exit
search
28 січня 2016

Висновок на закони України від 10 листопада 2015 року

Висновок
на закони України
1) «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку
та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»,
2) «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення
інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні»,
3) «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України
щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення
корупційних ризиків при його застосуванні»
від 10 листопада 2015 року

Метою цих законів є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків вчинення кримінальних правопорушень, насамперед корупційних, через позбавлення винних осіб економічних переваг, одержаних внаслідок їх протиправної поведінки. У зв’язку з цим, на законодавчому рівні закріплено інституційний механізму розшуку активів, які підлягають арешту, їх повернення та управління арештованими активами, визначення правових засад організації та діяльності окремого незалежного органу, відповідального за провадження такої діяльності, внесені зміни до кримінального, кримінального процесуального та іншого законодавства.
Вважаємо, що зазначена мета може бути досягнута лише в результаті спільної діяльності влади і громадянського суспільства і за умови залучення до оцінки законів широкого кола зарубіжних й вітчизняних експертів, здатних виявити усі можливі ризики і спрогнозувати наслідки реалізації положень зазначених законів. Виявлені ризики і прогнозовані наслідки мають бути широко обговорені і взяті до уваги під час удосконалення тексту законів.
Виходячи із зазначеного, вважаємо за необхідне звернути увагу на такі положення законів (постатейно).

