exit
search
30 травня 2016

У Юрія Луценка зараз є історичний шанс стати реформатором неповороткої і корумпованої прокурорської системи. Зробити те, чого досі не вдавалося жодному генпрокуророві.

На наш погляд, порядок денний нового Генерального прокурора повинен виглядати наступним чином.

Оприлюднювати всі свої накази на веб-сайті Генеральної прокуратури, а накази нормативно-правового характеру ще й реєструвати в Міністерстві юстиції, як цього вимагає частина 2 статті 9 закону про прокуратуру. Цю норму закону попереднє керівництво прокуратури грубо порушувало.

Юрій Луценко може піти навіть далі в питанні виконання цієї вимоги закону і здійснити державну реєстрацію всіх наказів Генеральних прокурорів за часів незалежної України. Це буде в інтересах кожної людини, тому що реєстрація документів Мін’юстом передбачає проведення експертизи, в тому числі, на відповідність Конституції і міжнародним стандартам.

Такий фільтр дозволить назавжди зупинити дію явно незаконних норм.

Запровадити щорічну таємну перевірку доброчесності всіх прокурорів. Досі ця вимога частини 5 статті 19 закону не була виконана керівництвом прокуратури. Цей порядок може стати дієвим інструментом для роботи нової Генеральної інспекції ГПУ.

Провести відкриті конкурси із залученням зовнішніх кандидатів на всі посади в Генеральній прокуратурі, регіональних прокуратурах та на вакантні посади в місцевих прокуратурах.

Більшість складу кожної з комісій, які здійснюватимуть відбір, повинна бути за представниками громадськості і міжнародних партнерів. Їхня активна участь має стати обов’язковою умовою конкурсів.

Такий відбір є набагато кращим способом очищення прокуратури, ніж найефективніша діяльність Генеральної інспекції з виявлення "перевертнів" в погонах.

Запровадити систему електронного документообігу, яка суттєво заощадить бюджетні кошти, зменшить "паперотворчість", виведе взаємодію між прокуратурою поліцією і судами на новий рівень, а також дозволить отримати об’єктивні показники про роботу (завантаженість) кожного прокурора.

Скасувати статистичну звітність прокурорів, з часом забезпечити її автоматичне обрахування через систему електронного документообігу в кримінальному провадженні. Прокурори повинні розслідувати злочини, а не гаяти час на заповнення сотень табличок і форм у ручному режимі.

Зобов’язати прокурорів заносити в Єдиний реєстр досудових розслідувань всі заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення, що вимагається статтею 214 Кримінального процесуального кодексу. А не займатися тяганиною чи безпідставно відмовляти в розгляді таких заяв. Це може стати першим кроком з повернення довіри суспільства до прокуратури.

Забезпечити незалежність рядових прокурорів від неправомірних впливів і незаконних наказів керівництва. Стаття 16 закону щодо гарантій незалежності кожного прокурора та стаття 17 про виключно письмовий порядок відання наказів повинні бути реалізовані в життя, а не залишатися на папері як красиві декларації. Усним та телефонним вказівкам прокурорам з боку керівництва не повинно залишатися місця в системі прокуратури.

Суттєво скоротити кількість прокурорів. Наразі стаття 14 закону про прокуратуру дозволяє утримувати в системі прокуратури 15 000 осіб. При цьому на рівні місцевих прокуратур, де виконується більшість роботи, працює близько 6 тисяч прокурорів в 155 прокуратурах, а в 25 регіональних прокуратурах – близько 4 тисяч прокурорів.

Таким чином штати обласних прокуратур роздуті, на їхнє утримання витрачається величезний ресурс. Скорочення кількості прокурорів в регіональних прокуратурах і Генеральній прокуратурі дозволить, окрім іншого, без додаткових витрат з бюджету підвищити рівень заробітної плати прокурорів на місцях.

Підвищити оплату праці прокурорів. Якщо зараз неможливо повністю виконати вимоги статті 81 закону "Про прокуратуру" щодо рівня заробітної плати, то необхідно хоча би здійснити вирівнювання зарплат на принципах закону. Йдеться про те, щоби посадовий оклад становив близько 70%, а доплати за адміністративну посаду і премії не перевищували 30%.

Запустити роботу органів прокурорського самоврядування з 15 квітня 2017 рокуяк це визначено законом. Рада прокурорів і Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів повинні запрацювати ще з 25 квітня 2015 року. Далі затягувати цей процес неприпустимо. Функціонування цих органів є дієвим запобіжником від унезалежнення прокуратури від політичних впливів.

Добитися запровадження кримінальних проступків. У парламенті очікує на ухвалення в першому читанні законопроект про кримінальні проступки (одним із співавторів якого є нинішній Генеральний прокурор).

Виокремлення злочинів невеликої тяжкості в окрему категорію правопорушень із спрощеною процедурою розслідування, як це передбачено в КПК, сприятиме розвантаженню прокурорів та слідчих, дозволить їм витрачати більше часу на роботу із більш складними справами, а простіші розслідувати, не списуючи тони паперу на непотрібні бюрократичні процедури.

Запровадити практику оприлюднення пріоритетів кримінальної політикидержави і звітування про виконання цих планів. Суспільство і прокурори повинні розуміти, на які питання прокуратура приділятиме особливу увагу.

В якості підказки можемо запропонувати такі пріоритети на найближчі роки – ефективне переслідування злочинів: проти життя і здоров’я особи; вчинених правоохоронцями; вчинених організованими групами та злочинними організаціями; щодо незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами і вибуховими речовинами, з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами чи прекурсорами; вчинених на ґрунті расової, національної і релігійної ворожнечі; розбоїв, грабежів і крадіжок.

Скасувати уніформу і класні чини прокурорів. Службовці з такими військовими атрибутами ніколи не стануть незалежними і завжди будуть оглядатися на своє керівництво. Єдиною "формою" для прокурорів повинні стати костюм і краватка.

Ще в 2013 році Венеційська комісія і Директорат з прав людини Ради Європи у своєму спільному висновку на законопроект про прокуратуру вітали пропозиції щодо скасування форми прокурорів (пункт 194 висновку). Привітання виявилися завчасними.

Прирівняти статус військових і звичайних прокурорів. У питанні призначення на посаду, просування по службі і звільнення військові прокурори не повинні відрізнятися від інших прокурорів. Це є однією з рекомендацій Ради Європи у висновку на закон про прокуратуру.

Для військових завжди має визначальне значення позиція начальника, а не положення закону. А розслідування злочинів військовослужбовців повинно бути об’єктивним і позбавлене суб’єктивізму. Ведення бойових дій на території країни не повинно бути виправданням такого стану речей.

Наприклад, в Німеччині існує підрозділ військової прокуратури, де працюють виключно цивільні прокурори. І це не заважає їм успішно розслідувати всі злочини, вчинені німецькими військовими на території Афганістану, Іраку та інших "гарячих" місцях по всьому світу.

Утриматись від просування змін до КПК, які обмежують права людини. Після Революції гідності у сфері прав людини склалася парадоксальна ситуація, коли законами більше обмежуються конституційні права і свободи осіб, ніж це було в часи президентства Януковича.

Превентивні затримання без рішення суду, заочне засудження, безальтернативне взяття під варту осіб в окремих категоріях справа тощо. На совкових методах ми не побудуємо європейське суспільство.

Отже, нам залишається взяти цей список, слідкувати за рішеннями і проставляти галочки…

Олександр Банчук, Центр політико-правових реформ, для Української правди