoho-rajonu.

[47] З усіма висновками фахівців ЦППР і з більшістю висновків фахівців Центру «Ейдос» можна ознайомитися на сайтах цих організацій (http://pravo.org.ua/ua/news/combating_corruption/anti_corruption_expertise/; http://eidos.org.ua/analityka/hromadska-antykoruptsijna-ekspertyza-zakonoproektiv/).

[48] Див., наприклад: Висновок громадської антикорупційної експертизи рішення міської ради «Про внесення змін до відомостей адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради» від 29.07.2016 №294-09/VII / ГО «Легітимація основних свобод» // Офіційний сайт Кам’янської міської ради. – Режим доступу : http://dndz.gov.ua/gromadi/zapobigannya_proyavam_koruptsii/visnovok_gromadskoi_antikoruptsiynoi_ekspertizi_rishennya_miskoi_radi_pro_vnesennya_zmin_do_vidomostey_administratsii_dniprovskogo_rayonu_kamyanskoi_miskoi_radi_vid_29.07.2016_%E2%84%96294_09/vii.

 

 

[49] Громадська експертиза як інструмент для виявлення корупціогенних законів / Міжнародний фонд «Відродження». – Режим доступу : http://www.irf.ua/allevents/news/gromadska_ekspertiza_yak_instrument_dlya_viyavlennya_koruptsiogennikh_zakoniv

[50] Див. про це: Антикорупційна експертиза // Сайт ЦППР. – Режим доступу : http://pravo.org.ua/ua/news/combating_corruption/anti_corruption_expertise/.

[51] Звіт МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2011 році / МЮ // Офіційний сайт МЮ. – Режим доступу : http://old.minjust.gov.ua/47777.

[52] Звіт МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2012 році / МЮ // Офіційний сайт МЮ. – Режим доступу : https://minjust.gov.ua/ua/news/43274.

[53] Звіт МЮ про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції у 2013 році / МЮ // Офіційний сайт МЮ. – Режим доступу : http://old.minjust.gov.ua/section/421.

[54] Спеціальний статус цього органу має забезпечити додаткові гарантії проведення незалежної зовнішньої експертизи зазначених актів.