  Тексти законів   Зауваження і пропозиції експертів
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку
та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
1. Якщо йдеться про різні злочини, то немає потреби в назві окремо згадувати корупційні злочини.
2. Слово «злочини» означає конкретні злочини і наявність осіб, які визнані винними і засуджені за них. Тому, враховуючи антилегалізаціне законодавство, краще говорити про «активи, одержані (набуті) злочинним шляхом»
Отже, пропонуємо таку назву Закону:
«Про Національне агентство України з питань виявлення,
розшуку активів, одержаних злочинним шляхом, та управління ними».
  Те саме – в ч. 1 ст. 2.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.  
Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
Стаття 1. Визначення термінів  
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:  
1) активи - кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні; 1. Відповідно до ст. 1 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «активи – це кошти, майно, майнові і немайнові права».
У двох законах зі схожим предметом регулювання не може бути різних визначень одного і того ж поняття.
Якщо немайнові права регламентуються ЦК України (спеціальна КНИГА ДРУГА. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ. Це право на ім’я, право на охорону здоров’я, право на інформацію, право на свободу творчості, право на особисті папери, право на медичну допомогу та ін.), то що таке «інші права» – незрозуміло. 2. Очевидно, що немайнові права неможливо ані конфіскувати, ані арештувати, ані здійснювати діяльність з їх збереження (див. п. 3 ч. 1 ст. 1) тощо. Тому згадку про них треба вилучити із Закону. Якщо ж є винятки, то вони повинні бути відображені безпосередньо у цій нормі. В законі слід закріпити вичерпний перелік прав, на які може бути накладено арешт.
2) виявлення активів - діяльність із встановлення факту існування активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні;  
3) розшук активів - діяльність із визначення місцезнаходження активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні;  
4) управління активами - діяльність із збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, їх економічної вартості, реалізації активів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. З огляду на зміст статті 21 Закону, який регламентує порядок реалізації активів, цей пункт після слова «передбаченому» слід доповнити словами «цим Законом та».
Стаття 2. Статус Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів  
1. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні. Неясно, у чому полягає спеціальний статус Нацагентства і наскільки він відповідає положенням Закону «Про центральні органи виконавчої влади».
Зокрема, див. ч. 4 ст. 24: «4. Положення цього Закону поширюються на Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, інші утворені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості організації та порядку їх діяльності».
2. Національне агентство у межах, визначених цим та іншими законами, є підзвітним Верховній Раді України, підконтрольним та відповідальним перед Кабінетом Міністрів України. Ніде у Законі не визначено, у чому саме полягає підзвітність Верховній Раді. У ст. 12 визначено лише, що:
- «Міжнародна або національна аудиторська компанія зобов’язана надіслати звіт про зовнішній незалежний аудит діяльності Національного агентства до Кабінету Міністрів України та Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, який додається до щорічного звіту Національного агентства» і
- «Національне агентство готує щорічні звіти про свою діяльність, які оприлюднюються до 15 квітня включно на офіційному веб-сайті».
3. Національне агентство утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.  
Питання діяльності Національного агентства у Кабінеті Міністрів України представляє Голова Національного агентства.  
4. Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти. Якщо ж ідеться про ті НПА, якими Агенство «керується» в своїй діяльності, то слід було б обов’язково згадати про про КПК.
Тому варто частину 4 сформулювати так:
5. Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Національного агентства та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону.  
6. Національне агентство складається з центрального апарату і територіальних управлінь.  
7. Національне агентство є юридичною особою публічного права.  
Стаття 3. Голова Національного агентства  
1. Головою Національного агентства може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше п’яти років, досвід роботи на керівних посадах в органах влади, юридичних особах або за кордоном чи у міжнародних організаціях не менше трьох років, володіє державною мовою та здатний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні службові обов’язки. Слова «або за кордоном» буквально означають, що Головою Національного агентства може бути громадянин України, який має досвід роботи, зокрема, на керівних посадах за кордоном. Але неясно, йдеться про керівні посади в органах влади, юридичних особах, чи будь-які керівні посади.
2. Голова Національного агентства призначається на посаду Кабінетом Міністрів України строком на п’ять років за результатами конкурсу. Одна і та сама особа не може обіймати цю посаду два строки підряд.  
3. Не може бути призначена на посаду Голови Національного агентства особа, яка:  
1) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;  
2) має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку за вчинення адміністративного правопорушення накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, або якщо вона вважається такою, що була піддана адміністративному стягненню; З цього випливає, що особа, на яку накладено, наприклад, стягнення як на водія за перевищення швидкості руху, не може бути призначена на посаду Голови Національного агентства.
Якщо Закон настільки суворий, то аналогічне положення треба було б внести і до пункту 5 частини 4 цієї статті.
Більш логічними є інші варіанти
Звичайно ж, слід уніфікувати цы положення з приписами п. 5 ч. 4 цієї статті.
3) притягалася на підставі обвинувального вироку, який набрав законної сили, до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину або тяжкого чи особливо тяжкого необережного злочину;  
4) не є громадянином України або набула громадянство чи підданство іншої держави;  
5) не пройшла спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади" або не надала згоди на їх проведення;  
6) не подала відповідно до закону декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік;  
7) впродовж одного року до подання заяви про участь у конкурсі на заміщення цієї посади незалежно від строку входила до складу керівних органів політичної партії.  
4. Повноваження Голови Національного агентства припиняються Кабінетом Міністрів України достроково у разі:  
1) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;  
2) досягнення шістдесяти п’яти років;  
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії, що створюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;  
4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;  
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього за вчинення умисного злочину або тяжкого чи особливо тяжкого необережного злочину або рішенням суду про накладення на нього за вчинення адміністративного правопорушення стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;  
6) припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;  
7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням, відставку;  
8) відмови від складення присяги державного службовця; Зокрема, за нині чинним Законом «Про державну службу», що набрав чинності 1 січня 2016 року «Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця» (ч. 3 ст. 21).
9) наявності висновку комісії з проведення незалежної оцінки (аудиту) діяльності Національного агентства відповідно до статті 12 цього Закону про неефективність діяльності Національного агентства та неналежне виконання обов’язків його Головою.  
5. Повноваження Голови Національного агентства припиняються у разі його смерті.  
6. Повноваження Голови Національного агентства, строк повноважень якого закінчився, за рішенням Кабінету Міністрів України здійснює один із його заступників, але не більше 60 днів з дня закінчення строку повноважень Голови Національного агентства.  
Стаття 4. Призначення Голови Національного агентства  
1. Голова Національного агентства призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, який вносить для призначення на посаду кандидата, відібраного за результатами конкурсного відбору відповідно до цього Закону.  
Стаття 5. Конкурсна комісія з відбору кандидата на посаду Голови Національного агентства  
1. Відбір кандидата на посаду Голови Національного агентства здійснює конкурсна комісія, члени якої обираються з числа осіб, які не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мають бездоганну ділову репутацію, високий суспільний авторитет, а також досвід роботи, пов’язаний з участю у формуванні та/або реалізації політики у сферах кримінальної юстиції або запобігання і протидії корупції, та до складу якої входять: Неясно, за якими критеріями слід вимірювати «висоту» авторитету.
Тому, напевно, достатньо було б слів «мають... суспільний авторитет».
1) три особи, визначені Верховною Радою України; Не визначено, за поданням якого саме Комітету Верховна Рада має їх визначати. Для цього потрібні зміни до Регламенту Верховної Ради.
2) одна особа, визначена Генеральним прокурором України;  
3) одна особа, визначена директором Національного антикорупційного бюро України;  
4) одна особа, визначена Міністром юстиції України;  
5) одна особа, визначена головою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;  
6) одна особа, визначена Міністром фінансів України.  
2. Члени конкурсної комісії повинні відповідати критеріям, встановленим пунктами 1-3, 7 частини третьої статті 3 цього Закону. Слова «повинні відповідати критеріям, встановленим пунктами 1-3, 7 частини третьої статті 3 цього Закону», буквально означають, що відповідна особа повинна:
1) за рішенням суду бути визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
2) мати судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку за вчинення адміністративного правопорушення накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, або якщо вона вважається такою, що була піддана адміністративному стягненню;
3) притягатися на підставі обвинувального вироку, який набрав законної сили, до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину або тяжкого чи особливо тяжкого необережного злочину, і
7) впродовж одного року до подання заяви про участь у конкурсі на заміщення цієї посади незалежно від строку входити до складу керівних органів політичної партії.
Тому правильніше обрати формулювання, застосоване в ч. 1 ст. 12 Закону:
«Не можуть бути членами конкурсної комісії особи, зазначені в пунктах пунктами 1-3, 7 частини третьої статті 3 цього Закону».
3. Склад конкурсної комісії затверджується Кабінетом Міністрів України не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання інформації про кандидатів до складу конкурсної комісії від усіх суб’єктів, які беруть участь у її формуванні. Комісія є повноважною за умови участі в її засіданнях не менше шести членів.  
4. Повноваження члена конкурсної комісії можуть бути припинені за рішенням конкурсної комісії з підстав, передбачених пунктами 3-5частини четвертої статті 3 цього Закону. Повноваження члена конкурсної комісії припиняються у разі його смерті.  
5. Роботу конкурсної комісії забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України.  
Стаття 6. Порядок проведення конкурсного відбору Голови Національного агентства  
1. Кабінет Міністрів України розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України за 45 днів до проведення конкурсу або дня завершення повноважень Голови Національного агентства.  
2. У разі дострокового припинення повноважень Голови Національного агентства, його смерті Кабінет Міністрів України невідкладно, не пізніше п’яти календарних днів з дня припинення повноважень, смерті Голови Національного агентства, розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.  
3. Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає протягом 15 календарних днів з дати, зазначеної в оголошенні конкурсної комісії про порядок проведення конкурсу, такі документи:  
1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення перевірок відповідно до законів України "Про запобігання корупції" та "Про очищення влади", а також на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";  
2) автобіографію, що повинна містити прізвище (усі прізвища у разі зміни), власне ім’я (усі власні імена, в тому числі у разі зміни) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), членство у політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією протягом року, що передує року подання заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, відомості про наявність чи відсутність судимості;  
3) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, в якому оприлюднено оголошення про конкурс;  
4) інші документи, подання яких передбачене Законом України "Про запобігання корупції" для проведення спеціальної перевірки, а також документи, які, на думку кандидата, підтверджують професійний досвід, знання та якості, необхідні для зайняття посади Голови Національного агентства.  
Відомості з поданих відповідно до цієї частини документів підлягають оприлюдненню протягом трьох робочих днів після закінчення строку подання заяв на конкурс на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону, адресу електронної пошти кандидата.  
4. Засідання конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації та журналістів. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відео- та аудіофіксацію і трансляцію у режимі реального часу відповідної відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.  
5. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 48 годин до його початку.  
6. Відбір кандидата на посаду Голови Національного агентства здійснюється у три етапи:  
1) перевірка відповідності поданих кандидатами документів вимогам цього Закону;  
2) оцінювання професійних знань та якостей шляхом проведення тестування;  
3) співбесіда з відібраними кандидатами з питань, пов’язаних із професійними досвідом, знаннями, якостями кандидата та його можливою майбутньою діяльністю на посаді Голови Національного агентства.  
7. Конкурсна комісія:  
1) затверджує на своєму засіданні регламент роботи конкурсної комісії;  
2) приймає рішення про порядок проведення конкурсу та розміщує його на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України;  
3) затверджує та оприлюднює не пізніше ніж за сім днів до проведення відповідного етапу конкурсного відбору:  
порядок проведення оцінювання професійних знань та якостей шляхом тестування та запитання, що використовуватимуться під час тестування;  
порядок проведення співбесіди з відібраними кандидатами з питань, пов’язаних із професійними досвідом, знаннями, якостями кандидата та його можливою майбутньою діяльністю на посаді Голови Національного агентства;  
4) оприлюднює на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України інформацію про кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі, а також інформацію про кандидатів, які були відібрані за результатами проведення оцінювання шляхом тестування, для проходження співбесіди з конкурсною комісією, та про кандидата, відібраного конкурсною комісією для призначення на посаду Голови Національного агентства;  
5) проводить на своєму засіданні співбесіду з відібраними кандидатами, відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, одного кандидата, що відповідає вимогам до Голови Національного агентства, та згідно з обґрунтованим рішенням конкурсної комісії має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов’язків Голови Національного агентства.  
8. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше шести членів конкурсної комісії, присутніх на засіданні.  
Стаття 7. Повноваження Голови Національного агентства та його заступників  
1. Голова Національного агентства призначає двох заступників. Кандидати на посади заступників повинні відповідати критеріям, встановленим для Голови Національного агентства.  
2. Голова Національного агентства:  
1) організовує та контролює роботу Національного агентства, несе персональну відповідальність за прозорість діяльності Національного агентства та результати його роботи;  
2) призначає на посади та звільняє з посад службовців Національного агентства у порядку, передбаченому законодавством про державну службу та з урахуванням вимог законів України"Про запобігання корупції" та "Про очищення влади";  
3) приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Національного агентства;  
4) присвоює службовцям Національного агентства ранги державних службовців, вживає заходів до заохочення або притягнення службовців Національного агентства до дисциплінарної відповідальності;  
5) затверджує штатний розпис та кошторис Національного агентства;  
6) представляє Національне агентство у відносинах із судами, іншими державними органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами, громадськістю;  
7) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;  
8) у межах повноважень видає накази та доручення;  
9) має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, постійних, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів України, інших державних органів та органів місцевого самоврядування під час розгляду питань, пов’язаних з діяльністю Національного агентства;  
10) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів.  
3. Заступники Голови Національного агентства здійснюють свої повноваження відповідно до розподілу обов’язків, затвердженого Головою Національного агентства, та у разі його відсутності виконують його обов’язки відповідно до наказу Голови Національного агентства.  
Стаття 8. Правовий статус працівників Національного агентства  
1. Працівниками Національного агентства є державні службовці та особи, які працюють за трудовим договором у Національному агентстві.  
2. До Національного агентства може бути відряджено працівників інших державних органів, установ, організацій із залишенням їх на службі у відповідних органах, установах, організаціях або з переведенням у штат Національного агентства з метою виконання обов’язків, що вимагають спеціальних знань та навичок.  
3. Працівники Національного агентства можуть бути відряджені до інших державних органів, установ, організацій для виконання завдань, визначених цим Законом, із залишенням у штаті Національного агентства.  
4. Порядок відрядження до Національного агентства працівників інших державних органів, установ, організацій визначається в установленому законодавством порядку.  
Стаття 9. Функції Національного агентства  
1. Національне агентство виконує такі функції:  
1) проведення аналізу статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації про виявлення, розшук та управління активами;  
2) підготовка пропозицій щодо формування та реалізації державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління активами, розроблення проектів нормативно-правових актів з цих питань;  
3) здійснення заходів з виявлення, розшуку, проведення оцінки активів за зверненням слідчого, детектива, прокурора, суду (слідчого судді); 1. Поняття «оцінка активів» має бути визначене у ст. 1 Закону.
2. Неясно, чим відрізняються поняття «здійснення заходів з проведення оцінки активів» (п. 3) і «організація здійснення заходів, пов’язаних з проведенням оцінки» (п. 4).
3. У ст. 2 Закону не згадано про таку функцію, як ведення обліку активів.
4. Усупереч положенням ч. 1 ст. 2, Розділу ІІІ та ін. цього Закону тут не вказано, що Нацагентство виконує функцію управління активами. Але безпосереднє «здійснення заходів, пов’язаних з управлінням активами» та «організація здійснення заходів, пов’язаних з управлінням активами» (див. п. 4 цієї частини) – не одне і те саме.
4) організація здійснення заходів, пов’язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами;  
5) формування та ведення Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні; Якщо «формування та ведення Єдиного державного реєстру активів» означає те саме, що й «ведення обліку активів», то цей пункт є зайвим (або зайвими є слова «, веденням обліку» у п. 4).
6) здійснення співробітництва з органами іноземних держав, до компетенції яких належать питання щодо виявлення, розшуку та управління активами, іншими компетентними органами іноземних держав, відповідними міжнародними організаціями; Як окрему функцію прямо слід було б визначити і таку, як «виконання рішень іноземних компетентних органів про накладення арешту та конфіскацію активів» (див. ст. 15 та ін. Закону).
7) участь у забезпеченні представництва прав та інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов’язаних з поверненням в Україну активів, одержаних від корупційних та інших злочинів;  
8) надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги слідчим, детективам, прокурорам та суддям з питань, пов’язаних з виявленням, розшуком, проведенням оцінки та управлінням активами; Якщо Нацагентство здійснює управління активами, то неясно, чому воно повинно надавати роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу слідчим, детективам, прокурорам та суддям з питань, пов’язаних з управлінням активами.
9) інші функції, визначені законом.  
Стаття 10. Повноваження Національного агентства  
1. Національне агентство з метою виконання своїх функцій: Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України тут слід додати слова «в межах повноважень та у спосіб, визначені законами України».
Без цих слід виходить, ніби Нацагентство на свій розсуд «укладає міжвідомчі міжнародні угоди, укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов’язаних з проведенням оцінки та управлінням активами», «користується державними, у тому числі урядовими, засобами зв’язку» тощо.
1) витребовує за рішенням Голови Національного агентства або його заступника та безоплатно одержує в установленому законом порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання обов’язків Національного агентства. Неясно, чому Нацагентству не надано права витребовувати таку інформацію від підприємств, установ і організацій публічного права.
Суб’єкти, яким адресовано зазначений запит, зобов’язані невідкладно, але не більше ніж протягом трьох робочих днів від дня його надходження, надати відповідну інформацію. У разі неможливості надання інформації суб’єкт повинен невідкладно у письмовій формі повідомити про це Національне агентство з обґрунтуванням причин. Національне агентство за зверненням відповідного суб’єкта може продовжити строк надання інформації не більш як на два календарні дні. Ненадання Національному агентству на його запит інформації, надання завідомо недостовірної інформації чи не в повному обсязі, порушення встановлених законом строків її надання, повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація, забороняються і тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом; Це положення не зовсім узгоджене з новою статтею 188-48 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Так, тут:
- не згадано про обов’язок надання документів, хоча у ст. 188-48 КУпАП встановлено відповідальність за їх ненадання;
- ідеться про «надання завідомо недостовірної інформації», а у 188-48 КУпАП – про «надання недостовірної інформації»;
- ідеться про «повідомлення третіх осіб стосовно того, що про них збирається така інформація», а у 188-48 КУпАП – про «незаконне «повідомлення третіх осіб».
2) має доступ до Єдиного реєстру досудових розслідувань (в порядку та обсязі, визначених спільним наказом Генеральної прокуратури України та Національного агентства), автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користується державними, у тому числі урядовими, засобами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами. 1. Неясно, чому Нацагентству не надано права доступу до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є підприємства, установи і організації публічного права.
2. З іншого боку, неясно, навіщо Нацагентству доступ до всіх без винятку кількох десятків автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, і чому це повноваження не обмежене лише окремими з них.
Наприклад, навіщо Нацагентству доступ до баз даних, що формуються в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону, і як воно цими таємними даними може розпорядитися.
Обробка такої інформації здійснюється Національним агентством із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних та забезпеченням таємниці, що охороняється законом.  
Установлений цим пунктом порядок отримання інформації та доступу до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних не поширюється на інформацію та автоматизовані інформаційні і довідкові системи, реєстри та банки даних, що є у володінні розвідувальних, контррозвідувальних органів, а також центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Відповідна інформація надається Національному агентству відповідно до закону, а також спільних з відповідними органами наказів;  
3) укладає міжвідомчі міжнародні угоди про співробітництво з органами іноземних держав, до компетенції яких належать питання щодо виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, бере участь у підготовці проектів міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну;  
4) укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов’язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов’язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, в Україну;  
5) має рахунки в Національному банку України та в державних банках; З цього випливає, ніби Національний банк України не є державним банком. Тому слід доповнити норму після слів «та в» словом «інших».
