exit
search
20 березня 2016

«Майданівські» судді – без покарання: схеми та комбінації уникнення відповідальності

Судді, які два роки тому кидали за грати євромайданівців та відбирали водійські права в автомайданівців, здебільшого продовжують спокійно працювати в судах. Адже знайшли підтримку у своїх колег з Вищої ради юстиції (ВРЮ) або Вищого адміністративного суду України.

Фото: trud-ost.ru

Вибіркова відповідальність

За минулий рік з 330 суддів, причетних до розправ з учасниками Революції гідності, указом Президента звільнили лише одного. А ВРЮ, розглянувши 26 подань Тимчасової спеціальної комісії (ТСК) на позбавлення посад таких служителів Феміди, рекомендувала Верховній Раді звільнити тільки 21 суддю. П’ятеро з них тоді фактично уникли відповідальності за взяття під варту євромайданівців та відібрання водійських прав у автомайданівців. Приводом для цього у більшості випадків стала банальна нестача голосів під час таємного голосування за звільнення «майданівських» суддів. А двох служителів Феміди члени ВРЮ показово вигороджували від відповідальності.

Йдеться про справу судді Солом’янського районного суду Києва Марини Лозинської, яка 23 січня 2014 року обрала для побитого «Беркутом» євромайданівця Олександра Сидоренка запобіжний захід у виді тримання під вартою. У цьому випадку доводи ТСК щодо протиправності такої ухвали члени ВРЮ, більшість з яких – судді, назвали сумнівами, які «не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у діях судді ознак порушення присяги».

З цього приводу науковці Андрій Бойко та Анатолій Мірошниченко, які є членами ВРЮ, висловили заперечення у вигляді окремої думки. Вони зазначили, що не погоджуються з таким рішенням колег, оскільки суддя Лозинська під час обрання запобіжного заходу жодним чином не відреагувала на побиття підсудного, який мав травми голови і був у скривавленому одязі. Більш того, сама суддя пояснила, що не знає вимог чинного законодавства (ч. 6, 7 ст. 206 КПК України). Адже до цього розглядала виключно цивільні справи. «На наш погляд, навіть не маючи юридичної освіти, людина із розвиненим почуттям справедливості на місці судді Лозинської М.І. мала б відреагувати на очевидні факти, які вказували на високу вірогідність того, що підозрюваного було жорстоко побито при його затриманні чи відразу після цього», -- зазначають члени ВРЮ А. Бойко та А. Мірошниченко.

На їхню думку, нездатність судді виконати вимоги щодо забезпечення прав людини при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, навіть якщо це є наслідком не злого умислу, а грубої недбалості, «серйозно підривають авторитет правосуддя та викликають сумнів у чесності та непідкупності судових органів». Тому А. Бойко та А. Мірошниченко не підтримали рішення про відмову у внесенні подання Президенту України на звільнення судді Лозинської.

Більшість членів ВРЮ не знайшли підстав і для притягнення до відповідальності судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Ігоря Криворучка, який 21 листопада 2013 року позбавив водійських прав особу, що не брала участь в акціях протесту, організованих Автомайданом. Таке порушення вони визнали незначним, тобто таким, «що не свідчить про неналежне ставлення судді до службових обов’язків і умисне порушення ним норм права». Тому суддя Криворучко не був позбавлений посади.

Ще трьох столичних суддів Андрія Трубнікова, Наталію Сіромашенко та Олексія Панасюка, які кидали за грати євромайданівців, не звільнили через те, що членам ВРЮ забракло для цього голосів. Щоправда, на початку 2016 року суддю Сіромашенко таки вирішили позбавити посади, адже вона ще відзначилася тим, що відібрала в учасника Автомайдану право керувати всіма видами транспортних засобів. Хоча він ніколи не отримував водійського посвідчення та не був за кермом. Через це ТСК направила відносно судді Сіромашенко до ВРЮ два висновки. Тож, вдруге розглядаючи її справу, члени цього органу не ризикнули залишати цю суддю на посаді. А от її колеги – Панасюк та Трубніков, незважаючи на такі ж порушення, продовжують спокійно працювати у столичних судах.

Сумнівні виправдання

Ба, більше! Вважаючи позбавлення автомайданівців водійських прав незначним порушенням, члени ВРЮ продовжили виправдовувати «майданівських» суддів і на початку 2016 року. Підтвердженням тому є випадок з суддею Подільського районного суду Києва Світланою Захарчук, яка 17 січня 2014 року розглянула три справи за аналогічними рапортами щодо поїздки до Межигір’я. Двох водіїв вона позбавила прав, обидва рішення потім скасувала апеляційна інстанція. Попри це, члени ВРЮ її не звільнили, натомість намагаються притягти адвоката євро- та автомайданівців Романа Маселка до відповідальності за те, що той наприкінці січня цього року опублікував у соцмережі Фейсбук… присягу цієї служительки Феміди.

