exit
search
4 грудня 2016

За невиконання рішень Конституційного Суду України будь-кого з нас, громадян, може бути засуджено. Задумайтесь, в яку ми потрапляємо правову пастку?

Для початку.

17 листопада 2016 р. на розгляд Верховної Ради України внесено проект Закону «Про Конституційний Суд України» (реєстр. № 5336-1).
Він взагалі не міг бути зареєстрований, оскільки 1 листопада 2016 року було зареєстровано проект Закону «Про Конституційний Суд України» (реєстр. № 5336), внесений н.д. України Ю. Одарченком.

Див. Регламент Верховної Ради України

Стаття 92. Реєстрація законопроектів, проектів інших актів
...2. У прийнятті на реєстрацію законопроекту, проекту іншого акта має бути відмовлено у разі, якщо... законопроект є альтернативним і вноситься з порушенням строків, визначених цим Регламентом.

Стаття 100. Альтернативні законопроекти
1. Альтернативними вважаються законопроекти, які містять положення, що регулюють однакове коло питань та повторюють за суттю положення щодо регулювання одних і тих же суспільних відносин.
2. Альтернативний законопроект може бути внесений не пізніш як у 14-денний строк після дня надання народним депутатам першого законопроекту з відповідного питання.
Крім того, незважаючи на те, що законопроект (реєстр. № 5336-1) внесено не Президентом, а групою народних депутатів України, Президент України визначив його як невідкладний. Це не заборонено, але має свої правові наслідки. При цьому за Конституцією всі народні депутати України мають рівний статус, у т.ч. і н.д. України Ю. Одарченко.

Не можна так робити за наявності двох альтернативних законопроектів.

Стаття 101. Особливості розгляду законопроектів, визначених як невідкладні
1. Невідкладними є законопроекти, що визначені Президентом України або рішенням Верховної Ради як такі.
... 4. Законопроект, визначений як невідкладний, після завершення його попереднього розгляду чи доопрацювання включається до порядку денного найближчого пленарного засідання Верховної Ради і розглядається позачергово.

По суті.

Проектом Закону «Про Конституційний Суд України» (реєстр. № 5336-1) передбачено зміни до ст. 382 Кримінального кодексу України, згідно з якими, зокрема, посилюється кримінальна відповідальність за умисне невиконання службовою особою рішення Конституційного Суду України, а також встановлюється така відповідальність за умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України (див. ч. 4 цієї статті).

Стаття 382. Невиконання судового рішення
1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -
карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, –
караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України –
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Як випливає з чинної частини 1 цієї статті КК, наразі встановлено відповідальність будь-якої деліктоздатної особи за умисне невиконання рішення чи ухвали Конституційного Суду України, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Не передбачено лише відповідальність за невиконання службовою особою висновку цього Суду.

Це означає, що всі службові особи повинні продовжувати безумовно виконувати і ті рішення Конституційного Суду України, які у свій час забезпечили безперешкодну узурпацію влади і функціонування режиму Януковича, а за невиконання цих рішень наставатиме кримінальна відповідальність.

В розвиток цих рішень Конституційний Суд України може прийняти й інші рішення. Невиконання цих рішень, а також недодержання висновків Конституційного Суду України буде визнаватися ТЯЖКИМ злочином.

Нагадаю.

Рішення № 11-рп від 6.04.2010 р. – щодо формування парламентської більшості.
Конституційний Суд України встановив, що «окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у ВРУ». У Суду не було підстав навіть для відкриття конституційного провадження. Суд привласнив виключні повноваження парламенту щодо внесення змін до Конституції України.

На підставі цього рішення відбувалось викривлене тлумачення норм про порядок і спосіб формування парламентської більшості. Тодішня «Партія регіонів» отримала можливість приймати в парламенті вигідні для режиму Януковича Закони.

Рішення № 20-рп від 30.09.2010 р. – щодо зміни Конституції.
Конституційний Суд України визнав Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. «таким, що не відповідає Конституції України». Це означало відновлення попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені чи виключені згідно із Законом від 8 грудня 2004 р. Органи державної влади повинні були невідкладно привести нормативно-правові акти у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року.

Наслідком стало проведення Януковичем «адміністративної реформи» на основі його Указу №1085 від 9 грудня 2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», а в подальшому – зосередження на посадах усіх ЦОВВ «своїх людей», які забезпечили функціонування злочинної системи привласнення народного і державного майна, вчинення інших зловживань.

Рішення № 8-рп від 11.03.2010 р. – щодо тлумачення термінів: «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження».
Конституційний Суд України привласнив виключну компетенцію законодавчого органу визначати повноваження Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів.
Цим рішенням неслухняний Верховний Суд України був позбавлений судових повноважень і усунутий від впливу на систему прийняття важливих рішень щодо «дерібану» майна.

Рішення № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 р. – щодо «ручного» регулювання рівня соціальних виплат Урядом.
Конституційний Суд України дозволив Уряду на власний розсуд регулювати рівень соціальних виплат, хоча раніше приймав з цього питання протилежні рішення. Цим рішенням порушено право громадян на соціальний захист та достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї.

Рішення № 2-рп/2013 від 29 травня 2013 р. – щодо унеможливлення виборів у Києві та до Тернопільської облради.
Конституційний Суд України фактично унеможливив проведення виборів у місті Києві та до Тернопільської обласної ради (до жовтня 2015 року), чим було порушене право громадян вільно обирати та бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Отже, за невиконання цих та інших рішень (а також навіть ухвал) Конституційного Суду України будь-кого з нас, громадян, може бути засуджено до штрафу чи позбавлення волі.

Потрібно не те що приймати статтю 382 КК України в пропонованій редакції - з цієї статті взагалі необхідно вилучити будь-яку згадку про Конституційний Суд: невиконання його рішень може мати наслідком виключно політичну відповідальність, в окремих випадках, можливо, дисциплінарну (для посадових осіб).