6) приймає з питань, що належать до його компетенції, обов’язкові для виконання нормативно-правові акти;  
7) виносить приписи про усунення порушень вимог законодавства з питань, пов’язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами, у межах його повноважень;  
8) звертається до суду з позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів; Цим Законом не встановлено будь-яких спеціальних вимог та обмежень щодо видання (прийняття) нормативно-правових актів, індивідуальних рішень.
9) ініціює проведення службового розслідування, вжиття заходів до притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні цього Закону, надсилає до правоохоронних органів матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень; Неясно, у чому саме мають виявлятися такі порушення.
10) складає протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до повноважень Національного агентства, застосовує передбачені законом заходи щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;  
11) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.  
2. У разі виявлення порушення вимог законодавства у частині ведення обліку, проведення оцінки та управління активами Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис про усунення порушень вимог законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.  
Припис Національного агентства є обов’язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство протягом трьох робочих днів з дня одержання припису, якщо більш тривалий строк не визначено у приписі. Протягом такого короткого строку насправді неможливо усунути порушення вимог законодавства у частині ведення обліку, проведення оцінки та управління активами.
Тому усі такі відповіді будуть завідомо формальними.
Строк слід збільшити, як мінімум, до 10 днів.
3. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, віднесеного до повноважень Національного агентства, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який надсилається до суду. У разі виявлення ознак іншого правопорушення Національне агентство готує обґрунтований висновок та надсилає його відповідним правоохоронним органам. Висновок Національного агентства є обов’язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п’яти днів після отримання повідомлення про виявлення ознак правопорушення. 1. У ст. 12 йдеться про надсилання матеріалів не лише до правоохоронних, а й до інших органів.
2. Неясно, навіщо готувати спеціальний «обгрунтований висновок» у разі виявлення ознак іншого правопорушення, якщо можна надіслати просте повідомлення. Адже це правопорушення не стосується компетенції Нацагентства – відповідно, і висновок буде некомпетентним.
3. У статті 188-48 КУпАП про «невиконання законних вимог» Нацагентства. При цьому неясно, чи розуміються під такими вимогами і «припис», і «висновок», чи лише щось одне з них, чи «вимога» – це щось окреме.
Тому у ст. 188-48 КУпАП після слів «Невиконання законних вимог» пропонуємо додати слова «(у тому числі припису чи висновку)».
4. Нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.  
Нормативно-правові акти Національного агентства після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.  
Нормативно-правові акти Національного агентства, що пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено такими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.  
Стаття 11. Уповноважені особи Національного агентства  
1. Уповноваженими особами Національного агентства є Голова Національного агентства та його заступники, а також уповноважені наказом Голови Національного агентства його посадові особи.  
2. Уповноважені особи Національного агентства мають право:  
1) безперешкодно входити до приміщень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування за службовим посвідченням та мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для здійснення наданих Національному агентству повноважень; 1. Неясно, чому Нацагентству не надано права входити до приміщень підприємств, установ і організацій публічного права.
2. Неясно, чому лише тут і в пункті 3 цієї частини згадано про органи влади Автономної Республіки Крим і не згадано про них більше ніде, де згадуються державні органи й органи місцевого самоврядування.
3. Поняття «документів та інших матеріалів, необхідних для здійснення наданих Національному агентству повноважень» є надто широким і безмежно розширює дискрецію Нацагентства.
Тут слід говорити лише про окремі повноваження з посиланням на конкретні пункти ч. 1 ст. 10 Закону.
2) витребувати та отримувати необхідні документи та іншу інформацію у зв’язку із здійсненням своїх повноважень з урахуванням обмежень, встановлених законом; 3. Поняття «необхідні документи та іншу інформацію у зв’язку із здійсненням своїх повноважень» є надто широким і безмежно розширює дискрецію Нацагентства.
Тут слід говорити лише про окремі повноваження з посиланням на конкретні пункти ч. 1 ст. 10 Закону.
3) отримувати в межах своїх повноважень письмові пояснення від посадових осіб та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 1. Знову забуто про підприємства, установи і організації публічного права.
2. Жоден закон не встановлює обов’язку посадових осіб та службових осіб надавати письмові пояснення і не може його встановлювати. Це відповідає положенню ч. 1 ст. 63 Конституції України: «Особа не несе відповідальності за відмову давати... пояснення щодо себе...».
4) відповідно до розподілу обов’язків складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до повноважень Національного агентства;  
5) представляти Національне агентство в судах, закордонних юрисдикційних органах у порядку, встановленому законом.  
3. Без згоди Національного агентства його уповноважені особи не можуть входити до складу комісій, комітетів та інших органів, що формуються органами державної влади, органами місцевого самоврядування. 1. Знову забуто про підприємства, установи і організації публічного права.
4. Голові Національного агентства та його заступникам, посадовим і службовим особам Національного агентства забороняється розголошувати інформацію з обмеженим доступом, отриману у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, крім випадків, встановлених законом.  
Стаття 12. Контроль за діяльністю Національного агентства  
1. Щороку проводиться незалежна оцінка ефективності діяльності Національного агентства.  
Зазначену оцінку проводить комісія із зовнішнього контролю у складі трьох осіб. Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України щороку визначають по одному члену комісії з числа осіб, які мають не менш як десятирічний досвід роботи в органах досудового розслідування, прокуратури, адвокатурі, наукових установах, судах в іноземних державах та/або в міжнародних організаціях, необхідні знання та навички для проведення такої оцінки, а також мають бездоганну ділову репутацію. Не можуть бути членами комісії із зовнішнього контролю особи, зазначені в пунктах 1-37 частини третьої статті 3 цього Закону, та особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Члени комісії зовнішнього контролю діють незалежно та не повинні виконувати будь-яких доручень, вказівок, наданих будь-якою особою. Потрібні зміни до Регламенту Верховної Ради України, в яких було б визначено порядок делегування члена комісії.
Для проведення оцінки члени комісії із зовнішнього контролю мають право: Не визначено, протягом якого часу і в який період повинна здійснюватися така оцінка – тиждень, місяць, три місяці... Очевидно, прив’язавши це положення до ч. 4 цієї статті, слід зазначити, що оцінка повинна здійснюватися в лютому-березні і тривати не більше 10 чи 15 робочих днів (адже будь-яка тривала перевірка може значно ускладнити роботу органу, який перевіряється).
1) доступу до матеріалів, іншої інформації (документів), що є у володінні Національного агентства (з обмеженнями, передбаченими Законом України "Про державну таємницю");  
2) проводити конфіденційні інтерв’ю з працівниками Національного агентства, працівниками інших державних та правоохоронних органів, а також іншими особами, які володіють інформацією (документами), необхідною для проведення оцінки.  
Члени комісії із зовнішнього контролю забезпечують нерозголошення даних досудового розслідування та іншої конфіденційної інформації, що стала їм відома у зв’язку із здійсненням своїх повноважень.  
Висновок незалежної зовнішньої оцінки діяльності Національного агентства та звіт за результатами зовнішнього фінансового аудиту (за наявності) включаються як додаток до щорічного звіту Національного агентства.  
Невід’ємною складовою незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного агентства є щорічний зовнішній незалежний аудит діяльності Національного агентства. Зовнішній незалежний аудит діяльності Національного агентства проводиться виключно міжнародною або національною аудиторською компанією, яка є визнаною та має високу ділову репутацію на відповідному ринку України. Міжнародна або національна аудиторська компанія зобов’язана надіслати звіт про зовнішній незалежний аудит діяльності Національного агентства до Кабінету Міністрів України та Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, який додається до щорічного звіту Національного агентства. Форма та зміст звіту незалежного аудиту діяльності Національного агентства затверджуються Національним агентством з питань запобігання корупції з урахуванням вимог цього Закону. 1. Слово «(аудиту)» є зайвим, оскільки перед цим йшлося лише про оцінку. Слово «аудит» було виключене із цієї статті Закону перед другим читанням за пропозицією н.д. України Є.Соболєва. Після цього частину 1 статті 12 доповнено цим абзацом, але слово «(аудит)» із нього виключити забули.
2. Громадський контроль за діяльністю Національного агентства забезпечується через Громадську раду при Національному агентстві, яка утворюється та затверджується Кабінетом Міністрів України з дев’яти осіб на підставі результатів конкурсу. Члени Громадської ради при Національному агентстві повинні відповідати критеріям, встановленим пунктами 1-37 частини третьої статті 3 цього Закону. Слова «повинні відповідати критеріям, встановленим пунктами 1-3, 7 частини третьої статті 3 цього Закону», буквально означають, що відповідна особа повинна:
1) за рішенням суду бути визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
2) мати судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку за вчинення адміністративного правопорушення накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, або якщо вона вважається такою, що була піддана адміністративному стягненню;
3) притягатися на підставі обвинувального вироку, який набрав законної сили, до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину або тяжкого чи особливо тяжкого необережного злочину, і
7) впродовж одного року до подання заяви про участь у конкурсі на заміщення цієї посади незалежно від строку входити до складу керівних органів політичної партії.
Тому правильніше обрати формулювання, застосоване в ч. 1 ст. 12 Закону:
«Не можуть бути членами Громадської ради при Національному агентстві особи, зазначені в пунктах пунктами 1-3, 7 частини третьої статті 3 цього Закону».
Конкурс з формування персонального складу Громадської ради при Національному агентстві здійснюється шляхом відкритого рейтингового інтернет-голосування громадян, які проживають на території України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
Засідання конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації та журналістів.  
3. Громадська рада при Національному агентстві заслуховує інформацію про діяльність, виконання планів і завдань Національного агентства, надає висновки за результатами експертизи проектів нормативно-правових актів Національного агентства, делегує для участі в засіданнях міжвідомчої комісії з питань реалізації активів та конкурсної комісії на заміщення вакантних посад державних службовців у Національному агентстві по два представники. Громадська рада має право отримувати документи та інформацію, що стосуються діяльності Національного агентства (крім тих, що становлять державну таємницю). 1. Не враховано, що крім державної таємниці існують лікарська таємниця, адвокатська таємниця, службова таємниця та ін., які також суворо охороняються (див., наприклад, статті 132, 145, 330, 397 Кримінального кодексу України та ін.).
2. Слід доповнити частину 3 словами:
«Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України».
4. Національне агентство готує щорічні звіти про свою діяльність, які оприлюднюються до 15 квітня включно на офіційному веб-сайті.  
5. Щорічний звіт Національного агентства повинен містити, зокрема, такі відомості:  
1) узагальнену оцінку стану справ у сфері виявлення, розшуку та управління активами, основні проблеми та пропозиції щодо їх розв’язання;  
2) дані, що характеризують діяльність Національного агентства, зокрема, про:  
кількість та облікову вартість розшуканого майна, на яке накладено арешт за видами активів за звітний рік; Як і в якому порядку має визначатися облікова вартість?
Які існують «види активів»? В Законі це не визначено. Єдина можливість приблизно встановити це – послатися на положення ч. 6 ст. 170 КПК в редакції Закону № 769 від 10 листопада 2015 р.
кількість та облікову вартість розшукуваного майна, повернутого з іноземних держав за звітний рік за видами активів;  
кількість та результати виконання звернень органів досудового слідства, прокуратури та суддів щодо виявлення та розшуку активів;  
надходження до бюджету від розшуканого, конфіскованого за рішенням суду та проданого майна за звітний рік;  
вартість та узагальнену характеристику активів за категоріями, які виявлені, на які накладено арешт, щодо яких Національним агентством вживалися заходи із управління; Які існують «види активів»? В Законі це не визначено.
доходи, отримані від управління активами, та видатки, пов’язані з управлінням такими активами;  
кількість отриманих/надісланих запитів з/до органів іноземних держав, до компетенції яких належать питання щодо виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших компетентних органів іноземних держав, відповідних міжнародних організацій та узагальнені результати їх вирішення;  
участь у забезпеченні представництва прав та інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов’язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, в Україну;  
надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги слідчим, детективам, прокурорам та суддям з питань, пов’язаних з виявленням, розшуком, проведенням оцінки та управлінням активами;  
кількість складених протоколів про адміністративні правопорушення та результати їх розгляду;  
кількість винесених приписів, надісланих матеріалів про порушення законодавства до правоохоронних та інших органів, результати їх розгляду; В ч. 3 ст. 10 Закону йдеться про повноваження надсилати матеріали лише до правоохоронних, але не до інших органів.
результати звернень до суду з позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів. Цим Законом не встановлено будь-яких спеціальних вимог та обмежень щодо видання (прийняття) нормативно-правових актів, індивідуальних рішень.
Стаття 13. Оплата праці працівників Національного агентства  
1. Заробітна плата працівників Національного агентства складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, доплати за ранг, премії та інших надбавок, установлених законодавством про державну службу.  
Посадовий оклад працівників Національного агентства визначається Кабінетом Міністрів України. Ця частина підлягає виключенню з огляду на положення ст. 51 і пункту 14 Розділу ХІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону «Про державну службу».
Стаття 14. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення Національного агентства  
1. Фінансове забезпечення Національного агентства здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.  
Фінансування Національного агентства за рахунок будь-яких інших джерел забороняється, крім випадків, передбачених міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, або проектами міжнародної технічної допомоги.  
2. У державному бюджеті видатки на фінансування Національного агентства визначаються окремим рядком на рівні, що забезпечує належне виконання повноважень Національного агентства.  
3. Національне агентство є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються для його фінансування.  
4. Національне агентство забезпечується необхідними матеріальними засобами, технікою, обладнанням, іншим майном для провадження службової діяльності.  
Стаття 15. Взаємодія Національного агентства з державними органами  
1. Національне агентство взаємодіє з органами досудового розслідування, прокуратури та суду шляхом:  
1) виконання звернень слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду з питань виявлення, розшуку, проведення оцінки та управління активами, а також щодо виконання рішень іноземних компетентних органів про накладення арешту та конфіскацію активів; 1. У статтях 16, 17 та ін. йдеться про виконання Нацагенством звернень не посадових осіб – слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, а державних органів – органів досудового розслідування, прокуратури та судів.
2) сприяння у розшуку належних приміщень, майданчиків для зберігання активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні і щодо яких управління не здійснюється Національним агентством; Після слів «щодо яких управління не здійснюється Національним агентством» слід додати – для ясності – слова «згідно із статтею 19 цього Закону. Інакше не зрозумілими залишаються причини, з яких управління активами може не здійснюватися.
3) надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань, пов’язаних з виявленням, розшуком, проведенням оцінки та управлінням активами.  
2. Національне агентство також взаємодіє з Національним банком України, Фондом державного майна України, Міністерством юстиції України, Національним агентством з питань запобігання корупції, органами державної фіскальної служби, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та іншими державними органами.  
Національне агентство може укладати з окремими державними органами та/або органами місцевого самоврядування угоди (меморандуми) про співпрацю та обмін інформацією.  
Розділ II 
ВИЯВЛЕННЯ ТА РОЗШУК АКТИВІВ
Зі змісту пояснювальної записки до законопроекту можна зробити висновок, що його визначальним завданням є створення спеціального органу, який би зміг забезпечити більш оперативне виявлення та розшук майна, на яке можна було б накласти арешт під час кримінального провадження, а також який би зміг забезпечити збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.
Тому центральне місце в законопроекті мали б посісти норми розділу ІІ, «Виявлення та пошук активів» (тут має місце помилка, адже в усіх інших нормах законопроекту вживається слово «розшук»).
Проте, у цьому розділі лише три статті: 1) ст. 16 – «Завдання Національного агентства у сфері виявлення та розшуку активів»; 2) ст. 17 – «Виконання Національним агентством звернень органів досудового слідства, прокуратури та судів»; 3) ст. 18 – «Загальні засади міжнародного співробітництва у сфері виявлення та розшуку активів».
При цьому у жодній із них не визначено, що таке «виявлення активів», а що таке «розшук активів»; у чому відмінність між зазначеними категоріями; не встановлено, у чому полягає виявлення та розшук активів; яким чином здійснюються ці функції (які саме дії повинно здійснювати Агентство); до яких інформаційних баз має (зобов’язане) звертатися Агентство; які ще засоби зобов’язане задіяти Агентство, а які «може» задіяти з метою виявлення та розшуку таких активів тощо.
На всі ці запитання у законопроекті лише одна відповідь: «з метою виявлення та розшуку активів Національне агентство вживає відповідно до звернень органів, які здійснюють досудове розслідування, прокуратури, судів заходів до виявлення та розшуку активів, взаємодіє з цими органами з метою накладення арешту на такі активи та їх конфіскації.
Відсутність регламентації процедур виявлення та розшуку активів, на які можна було б накласти арешт під час кримінального провадження, призведе до того, що у випадку відсутності «зацікавленості» з боку влади та відповідної «стимуляції» (отримання неправомірної вигоди) з боку винного Агентство не знаходитиме жодних активів, які потенційно могли б бути арештовані (йдеться, у першу чергу, про активи колишніх та теперішніх високопосадовців).
Найголовніше – виписати чіткий алгоритм обов’язкових дій, які має здійснити Агентство з метою оперативного розшуку та виявлення майна, на яке може бути накладено арешт.
Крім того, у цьому ж розділі слід передбачити додаткові (необов’язкові) механізми, які може використати Агентство з цією ж метою залежно від обставин справи (змісту ухвали суду, специфіки діяльності та зв’язків винного, його місця проживання та місця проживання його близьких тощо).
Стаття 16. Завдання Національного агентства у сфері виявлення та розшуку активів  
1. З метою виявлення та розшуку активів Національне агентство:  
1) вживає відповідно до звернень органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури, судів заходів до виявлення та розшуку активів, взаємодіє з цими органами з метою накладення арешту на такі активи та їх конфіскації;  
2) здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав у частині обміну досвідом та інформацією з питань, пов’язаних з виявленням, розшуком та управлінням активами;  
3) забезпечує співробітництво з міжнародними, міжурядовими організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері виявлення, розшуку та управління активами, та представляє Україну в цих організаціях.  
2. З метою виконання зазначених у частині першій цієї статті завдань Національне агентство має право отримувати, обробляти та здійснювати обмін інформацією про фізичних та юридичних осіб у порядку, визначеному міжнародними договорами та законодавством України.  
Стаття 17. Виконання Національним агентством звернень органів досудового розслідування, прокуратури та судів  
1. Національне агентство забезпечує виконання звернень органів досудового розслідування, прокуратури та судів щодо виявлення, розшуку активів та надає відповідь у найкоротший можливий строк, але не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня надходження звернення, або в інший більш тривалий строк, зазначений у ньому. Цей строк може бути продовжений за погодженням з органом досудового розслідування, прокуратури та судом.  
Стаття 18. Загальні засади міжнародного співробітництва у сфері виявлення та розшуку активів  
1. Міжнародне співробітництво у сфері виявлення та розшуку активів здійснюється відповідно до цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів чи за принципом взаємності.  
2. Національне агентство відповідно до міжнародних договорів України за принципом взаємності чи з власної ініціативи здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав у частині обміну досвідом та інформацією з питань, пов’язаних з виявленням, розшуком та управлінням активами. Національне агентство здійснює міжнародне співробітництво на запит відповідного органу іноземної держави або компетентних органів, визначених законодавством України (Генеральної прокуратури України або Міністерства юстиції України). Національне агентство може здійснювати міжнародне співробітництво за принципом взаємності або відповідно до міжнародних договорів України, якщо це сприятиме розшуку та ідентифікації активів відповідними органами іноземної держави.  
3. Надання Національним агентством відповідному органу іноземної держави інформації з обмеженим доступом здійснюється в порядку, визначеному законом, та за умови забезпечення органом іноземної держави тотожного діючому в Україні національного режиму її захисту та використання виключно для цілей кримінального судочинства. Інформація, отримана Національним агентством від відповідних органів іноземної держави, може бути надана на запит відповідному органу третьої держави лише за погодженням з органами іноземної держави, яка надала таку інформацію.  
4. Одержання Національним агентством запиту відповідного органу іноземної держави є підставою для витребування ним необхідної для виконання запиту додаткової інформації від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. 1. Тут нарешті згадано про підприємства, установи і організації – але всі, а не лише публічного права. Тому це положення суперечить п. 1 ч. 1 ст. 10 та іншим положенням Закону, де йдеться про витребування інформації лише від органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
5. Запит надсилається до відповідного органу іноземної держави електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку. Оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його надіслання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку, якщо цього потребує відповідний орган іноземної держави.  
Національне агентство приймає до розгляду та виконує запит, що надійшов від запитуючої сторони електронним, факсимільним або іншим засобом зв’язку, якщо це передбачено міжнародними договорами України або здійснюється на основі принципу взаємності.  
6. Відмова або відстрочення виконання запиту щодо міжнародного співробітництва у сфері виявлення та розшуку активів здійснюється лише на підставі міжнародних договорів, стороною яких є Україна.  
Національне агентство може відмовити у виконанні запиту щодо міжнародного співробітництва у сфері виявлення та розшуку активів у разі, якщо:  
1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим інтересам України;  
2) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері;  
3) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням згідно із законом України про кримінальну відповідальність;  
4) витрати на таке виконання явно перевищуватимуть завдану кримінальним правопорушенням шкоду або явно не відповідатимуть тяжкості кримінального правопорушення (якщо це не суперечить міжнародному договору України).  
Розділ III 
УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ
 
