exit
search
10 червня 2016

Четверте засідання Нацради з питань антикорупційної політики

Четверте засідання Нацради з питань антикорупційної політики

9 червня 2016 року відбулось четверте засідання Нацради з питань антикорупційної політики, присвячене судовій реформі.
Насамперед поділюсь цифрами і фактами.
1. З вересня почнеться формування нового Верховного Суду - з тим, аби до Нового року він почав працювати. +-
2. Станом на вчора в НАБУ розслідують 148 кримінальних проваджень, з них 19 - щодо представників судової влади.
По статтях КК України: 26,82% - ст. 191; 22,35% - ст. 368; 21,23% - ст. 364; 12,85% - ст. 369; 6,69% - ст. 209; 6,15% - ст. 368-2; 2,79% - ст. 206-2. Десь так цілком очікувано.
15 проваджень вже скеровано до суду, з них 8 - щодо діяльності суддів. + (Пожартую: це приблизно у 8 разів більше, ніж в попередні роки).
3. Упродовж січня-квітня 2016 р. правоохоронними органами держави викрито 605 корупцівйних правопорушень. Це менше на 35,2% ніж в аналогічному періоді минулого року. -
У провадженні слідчих перебувало 1053 кримінальних проваджень з ознаками корупції: в прокуратурі - 635, поліції - 410, СБУ - 8.
З них спрямовано до суду з обвинувальним актом 511. +
Не спрямовано або ще не спрямовано 542. -
Лише 250 обвинувачених відсторонено від посади на час слідства. -
Відшкодовано збитків від корупційних правопорушень на 2,8%. -
За вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, звільнено з посад 28 осіб із 531, притягнутих до відповідальності. -
Є ЩО ПОЛІПШУВАТИ.
4. Наступна велика антикорупційна проблема, за яку має намір взятися влада - дерегуляція. +
5. Конкурс на вищі керівні посади в ДБР скоріше за все буде продовжено, адже поки що відносно мало заявок від бажаючих. -
6. Вищого антикорупційного суду ще довго не буде. -
Далі коротко наведу текст свого виступу.
Судова реформа не завершилась – вона лише починається. В ній є чимало гарних антикорупційних новел (наприклад, варто було б поширити положення про декларацію родинних зв'язків і на прокурорів, і на інших держслужбовців в широкому розумінні). Але всіх проблем прийняті 2 червня закони не вирішили. Треба створювати робочі групи і готувати інші необхідні закони.
Які саме?
Перше. Будь-яка судова реформа в європейській демократичній державі може мати своєю метою виключне одне – ефективне забезпечення права на справедливий суд (відповідно до ст. 6 ЄКПЛ).
В новому Законі «Про судоустрій...» міститься 45 посилань на процесуальні закони. Тому справедливий суд без змін до КПК та інших процесуальних законів забезпечити неможливо.
Друге. Справедливість суду великою мірою залежить від якості судді.
Новий Закон дещо дивує: він відкриває двері на посаду судді Верховного Суду перед будь-яким адвокатом зі стажем або доцентом юрфаку інституту культури чи аграрного коледжу, але закриває ці двері перед професорами Національного університету внутрішніх справ, Національної академії СБУ і співробітником правничого НДІ системи НАНУ і НАПрНУ.
Третє. Корупція продовжує руйнувати державу сьогодні.
Тому і Вищий антикорупційний суд треба створювати зараз, а не у 2018 р. При цьому немає потреби писати окремий Закон про цей суд – досить кількох статей в Законі «Про судоустрій...»: окреслити функцію суду і спеціальні вимоги до суддів.
Ми ж не писали окремий Закон ні про спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, ні про НАЗК.
Четверте. Хоча Закон «Про судоустрій» від 2 червня спрямований, серед іншого, на вирішення проблеми корупції в судовій системі, але і для нього є характерними окремі корупціогенні фактори. Я знайшов їх понад 20 – виклав у своєму висновку, який передав в АП. Насправді їх ще більше. Назву лише кілька.
1. Відомо, що відсутність конкуренції призводить до корупції. Це стосується і економіки, і політики, і так само діяльності адвокатів.
Із статті 36 Конституції випливає, що адвокат не повинен стояти перед вибором: бути членом професійного об’єднання – НААУ або втратили професію, а керівники НААУ не повинні поводити себе як рабовласники.
В Україні, як і в будь-якій демократії, має існувати скільки завгодно адвокатських асоціацій. І має бути незалежна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія, що складалася б переважно із суддів у відставці та поважних вчених-юристів.
Крім того, ст. 6 ЄКПЛ гарантує кожному «вільний вибір захисника». Тому можуть вільно працювати на ринку юридичних послуг і юрисконсульти, і правозахисники – не адвокати. Але з обмеженнями, які має визначити закон.
[Пан Андрій Мелешевич мене підтримав у своєму виступі, пан Ярослав Андрієнко ні, а пан Олексій Філатов заперечив в тій частині, що проблема "рабства в НААУ" має вирішуватися в контексті окремої реформи адвокатури].
2. Залишено стару систему Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Вчені – члени Ради мають незрозумілий статус, вони не є суб’єктами корупційних правопорушень, не попереджаються про відповідальність за неправдиві висновки. Але жодна справа без їхнього висновку не може бути розглянута. Грошей їм за висновки не платять – а сторони вільні взяти цих вчених на своє утримання. Це - значний ризик.
3. Вимоги щодо несумісності для суддів не узгоджуються за своїм змістом з відповідними положеннями Закону «Про запобігання корупції». А це – колізія.
4. Один член Вищої ради правосуддя може заблокувати призначення кандидата на посаду судді на тривалий строк (до вирішення справи в суді) – з корупційних чи інших особистих міркувань. Йому достатньо для цього просто не підписати рішення Ради.
І на завершення. Мрію про те, що ми колись розробимо і приймемо Закон про законодавчі акти, в якому будуть врегульовані питання про те:
- в якому порядку створюються робочі групи з розробки законопроектів
- хто може і повинен бути їхнім членом
- які та на яких етапах повинні проводитися експертизи (антикорупційна, кримінологічна, екологічна, гендерна, фінансова, на відповідність положенням про права людини та ін.).
Ми не повинні займатися експертизами законів тільки після їх прийняття і постфактум думати над тим, добре ми зробили чи погано.