Найбільше ж нарікань у громадськості викликала відмова ВРЮ у звільненні судді Дніпровського районного суду міста Києва Миколи Чауса, який позбавив водійського посвідчення людину, що не була учасником автопробігу до Межигір’я 29 грудня 2013 року. Таке рішення, на думку багатьох громадських активістів, було прогнозованим, оскільки цей суддя нині веде справу Геннадія Корбана, наближеного до олігарха Коломойського, якого нині вважають опонентом Президента Петра Порошенка, та членів партії «Укроп».

Подібних рішень можна було б уникнути, якби члени ВРЮ не узялися переглядати висновки ТСК. "Є міжнародний стандарт, який вимагає проведення люстрації незалежним органом, що складається з осіб, шанованих у суспільстві. ТСК була таким органом, уповноваженим проводити люстрацію суддів. Свою роботу її члени виконали фахово", -- упевнений правник, фахівець із дисциплінарної відповідальності суддів Назар Федорчук. На його думку, якщо ВРЮ узялася переглядати висновки ТСК, то мала б наводити чіткі аргументи для прийняття рішень щодо відмови вносити подання на звільнення деяких «майданівських» суддів. «Якби ТСК ще діяла, то узагалі не було б із цим проблем, адже формально ВРЮ могла б повернути їм справи, щодо яких у неї виникають сумніви», -- вважає Назар Федорчук.

Оскільки такої можливості немає, судді, які ухвалювали рішення проти євро- та автомайданівців, але були «виправдані» ВРЮ, продовжать спокійно працювати далі на своїх посадах.

- А все тому, що у ВРЮ сприймають намагання активістів притягнути «майданівських» суддів до відповідальності як помсту, – вважає адвокат Роман Маселко. – Яскраве тому підтвердження – інтерв’ю члена цього органу – судді Муравйова, який зазначає: якщо ВРЮ не побачила порушень у діях судді, то, значить, нічого не було і немає жодного сенсу йому мститися. Шкода, що пан Муравйов так і не зрозумів, за що жертвували собою активісти Євромайдану».

ВРЮ – проти ВАС

Незабаром усі «майданівські» судді можуть уникнути відповідальності. Адже навіть ті рішення, якими ВРЮ рекомендувала їх звільнити, Вищий адміністративний суд України (ВАС) почав скасовувати. Його позиція така: 28 березня 2015 року вступили у силу новації у вигляді закону «Про право на справедливий суд», за якими дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше 3-х років із дня вчинення проступку. Проступки, які були вчинені «майданівськими» суддями до цього часу, мають оцінюватися за старими нормами, що передбачають строк притягнення до дисциплінарної відповідальності один рік. Оскільки на момент прийняття рішення ВРЮ про їх звільнення річний термін минув, то ВАС визнав рішення цього органу незаконним.

Експерт Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда вважає таку судову практику маніпуляцією законами і практикою Європейського суду з прав людини: "Адже раніше закон не обмежував розгляд питань про порушення присяги жодними строками. Один рік існував лише для застосування догани. Європейський суд з прав людини і справді зауважив, що відсутність строкових обмежень для звільнення за порушення присяги не сприяє юридичній визначеності, тому й законодавець минулого року установив три роки для цього, які ще не закінчилися".

Член ТСК Маркіян Галабала також називає рішення ВАС незаконним. За його словами, законом «Про забезпечення права на справедливий суд» був запроваджений такий вид дисциплінарного стягнення стосовно судді, як висновок про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

- Відповідно до глави 20 закону «Про Вищу раду юстиції» за результатами розгляду питання про звільнення судді за особливих обставин ВРЮ приймає рішення про внесення подання про звільнення судді. Зрозуміло, що висновок про направлення їй рекомендації та рішення самої ВРЮ про внесення подання Президенту та/або парламенту є різними поняттями. Таким чином рішення ВРЮ про порушення присяги на даний момент не є видом дисциплінарного стягнення. Жодним законодавчим приписом, у тому числі частиною 4 статті 96 Закону «Про судоустрій і статус суддів», не передбачено обмеження строку прийняття ВРЮ рішення про внесення подання, -- резюмує Маркіян Галабала.

Позицію експертів про помилковість застосування однорічного строку поділяють члени ВРЮ, які зазначили, що при накладенні такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення за порушення присяги судді, повинен застосовуватися трирічний строк давності, визначений у частині четвертій статті 96 закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції закону «Про забезпечення права на справедливий суд». Тому вони оскаржили рішення ВАС до Верховного Суду України.

Наразі залишається лише сподіватися, що позиція верховних суддів збігатиметься з баченням цієї ситуації ВРЮ та громадськості. Якщо ні, то усі без винятку «майданівські» судді залишаться без покарання.

Леся Шутко, Лівий берег

Наступна новина 2 березня 2016