Стаття 19. Прийняття активів в управління  
1. Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - щодо позову, пред’явленого в інтересах держави, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Всі положення щодо «цивільної конфіскації» із Закону були вилучені. Крім цього (йдеться про слова «у тому числі як захід забезпечення позову - щодо позову, пред’явленого в інтересах держави»).
Зазначені активи передаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора. 1. Після слів «ухвали слідчого судді, суду» слід додати слова: «яка набула законної сили». Це випливає із положень КК і КПК (зокрема ст. 24, ч. 7 ст. 173 КПК), згідно з якими відповідна ухвала може бути оскаржена.
Якщо ж ідея полягає у тому, що ухвалу не можна оскаржити і вона набуває законної сили негайно (з метою запобігти зникненню активів), то із КПК мають бути вилучені усі положення щодо можливості оскаржити цю ухвалу.
2. Копію ухвали не може бути надіслано наступного дня після її винесення, оскільки вона підлягає оскарженню і може бути переглянута.
3. Тут треба окремо написати про згоду власника активів, копії якої стосується «відповідне звернення прокурора» – таке звернення не потрібне, коли йдеться про ухвалу суду.
4. Копії мають бути завірені з метою зменшення ризику фальсифікації документів.
5. Якщо власником є дві чи більше осіб (спільна, колективна власність тощо), слід говорити про уповноважену ними особу (це стосується й інших положень Закону).
Пропонується така редакція абзацу:
«Зазначені активи передаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду, яка набула законної сили, або згоди власника активів чи уповноваженої ним особи. Завірена апаратом суду копія зазначеної ухвали надсилається Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після набрання нею законної сили, а завірена канцелярією прокуратури копія згоди власника активів чи уповноваженої ним особи, разом з відповідним зверненням прокурора, – не пізніше наступного робочого дня після її надання прокурору».
2. У разі передання в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі передання в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.  
Стаття 20. Здійснення Національним агентством функцій з управління арештованими активами  
1. Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, шляхом: 1. Неясно, коли та за яких умов застосовується який із цих двох способів управління активами:
1) безпосереднє прийняття активів на збереження і
2) здійснення контролю за збереженням активів іншими особами. 2. Крім того, статтю 22 Закону, яка передбачала порядок здійснення контролю за управлінням активами, при прийнятті Закону у другому читанні, було взагалі виключено. Тому, можливо, слід виключити і всі положення щодо здійснення контролю за управлінням активами іншими суб’єктами. Принаймні, такий контроль не передбачено ні ст. 2, ні статтями 9 і 10 Закону як функція чи повноваження Нацагентства.
3. Не визначено і знаряддя та засоби зазначеного контролю – відтак, він не може бути ефективним.
Той факт, що у ч. 3 цієї статті вказано: «Порядок здійснення контролю відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті... визначаються Кабінетом Міністрів України», суперечить положенням пунктів 1, 7, 12 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
1) прийняття активів на збереження у разі, якщо суд визнає, що вони не можуть бути залишені у користуванні підозрюваного чи іншого володільця майна;
2) здійснення контролю:
за збереженням активів, на яке накладено арешт, їх економічної вартості;
за додержанням власником чи володільцем активів, іншими юридичними чи фізичними особами відповідних обмежень чи заборон, встановлених ухвалою слідчого судді або суду щодо арештованих активів. Неясно, про які саме обмеження і заборони йдеться. В пункті 4 частини п'ятої статті 173 КПК згадується лише про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Тому варто так і написати:
«за додержанням власником чи володільцем активів, іншими юридичними чи фізичними особами заборони, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення ухвалою слідчого судді або суду щодо арештованих активів».
Заходи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, здійснюються Національним агентством виключно з метою запобігання втраті арештованих активів, без шкоди господарській діяльності.  
2. Прийняті на збереження активи підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб’єктами оціночної діяльності, та передаються Національним агентством на збереження визначеним за результатами конкурсу юридичним особам чи фізичним особам - підприємцям.  
Не може бути залучена до збереження арештованих активів особа, яка є стороною провадження, початок якого став передумовою для передачі активів на збереження, або інша особа, залучення якої призведе до конфлікту інтересів відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Неясно, про яку залучену особу до збереження арештованих активів йдеться, якщо відповідно до цієї статті управління активами здійснює безпосередньо Нацагентство, а в п. 1 ч. 1 йдеться про прийняття ним активів на збереження.
Порядок проведення конкурсу з визначення відповідних суб’єктів оціночної діяльності та суб’єктів, які здійснюють збереження активів, затверджується Кабінетом Міністрів України.  
3. Порядок здійснення контролю відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, а також показники оцінки додержання відповідних обмежень чи заборон, збереження активів та їх економічної вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.  
У разі встановлення за результатами контролю небезпеки втрати активами їх вартості Національне агентство звертається в установленому цим Законом порядку до слідчого, прокурора з обґрунтованим клопотанням про ініціювання процедури надання дозволу на реалізацію майна.  
При здійсненні контролю Національне агентство має право безперешкодного доступу у будь-який час до арештованих активів, їх огляду, відбору зразків для контролю їх наявності та стану їх збереження та збереження їх економічної вартості, документів щодо використання, збереження активів та їх економічної вартості.  
4. Передача активів на збереження відповідному суб’єкту здійснюється на підставі договору з Національним агентством, примірна форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Закон має передбачати обов’язкове страхування ризиків, пов’язаних зі зберіганням чужого майна, та особливості такого страхування.
5. Власник, законний володілець майна, на яке накладено арешт, інші фізичні та юридичні особи зобов’язані співпрацювати з Національним агентством, надавати на їх запити необхідну інформацію, документи чи їх копії щодо активів, на які накладено арешт. Неясно, про чиї «їх» запити йдеться.
6. Збереження активів у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій (паїв): У ч. 6 передбачено лише чотири суб’єкта нормативного регулювання. Тому замість пунктів 1–3 слід викласти норму в одному реченні такого змісту:
«Збереження активів у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій (паїв) комерційного, у тому числі кооперативного банку, страховика, кредитної спілки, управителя фонду операцій з нерухомістю, лізингової компанії, факторингової компанії, ломбарду – забезпечується шляхом здійснення на вимогу Національного агентства заходів, передбачених законом та спільним нормативно-правовим актом Національного агентства, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг».
1) комерційного банку - забезпечується шляхом здійснення на вимогу Національного агентства заходів, передбачених законом та спільним нормативно-правовим актом Національного агентства, Національного банку України і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а для кооперативних банків - Національного агентства та Національного банку України;
2) страховика - забезпечується шляхом здійснення на вимогу Національного агентства заходів, передбачених законом та спільним нормативно-правовим актом Національного агентства, Національного банку України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а для страховиків, створених в організаційно-правовій формі акціонерного товариства, також і Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
3) кредитної спілки, управителя фонду операцій з нерухомістю, лізингової компанії, факторингової компанії, ломбарду - шляхом здійснення на вимогу Національного агентства заходів, передбачених законом та спільним нормативно-правовим актом Національного агентства та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
7. Збереження грошових коштів у готівковій формі у будь-якій валюті, а також не розміщеними на рахунках банківськими металами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, здійснюється шляхом їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті або банківському металі, відкритих у Національному банку України та/або визначених на підставі конкурсу державних банках за договором банківського вкладу на вимогу.  
У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що кошти або банківські метали, які арештовані на рахунках у банку, можуть бути втрачені, що підтверджується висновком Національного банку України, або у разі наявності відповідного звернення власника цих активів слідчий суддя, суд за клопотанням Національного агентства можуть прийняти рішення про передачу таких коштів або металів на збереження Національному агентстві шляхом їх перерахування на рахунки Національного агентства у Національному банку України або державних банках, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 1. Помилка: не «агентстві», а «агентству».
2. Якщо власником є дві чи більше осіб (спільна, колективна власність тощо), слід говорити про уповноважену ними особу.
Розмір відсоткової ставки за користування банками коштами або металами на депозитних рахунках Національного агентства визначається договором на рівні, не нижче облікової ставки Національного банку України (для Національного банку України) або не нижче процентної ставки банку за такий вид послуг для третіх осіб (для іншого банку), визначених на день укладення договору. Неясно, кого саме слід тут розуміти під третіми особами.
8. У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих на збереження активів, розміщених на рахунках Національного агентства грошових коштів або банківських металів, Національне агентство упродовж п’яти робочих днів повертає відповідні активи, а також упродовж трьох робочих днів з дня надання інформації про реквізити рахунку перераховує відповідні кошти та нараховані за ними проценти або здійснює переказ банківських металів та нарахованих за ними процентів на рахунок їх власника. 1. Після слова «повертає» положення слід доповнити словом «власникові».
2. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК, «якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі». Рішення прокурора про скасування арешту КПК не передбачає. При цьому у ч. 1 ст. 170 КПК зазначено, що «1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.... Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
Тому абзац другий ч. 4 ст. 21 слід замінити двома абзацами такого змісту:
«У разі надходження судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих на збереження активів...
Такі самі дії Національне агентство здійснює у разі, якщо за обставин, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим».
Стаття 21. Реалізація активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні  
1. Активи, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України слідчим суддею, судом прийнято рішення про передачу їх для реалізації без згоди власника, реалізуються на підставі ухвали слідчого судді, суду, копія якої надсилається Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після її винесення з відповідним зверненням прокурора. 1. Після слів «ухвали слідчого судді, суду» слід додати слова: «яка набула законної сили». Це випливає із положень КК і КПК (зокрема ч. 7 ст. 173 КПК), згідно з якими відповідна ухвала може бути оскаржена.
Якщо ідея полягає у тому, що ухвалу не можна оскаржити і вона набуває законної сили негайно (з метою запобігти зникненню активів), то із КПК мають бути вилучені усі положення щодо можливості оскаржити цю ухвалу. 2. Копію ухвали не може бути надіслано наступного дня після її винесення, оскільки вона підлягає оскарженню і може бути переглянута. 3. Якщо власником є дві чи більше осіб (спільна, колективна власність тощо), слід говорити про уповноважену ними особу. 4. Неясно, про яке «відповідне звернення прокурора» йдеться і навіщо воно потрібне за наявності ухвали суду. У ч. 1 ст. 19 йдеться про те, що активи передаються в управління на підставі згоди власника активів з відповідним зверненням прокурора.
Пропонується така редакція абзацу:
«Активи, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України слідчим суддею, судом прийнято рішення про передачу їх для реалізації без згоди власника (уповноваженої ним особи), реалізуються на підставі ухвали слідчого судді, суду, яка набула законної сили. Завірена апаратом суду копія цієї ухвали надсилається Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після набрання нею законної сили».
Реалізація активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надсилається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора не пізніше наступного робочого дня після її отримання. Пропонується така редакція абзацу:
«Реалізація активів може також здійснюватися за згодою їх власника (уповноваженої ним особи), завірена канцелярією прокуратури копія якої надсилається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора не пізніше наступного робочого дня після її надання прокурору».
2. Реалізація активів здійснюється Національним агентством на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах. Порядок реалізації активів, а також примірний перелік майна, яке швидко втрачає вартість, та товарів чи продукції, що піддаються швидкому псуванню, визначаються Кабінетом Міністрів України. Із ст. 21 Закону неясно, які саме активи можуть бути реалізовані – тому тут слід зробити посилання на КПК України:
«2. Реалізація активів, які можуть бути реалізовані відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, здійснюється...» Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України, реалізації можуть бути піддані лише такі активи, які є речовими доказами, що не містять слідів кримінального правопорушення:
- у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або
- витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю,
- у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню.
3. Рішення про реалізацію активів вартістю понад 2 тисячі розмірів мінімальної заробітної плати погоджується спеціально створеною при Національному агентстві міжвідомчою комісією з питань реалізації активів, а активів вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальної заробітної плати - також затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України. 2. Слова «Положення про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України» слід перенести до ч. 3 ст. 12, де про міжвідомчу комісію з питань реалізації активів згадано уперше.
4. Одержані від реалізації активів кошти зараховуються на вкладні (депозитні) рахунки Національного агентства.  
У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт активів, Національне агентство перераховує відповідні кошти та нараховані на них проценти на рахунок власника реалізованих активів упродовж трьох робочих днів з дня надання ним інформації про реквізити рахунку. У разі надходження рішення щодо конфіскації активів кошти від їх реалізації перераховуються до державного бюджету. 1. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК, «якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі». Рішення прокурора про скасування арешту КПК не передбачає. При цьому у ч. 1 ст. 170 КПК зазначено, що «1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.... Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
2. У другому реченні забуто про нараховані проценти.
Тому абзац другий ч. 4 ст. 21 слід викласти в такій редакції:
«У разі надходження судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт активів, Національне агентство перераховує... з дня надання ним інформації про реквізити рахунку. У разі надходження рішення щодо конфіскації активів кошти від їх реалізації і нараховані на них проценти перераховуються до державного бюджету. Такі самі дії Національне агентство здійснює у разі, якщо за обставин, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим».
Стаття 22. Відповідальність держави перед власником активів, прийнятих на зберігання Національним агентством  
1. Держава несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження активів, прийнятих на зберігання Національним агентством, незалежно від його вини.  
2. Збитки, завдані власникові активів втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються: Необхідно визначити стислі строки, в які відшкодовуються збитки. Без строків норма виглядає декларативною.
1) у разі втрати (нестачі) активів - у розмірі їх вартості;  
2) у разі пошкодження активів - у розмірі суми, на яку знизилася їх вартість. Не визначено, в якому порядку і ким визначається зниження вартості активів.
3. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, власник активів має право відмовитися від цієї речі і вимагати від держави відшкодування її вартості. Якщо власником є дві чи більше осіб (спільна, колективна власність тощо), слід говорити про уповноважену ними особу.
Стаття 23. Управління конфіскованими активами  
1. Національне агентство здійснює моніторинг та веде облік судових рішень про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, задоволення позовів на користь держави у кримінальних провадженнях, у яких воно здійснювало управління активами. Прокурор інформує Національне агентство про такі судові рішення невідкладно після їх винесення. 1. У статтях 9 і 10 Закону не визначено такі функції та повноваження Нацагентства: здійснення моніторингу, ведення обліку судових рішень про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, задоволення позовів на користь держави у кримінальних провадженнях, у яких воно здійснювало управління активами.
2. Слова «невідкладно після їх винесення» слід замінити словами «невідкладно після набрання ними законної сили».
Якщо ідея полягає у тому, що ухвалу суду не можна оскаржити і вона набуває законної сили негайно (з метою запобігти зникненню активів), то із КПК мають бути вилучені усі положення щодо можливості оскаржити цю ухвалу.
Проте, стосовно вироку це неможливо.
2. За погодженням з міжвідомчою комісією з питань реалізації активів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, Національне агентство самостійно забезпечує виконання судового рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення в дохід держави активів, що перебувають у його управлінні, або перебували, але були реалізовані, вартістю понад 10 тисяч розмірів мінімальної заробітної плати.  
Реалізація зазначених активів здійснюється Національним агентством на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  
Договори купівлі-продажу майна, яке реалізується Національним агентством відповідно до цього Закону, нотаріальному посвідченню не підлягають.  
3. Національне агентство після набрання законної сили судовими рішеннями про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні, які перебувають у його управлінні, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, передає їх Міністерству юстиції України для подальшого виконання відповідних судових рішень. 1. КПК України передбачає лише звернення застави в дохід держави, але не стягнення активів.
Активи підлягають стягненню в дохід держави лише в позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, особливості якого визначені главою 9 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Слова «стягнення активів в дохід держави у кримінальному провадженні» слід виключити. 2. Неясно, що розуміти під словами «передає їх» – йдеться активи чи судові рішення.
Порядок взаємодії Національного агентства та Міністерства юстиції України при виконанні судових рішень про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, стягнення активів в дохід держави в кримінальному провадженні визначається спільним наказом цих органів. КПК України передбачає лише звернення застави в дохід держави, але не стягнення активів.
Активи підлягають стягненню в дохід держави лише в позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, особливості якого визначені главою 9 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Слова «стягнення активів в дохід держави у кримінальному провадженні» слід виключити.
4. Встановлені цим Законом правила управління активами, у тому числі щодо самостійного виконання Національним агентством судових рішень, поширюються на активи, на які накладено арешт або які підлягають стягненню в дохід держави в позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, особливості якого визначені главою 9 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.  
Стаття 24. Надходження від управління активами  
1. Надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.  
Розділ IV 
ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР АКТИВІВ, НА ЯКІ НАКЛАДЕНО АРЕШТ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
 
