exit
search
19 лютого 2016

«Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо уточнення порядку оскарження рішень в адміністративному судочинстві» від 15 грудня 2015 року № 3653

Зауваження та пропозиції
Центру політико-правових реформ
щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо уточнення порядку оскарження рішень в адміністративному судочинстві» від 15 грудня 2015 року № 3653



Загалом ідея забезпечення можливості здійснення касаційного оскарження постанов апеляційних судів у найбільш актуальних справах про адміністративні правопорушення є такою, що узгоджується з приписами Конституції України, нормами міжнародного законодавства, відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини та спроможна забезпечити право особи на судовий захист, що в повній мірі узгоджується із принципом верховенства права та утвердженням правової держави.
Проте, загальновідомо, що і чинне законодавство України (зокрема, Конституція) і міжнародне законодавство закріплює право держави встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету, не порушують саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами існує пропорційне співвідношення.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 3-рп/2015 від 8 квітня 2015 зазначив, що Верховна Рада України, визначаючи законом судоустрій та судочинство, повинна встановлювати такий обсяг права учасників судового провадження на інстанційне оскарження рішення місцевого суду, який би забезпечував ефективний судовий захист. Обмеження доступу до апеляційної чи касаційної інстанцій можливе лише у виняткових випадках з обов’язковим дотриманням конституційних норм і принципів. Встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність.
Переважна ж більшість справ про адміністративні правопорушення є відносно нескладними з точки зору доведеності об’єктивних обставин справи, вини правопорушника тощо, а також самої процедури розгляду таких справ (порівняно із кримінальними справами). Рівень репресивності (суворості) застосовуваних стягнень, як правило, є вельми незначним (особливо це стосується таких стягнень «штрафні бали», «попередження», незначні «штрафи», «виправні роботи» тощо). Ураховуючи все це вважаємо, що закріплена нині можливість лише одного інстанційного (апеляційного) оскарження, з одного боку, цілком здатне забезпечувати ефективний судовий захист, а з іншого – переслідує мету «розвантажити» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від розгляду «шквалу» справ, які заважатимуть йому зосередитися на основних своїх обов’язках (перегляд кримінальних справ у касаційному порядку тощо) і приведуть до суттєвих витрат коштів із Державного Бюджету України.
Тому ЦППР категорично не підтримує пропозицію щодо надання можливості касаційного оскарження усіх постанов апеляційного суду, коли за вчинення адміністративного правопорушення застосоване більш суворе стягнення, ніж попередження.
Сказане, однак, не стосується тих адміністративних правопорушень, які за своїм характером є кримінально-правовими (дрібне хуліганство, дрібна крадіжка, порушення вимог радіаційної безпеки, ухилення від відшкодування майнової шкоди, завданої юр. особам, правопорушення, пов’язані з корупцією, військові адміністративні правопорушення тощо). Йдеться про правопорушення, описані статтями 42-1, 42-2, 42-3, 44, 51, 51-2, 53-4, частинами 2, 4, 6 ст. 85, статтями 85-1, 88, 88-1, 88-2, 90, 91, 106-2, частинами 2, 3 ст. 123, ч. 4 ст. 127, статтями 130, 133, 139, ч. 4 ст. 140, ст. 146, ч. 2 ст. 154, частинами 1, 3, 4 ст. 156, статтями 160, 162, ч. 1 ст. 164-3, статтями 164-5, 164-6, 164-7, 164-9, 164-10, 164-15, 166-16, 166-17, 166-21, 171-2, статтями 172-4–172-20, 173, 173-1, 173-2, 174, 177-2, 178, 180, частинами 1 і 2 ст. 181, статтями 181-1, 182, 185, 185-1, 185-2, 185-3, 185-4, 185-5, 185-6, 185-7, 185-9, 185-10, 185-11, 187, 188, 190, 195-1, 195-2, 195-3, 195-4, 195-5, 195-6, 204-1, 204-2, 206-1, 212-2, 212-6, 212-7–212-20.
Зазначені правопорушення з точки зору міжнародного права (як би вони не називалися у нашій національній системі права) є кримінальними як за суттю, так і за видами та розмірами застосовуваних стягнень. Як відомо, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вже неодноразово вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людитни та основоположних свобод «має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи»
Відтак, у справах про такі «адміністративні» правопорушення забезпечення можливості і апеляційного, і касаційного оскарження видається цілком обгрунтованим.
За таких обставин пропонуємо абз. 10 ст. 294 КпАП України викласти у такій редакції:
«Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її постановлення й оскарженню не підлягає, крім випадків, коли особу визнано винною у вчиненні правопорушення, описаного статтями 42-1, 42-2, 42-3, 44, 51, 51-2, 53-4, частинами 2, 4, 6 ст. 85, статтями 85-1, 88, 88-1, 88-2, 90, 91, 106-2, частинами 2, 3 ст. 123, ч. 4 ст. 127, статтями 130, 133, 139, ч. 4 ст. 140, ст. 146, ч. 2 ст. 154, частинами 1, 3, 4 ст. 156, статтями 160, 162, ч. 1 ст. 164-3, статтями 164-5, 164-6, 164-7, 164-9, 164-10, 164-15, 166-16, 166-17, 166-21, 171-2, статтями 172-4–172-20, 173, 173-1, 173-2, 174, 177-2, 178, 180, частинами 1 і 2 ст. 181, статтями 181-1, 182, 185, 185-1, 185-2, 185-3, 185-4, 185-5, 185-6, 185-7, 185-9, 185-10, 185-11, 187, 188, 190, 195-1, 195-2, 195-3, 195-4, 195-5, 195-6, 204-1, 204-2, 206-1, 212-2, 212-6, 212-7–212-20».
Можливий і дещо спрощений (але менш об’єктивний) варіант викладу абз. 10 ст. 294 КпАП України: «Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її постановлення й оскарженню не підлягає, крім випадків, коли за вчинення адміністративного правопорушення до особи застосований штраф розміром, який перевищує 500 НМДГ, конфіскація предмета, вартість якого перевищує 500 НМДГ, адміністративний арешт чи арешт з утриманням на гауптвахті».



Експерт Центру
політико-правових реформ,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник                                                   Д.О. Калмиков