Стаття 25. Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні  
1. Національне агентство формує та веде Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні (далі - Реєстр), який є відкритим та містить дані про: Слова про відкритість Реєстру не враховують існування таємниці слідства та кримінальної відповідальності за її порушення (ст. 387 КК України). Тому потрібно визначити винятки із принципу відкритості.
1) активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні; суму коштів, опис, характеристики та оціночну вартість майна, майнових та інших активів;  
2) орган, слідчий якого розслідує (розслідував) відповідний злочин, прізвище та ініціали слідчого (слідчих); суд (назва суду, прізвища та ініціали суддів), який або слідчий суддя якого постановив ухвалу про арешт та/або скасування арешту відповідного майна або прав; прокуратуру, прокурор якої скасував арешт майна, прізвище та ініціали прокурора; суд, в якому здійснюється (здійснювався) розгляд у відповідному кримінальному провадженні; номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань; дані щодо особи підозрюваного, обвинуваченого; Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК, «якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі». Рішення прокурора про скасування арешту КПК не передбачає. При цьому у ч. 1 ст. 170 КПК зазначено, що «1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.... Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
Тому слова «прокуратуру, прокурор якої скасував арешт майна, прізвище та ініціали прокурора;» слід виключити або замінити словами:
«прокуратуру, прокурор якої наклав попередній арешт на майно, який вважається скасованим, прізвище та ініціали прокурора;»
3) заходи, вжиті у кримінальному провадженні, пов’язані з арештом та управлінням активами, у тому числі кошти, одержані від реалізації активів, а також від управління ними (дивіденди, відсотки тощо);  
4) судове рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію або стягнення в дохід держави активів у кримінальному провадженні, стан його виконання та управління конфіскованими активами, у тому числі про кошти, одержані від реалізації активів; КПК України передбачає лише звернення застави в дохід держави, але не стягнення активів.
Активи підлягають стягненню в дохід держави лише в позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, особливості якого визначені главою 9 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Слова «або стягнення в дохід держави активів у кримінальному провадженні» слід виключити.
5) рішення іноземних компетентних органів щодо накладення арешту та конфіскації активів в Україні, стан їх виконання;  
6) рішення компетентних органів України щодо накладення арешту та конфіскації активів за кордоном, стан їх виконання;  
7) міжнародні угоди щодо розподілу та повернення активів в Україну.  
2. Положення про Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.  
Реєстраторами Реєстру є уповноважені працівники Національного агентства. Інформація, що підлягає внесенню до Реєстру, подається Національному агентству засобами електронного зв’язку слідчими, прокурорами, суддями, державними виконавцями, іншими службовими та посадовими особами не пізніше наступного робочого дня після виникнення підстави подання такої інформації. Неясно, чи поширюється на ці ситуація положення ст. 188-48 КУпАП щодо адміністративної відповідальності за ненадання інформації.
Якщо так, то це порушує положення ст. 15 цього Закону щодо взаємодії з органами досудового розслідування, прокуратури та суду.
3. Користувачами Реєстру є працівники Національного агентства, керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи органів досудового розслідування, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків відповідно до законодавства.  
4. Національне агентство забезпечує перебування програмного забезпечення для ведення Реєстру в державній власності.  
   
Розділ V 
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. 1. Цим положенням створена ситуація «глухого куту»:
- цей Закон (№ 772) прийнято в один день із Законом № 769;
- Законом № 769 внесено зміни, зокрема, до КПК України;
- Закон № 769 набрав чинності 11 грудня 2015 року;
- Закон № 772 набрав чинності 11 грудня 2015 року, але вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності – 11 червня 2016 року;
- Законом № 772 внесено зміни, зокрема, до тих самих статей КПК України, що і Законом № 769, а також ст. 100 і ст. 568 КПК.
Таким чином, зміни, внесені до КПК Законом № 769, до 11 червня 2016 року, будуть діяти без урахування змін, внесених Законом № 772.
Отже, статті 100, 170, 173 КПК на практиці застосовувати майже неможливо. 2. Через зазначене вчинено помилкові зміни в тексті статті 173 КПК України (див. про це нижче).
2. До приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.  
   
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  
1) У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):  
доповнити статтею 188-48 такого змісту:  
"Стаття 188-48. Невиконання законних вимог посадових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів  
Невиконання законних вимог посадових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, щодо усунення порушень законодавства у сфері управління активами, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання недостовірної інформації або не в повному обсязі, а також незаконне повідомлення третіх осіб про те, що про них збирається відповідна інформація, - Див. зауваження до п. 7 ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 10, а також ч. 2 ст. 25 Закону.
тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот п’ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, -  
тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";  
статтю 221 після цифр "188-47" доповнити цифрами "188-48";  
пункт 1 частини першої статті 255 доповнити новим абзацом такого змісту:  
"Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (стаття 188-48)";  
2) статтю 67 Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 6, ст. 56) після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:  
"Не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно доКримінального процесуального кодексу України".  
У зв’язку з цим частини шосту - одинадцяту вважати відповідно частинами сьомою - дванадцятою;  
3) статтю 152 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., №№ 40-42, ст. 492) після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:  
"8. Не допускається накладення арешту на майно, на яке накладено арешт відповідно доКримінального процесуального кодексу України".  
У зв’язку з цим частини восьму і дев’яту вважати відповідно частинами дев’ятою і десятою;  
частину четверту статті 233-3 доповнити словами "крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів";  
4) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88):  
у статті 100:  
частину шосту доповнити абзацом сьомим такого змісту:  
"Речові докази вартістю понад 200 розмірів мінімальної заробітної плати, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом"; Після слова «власника» слід додати слова «або уповноваженої ним особи».
частину сьому викласти в такій редакції:  
"7. У випадках, передбачених пунктом 2 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду, якою дозволяється управління активами (у тому числі реалізація), надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, зі зверненням щодо прийняття активів в управління, а також вживає невідкладних заходів до передачі цих активів в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"; 1. Слова «з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду» слід замінити словами: «з моменту набуття законної сили ухвалою слідчого судді, суду». Це випливає із положень КК і КПК (зокрема ст. 24, ч. 7 ст. 173 КПК), згідно з якими відповідна ухвала про арешт майна може бути оскаржена (ухвал про управління майном суди згідно з КПК не виносять).
Якщо ж ідея полягає у тому, що ухвалу не можна оскаржити і вона набуває законної сили негайно (з метою запобігти зникненню активів), то із КПК мають бути вилучені усі положення щодо можливості оскаржити цю ухвалу.
Стаття 309 КПК також передбачає (п. 9 ч. 1), що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому. Стаття 310 визначаэ, що оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
2. Копію ухвали не може бути надіслано наступного дня після її винесення, оскільки вона підлягає оскарженню і може бути переглянута.
частину восьму доповнити словами "а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства";  
у статті 170:  
частину першу доповнити реченням такого змісту: "Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб"; 1. Частину першу пропонується доповнити реченням, але не вказано, який саме абзац цієї частини пропонується доповнити.
Законом № 769 статтю 170 викладено у новій редакції, та її частина перша містить два абзаци.
частину третю доповнити абзацом другим такого змісту:  
"Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу";  
частину сьому статті 173 після слів "щодо якої здійснюється провадження" доповнити словами "Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів";  
у статті 568:  
частину першу після слів "передбачені цим Кодексом процесуальні дії" доповнити словами "а також інші передбачені спеціальним законом дії";  
частину другу після слів "забезпечуються необхідні заходи" доповнити словами і цифрами "зокрема передбачені пунктом 5 частини шостої статті 100 цього Кодексу";  
5) частину першу статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 19-22, ст. 142; 2014 р., № 20-21, ст. 712) доповнити абзацом другим такого змісту:  
"Рішення судів у кримінальних провадженнях про конфіскацію, спеціальну конфіскацію майна, арешт майна, а також рішення судів про стягнення активів в дохід держави та про арешт майна у позовних провадженнях у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування у встановлених законом випадках виконуються Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"; У статтях 9 і 10 Закону мають бути визначені функції і повноваження Нацагентства, які стосуються виконання ним рішень судів:
а) про конфіскацію, спеціальну конфіскацію майна, арешт майна – у кримінальних провадженнях;
б) про стягнення активів в дохід держави та про арешт майна у позовних провадженнях у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування – у встановлених законом випадках.
6) у Законі України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами):  
статтю 59 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:  
"У випадках, встановлених законом, майно або кошти банку, а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту".  
У зв’язку з цим частини третю і четверту вважати відповідно частинами четвертою і п’ятою;  
частину першу статті 62 доповнити пунктом 10 такого змісту:  
"10) Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на його письмову вимогу у зв’язку із здійсненням ним виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, - щодо наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності".  
   
4. Кабінету Міністрів України:  
1) у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:  
внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;  
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;  
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;  
забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;  
створити Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні;  
2) забезпечити проведення конкурсу з відбору Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, у порядку, визначеному цим Законом, до введення його в дію;  
3) внести до 1 січня 2019 року на розгляд Верховної Ради України проект Закону України щодо поширення з 2020 року повноважень Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на активи, вартість яких менша як 200 розмірів мінімальної заробітної плати, а також на ті, що підлягають стягненню за цивільними позовами фізичних та юридичних осіб, та на забезпечення зберігання речових доказів у кримінальних провадженнях. З цього неясно, мають поширитися на відповідні активи (вартість яких менша як 200 розмірів мінімальної заробітної плати, а також на ті, що підлягають стягненню за цивільними позовами фізичних та юридичних осіб, та на забезпечення зберігання речових доказів у кримінальних провадженнях) усі повноваження Нацагентства, чи лише пов’язані з управлінням такими активами.
   
10 листопада 2015 року № 772-VIII  
   
   
ЗАКОН УКРАЇНИ  
Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні  

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 49-50, ст.464)

 
   
Верховна Рада України постановляє:  
1. Внести до Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) такі зміни:  
1) текст статті 96-1 викласти в такій редакції:  
"1. Спеціальна конфіскація - примусове безоплатне вилучення за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей, у тому числі коштів, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, іншого майна, включаючи майно третіх осіб, у випадках, визначених цим Кодексом, за вчинення злочину, передбаченого статтями 146-150-1, 152-156, 190-192, 198, 201, 209-212-1, 222, 233, 255-260, 301-320, 354, 361-365-2, 368-369-2 цього Кодексу"; 1. Не існує жодного обґрунтування для поширення положень щодо спеціальної конфіскації на статті 146–150-1, 152–156, 209-1, 210–211, 222, 258-1, 258-2, 258-3, 259, 302–304, 314–320, 363 Кримінального кодексу.
Наприклад, що може бути конфісковане у власність держави у разі вчинення зґвалтування або незаконного введення в організм іншої людини наркотику? Штани ґвалтівника? Чи використаного шприца? 2. З іншого боку, цей перелік слід доповнити статтями 219, 222-1, 232-1, 262 357410 Кодексу, в який йдеться про певні дії на користь третіх осіб та про заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. 3. Слід говорити не про вчинення злочину, передбаченого відповідними статтями КК, а про вчинення протиправного діяння, передбаченого цими статтями.
2) у статті 96-2:  
частину четверту викласти в такій редакції:  
"4. Гроші, цінності, у тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, передані особою, яка вчинила злочин, передбачений цим Кодексом, третій особі, яка отримала чи придбала у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно, одержане злочинним шляхом, у випадках, передбачених частиною першою статті 96-1 цього Кодексу, безоплатно або в обмін, на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знала чи повинна була знати, що мета такої передачі - уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації, підлягають спеціальній конфіскації. 1. Для кращого розуміння змісту цієї частини статті:
- слова «підлягають спеціальній конфіскації» треба перенести на початок абзацу;
- виділити пунктами умови спеціальної конфіскації. 2. Слова «такої передачі» не узгоджені із вжитими вище словами «яка отримала чи придбала». 3. Немає сенсу щоразу повторювати перелік майна, наведений в частині 1 ст. 96-1 і ч. 1 ст. 96-2 КК. 4. Слід визначити поняття «третя особа», пов’язавши з ч. 2 ст. 170 КПК. 5. Слова «отримала чи придбала у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи» є некоректними, оскільки на час отримання або придбання майна відповідна особа ще не є підозрюваною, обвинуваченою а тим більше – засудженою. 6. З огляду на ч. 3 ст. 96-2 КК слід говорити не про особу, яка вчинила злочин, передбачений цим Кодексом, а про особу, яка вчинила протиправне діяння, передбачене цим Кодексом (у т.ч. яке не є злочином через відсутність суб’єктного елементу складу злочину).
У зв’язку із цим треба також доповнити і частину 3 ст. 96-2 КК після слів «коли особа» словами «, яка вчинила протиправне діяння, передбачене цим Кодексом,». 7. Неясно, що саме розуміти під «сумою, значно нижчою ринкової вартості». 8. Зроблену за пропозицією н.д. України Юрія Луценка заміну слова «та» словом «або», що необґрунтовано розширило застосування спецконфіскації в «третьої особи», слід скасувати і повернути слово «та». Це означатиме, що спецконфіскація в «третьої особи» здійснюватиметься за сукупності таких двох умов:
1) третя особа «отримала чи придбала відповідне майно безоплатно або в обмін, на суму, значно нижчу ринкової вартості»
і водночас
2) вона знала чи повинна була знати, що мета такої передачі - уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації.
Якщо залишити слово «або», то це означатиме, що для спецконфіскація в «третьої особи» достатньо наявності однієї з двох умов:
1) третя особа отримала чи придбала відповідне майно безоплатно або в обмін, на суму, значно нижчу ринкової вартості, і при цьому не знала і не повинна була знати, що мета такої передачі – уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації,
або
2) третя особа знала чи повинна була знати, що мета такої передачі – уникнення конфіскації або спеціальної конфіскації, але отримала чи придбала відповідне майно в обмін на суму, що дорівнює чи майже дорівнює ринковій вартості чи є більшою за ринкову вартість.
Якщо з другим з цих випадків ще можна погодитися, то з першим – для цього підстав немає. Таким чином, пропонується така редакція:
«4. Підлягає спеціальній конфіскації майно, одержане внаслідок вчинення протиправного діяння, передбаченого частиною першою статті 96-1 цього Кодексу, і передане особою, яка вчинила таке діяння, третій особі, за умови, що остання знала чи повинна була знати (зокрема тому, що одержала майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості), що таке майно одержано внаслідок вчинення протиправного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу».
Тут же слід зробити примітку такого змісту:
«Примітка: Під третіми особами у цьому Кодексі слід розуміти осіб:
- яким надають неправомірну вигоду чи передають у власність активи (статті 354, 368, 368-3, 368-4, 369-2, 369-3);
- в інтересах яких вчинюють чи не вчинюють певні дії (статті 219, 354, 368, 368-3, 368-4);
- заради одержання якими неправомірної вигоди використовують владу чи службове становище (повноваження) або зловживають повноваженнями (статті 222-1, 232-1, 364, 364-1, 365-2);
- яким передають майно, викрадене шляхом зловживання службовим становищем (статті 191262308312313,  357410 цього Кодексу)».
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Це процесуальне питання, якому не місце в КК України.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача"; 1. Чи є особа добросовісним набувачем, слід встановлювати у цивільному процесі за правилами Цивільного кодексу України (статті 388–390 та ін.).
В абзаці 3 ч. 2 ст. 170 КПК і абз. 2 ч. 4 ст. 96-2 КК вказано: «Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів».
Це положення фактично блокує можливість вирішення питання про застосування спеціальної конфіскації в усіх випадках, коли особа заявить про те, що вона є добросовісним набувачем.
Тому до ЦК України слід внести зміни, які усунуть цю суперечність, зокрема із Законом «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 390 ЦК, навіть недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
Стаття 4 цієї ж статті передбачає, що добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, або, якщо вони не можуть бути відокремлені, – право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
доповнити частиною шостою такого змісту:  
"6. Спеціальна конфіскація не застосовується у разі вчинення особою злочину з необережності";  
3) у статті 201:  
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією предметів контрабанди" виключити;  
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією предметів контрабанди та" виключити;  
4) в абзаці другому частин першої - третьої статті 209 слова "з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та" виключити;  
5) у статті 301:  
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження" виключити;  
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її виготовлення і демонстрування" виключити;  
в абзаці другому частин третьої - п’ятої слова "та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрування" виключити;  
6) у статті 305:  
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, що були предметом контрабанди" виключити;  
в абзаці другому частини другої слова "з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, що були предметом контрабанди, та" виключити;  
в абзаці другому частини третьої слова "із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів, що були предметом контрабанди, та" виключити;  
7) в абзаці другому частин першої та другої статті 306 слова "з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та" виключити;  
8) в абзаці другому частин першої - четвертої статті 354 слова "із спеціальною конфіскацією" виключити;  
9) в абзаці другому частин першої та другої статті 361 слова "та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи" виключити;  
10) в абзаці другому частин першої та другої статті 361-1 слова "з конфіскацією програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, які є власністю винної особи" виключити;  
11) в абзаці другому частин першої та другої статті 361-2 слова "з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, які є власністю винної особи" виключити;  
12) у статті 362:  
в абзаці другому частини першої слова "з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, які є власністю винної особи" виключити;  
в абзаці другому частини другої слова "та з конфіскацією програмних чи технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані перехоплення або копіювання інформації, які є власністю винної особи" виключити;  
в абзаці другому частини третьої слова "та з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані дії з інформацією, які є власністю винної особи" виключити;  
13) в абзаці другому частини другої статті 363-1 слова "та з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено масове розповсюдження повідомлень електрозв’язку, які є власністю винної особи" виключити;  
14) в абзаці другому частин першої та другої статей 364364-1, абзаці другому частин першої - третьої статті 365-2, абзаці другому частин першої - четвертої статті 368 слова "та зі спеціальною конфіскацією" виключити;  
15) в абзаці другому частин першої - третьої статті 368-2 слова "зі спеціальною конфіскацією та" виключити;  
16) в абзаці другому частин першої - четвертої статті 368-3 слова "із спеціальною конфіскацією" та "та зі спеціальною конфіскацією" виключити;  
17) в абзаці другому частин першої - четвертої статей 368-4369 слова "із спеціальною конфіскацією" та "та із спеціальною конфіскацією" виключити;  
18) у статті 369-2:  
в абзаці другому частин першої та другої слова "із спеціальною конфіскацією" виключити;  
в абзаці другому частини третьої слова "та із спеціальною конфіскацією" виключити.  
   
2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.  
   
10 листопада 2015 року № 769-VIII  
   
   
ЗАКОН УКРАЇНИ  
Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні  
   
Верховна Рада України постановляє:  
I. Внести до Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) такі зміни:  
1. Статтю 170 викласти в такій редакції:  
"Стаття 170. Накладення арешту на майно  
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. 1. Тут не враховано підстави, передбачені пунктом 2 ч. 1 ст. 96 КК України.
Загалом замість того, щоби перелічувати всі випадки, коли може бути застосовано арешт майна, слід просто послатися на підстави, визначені матеріальним і процесуальним правом.
Слід також спростити цю норму.
2. Слово «відчуження» є зайвим, оскільки воно охоплюється поняттям «розпорядження». Пропонується викласти частину 1 в такій редакції:
«1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Арешт майна застосовується щодо майна:
1) у випадках, зазначених у статті 96-1 Кримінального кодексу України, у тому числі щодо майна третіх осіб;
2)  яке може бути конфісковане у засудженого або юридичної особи, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру;
3) для забезпечення цивільного позову.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Слідчий, прокурор зобов’язані вжити необхідних і невідкладних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб».
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.  
2. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Відповідно до статей 96-4, 96-6 КК України та інших заходи кримінально-правового характеру не можуть бути застосовані до юридичної особи за рішенням, ухвалою слідчого судді, а тільки суду.
Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. 1. Особи не могли майно «отримати чи придбати у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи», бо вона ще не була такою на момент отримання чи придбання майна. 2. Поняття «значно нижча ринкової вартості» суперечить принципу юридичної визначеності і містить корупційний ризик. 3. Поняття третіх осіб тут визначене неправильно. За пропонованим нами зразком (див. пропозиції до ч. 4 ст. 96-2 КК) слід визначити тут третіх осіб так:
«Третя особа, майно якої може бути арештовано, – це особа, яка знала чи повинна була знати (зокрема тому, що одержала майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості), що майно, передане їй, одержано внаслідок вчинення протиправного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України. Третіми особами можуть бути особи, яким надано неправомірну вигоду чи передано у власність активи, набуті в результаті незаконного збагачення, або в інтересах яких службовими та іншими особами вчинені чи не вчинені певні дії, або заради одержання якими неправомірної вигоди використано владу чи службове становище (повноваження) або вчинене зловживання повноваженнями, або яким передано майно, викрадене шляхом зловживання службовим становищем (статті 191, 219, 222-1, 232-1, 262, 308, 312, 313,  354, 357, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369-2, 369-3, 410 Кримінального кодексу України)».
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.  
3. Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті. Підстави арешту майна вже визначені у ч. 1 цієї статті і повторювати їх не потрібно (тим більше в дещо іншій редакції).
4. Вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою. Відповідно до пропозиції н. д. України О. Сотник слова «або могла бути отримана» мали бути виключені з тексту статті як такі, що позбавлені логіки, але помилково залишились.
Аналогічних слів немає в п. 4 ч. 2 ст. 171 і п. 4 ч. 2 ст. 173 КПК.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.  
5. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Слова «щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину» слід виключити.
Не має значення тяжкість злочину, якщо потрібно забезпечити збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна.
Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.  
6. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.  
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача. Це положення суперечить абзацу 3 ч. 2 ст. 170 КПК і абз. 2 ч. 4 ст. 96-2 КК: «Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів».
7. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна. Це положення дещо суперечить абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК, де зазначено, що «Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження».
Отже, тут ідеться про знищення, перетворення, відчуження, а також про зникнення, втрату, пересування майна,
а в ч. 1 ст. 170 – про його знищення, перетворення, відчуження, а також про приховування, пошкодження, псування.
Ці положення слід узгодити.
8. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається".  
2. У статті 171:  
частини другу і третю викласти в такій редакції:  
"2. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:  
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;  
2) перелік і види майна, що належить арештувати;  
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; На момент розгляду судом цього питання ще немає засудженого.
Тому слова «підозрюваним, обвинуваченим, засудженим» слід замінити словами «особою, яка притягується до кримінальної відповідальності».
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.  
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.  
3. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:  
1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;  
2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди;  
частину четверту виключити;  
частину п’яту доповнити абзацом другим такого змісту:  
"У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом наступного дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено".  
3. Перше речення частини третьої статті 172 після слова "години" доповнити словами "або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк".  
4. У статті 173:  
абзац перший частини першої доповнити словами та цифрами "а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу";  
частину другу викласти в такій редакції:  
"2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:  
1) правову підставу для арешту майна;  
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); У частині 2 статті 170 немає поділу на пункти, що видно із цього ж Закону та Закону № 772.
Підстави арешту майна визначені у ч. 1 статті 170 КПК, але і вона не має поділу на пункти.
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); У частині 2 статті 170 немає поділу на пункти.
Підстави арешту майна визначені у ч. 1 статті 170 КПК, але і вона не має поділу на пункти.
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;  
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;  
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб"; 1. На момент розгляду судом цього питання ще немає засудженого.
Тому слово «засудженого» слід виключити.
2. Неясно, про які наслідки йдеться і як саме їх треба враховувати. Якщо, наприклад, мається на увазі неможливість застосування арешту автомобіля щодо інваліда, то, за зразком статті 30 КУпАП, слід доповнити цей пункт словами:
«Арешт засобів транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю».
у частині п’ятій:  
у пункті 1 слова "яке підлягає арешту" замінити словами "на яке накладено арешт";  
пункт 3 доповнити словами "у разі прийняття такого рішення";  
пункти 4 та 5 викласти в такій редакції:  
"4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;  
5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб";  
частину сьому викласти в такій редакції:  
"7. Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, третім особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. На момент розгляду судом цього питання ще немає засудженого.
Тому слово «засудженому» слід виключити.
Підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна".  
5. У статті 236:  
у першому реченні частини сьомої слова "речі і документи" замінити словами "документи, тимчасово вилучати речі";  
в абзаці першому частини дев’ятої слова "вилученого майна" замінити словами "вилучених документів та тимчасово вилучених речей".  
6. Частину другу статті 297-1 доповнити реченням такого змісту: "Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду".  
   
II. Прикінцеві та перехідні положення  
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.  
2. Клопотання про арешт майна, що надійшли на розгляд слідчих суддів, судів та рішення за якими не прийнято до набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.  
3. Речі, вилучені в ході обшуку житла чи іншого володіння особи на виконання відповідної ухвали слідчого судді, суду до набрання чинності цим Законом, мають правовий статус, визначений законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.  
   
10 листопада 2015 року № 769-VIII  

Узагальнюючи висновки:
1. Законопроекти не вирішили завдання, поставлені Директивою ЄС 2014/42/EU, зокрема ними не врегульовані чи недостатньо врегульовані питання:
- розширеної конфіскації;
- замороження активів без судового рішення (йдеться лише про попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах за рішенням прокурора);
- гарантій захисту прав людини у випадку замороження і конфіскації активів;
- управління арештованим майном.
Суперечливо визначені питання «розширеної» (спеціальної) конфіскації.
2. Закони містять десятки колізійних, інших суперечливих положень і потребують ретельного удосконалення, у т.ч. з урахуванням положень Цивільного кодексу та інших законів України.

Висновок підготували:
Микола Хавронюк, доктор юридичних наук, професор, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ
Дмитро Калмиков, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, експерт Центру політико-правових реформ