exit
search
22 грудня 2015

Закриваються усі лазівки для призначення на держслужбу без конкурсу

Що чекає на армію чиновників після запровадження нового Закону «Про держслужбу»


Не минуло і півтора року (майже стільки часу законопроект «Про державну службу» поневірявся по урядово-парламентських кабінетах, обростаючи зауваженнями і правками), як понад 300-тисячну чиновницьку армію в Україні нарешті підвели під нові правила гри. З ухваленням «незручного» закону ще б тягнули, та вже нікуди було: довелося виконувати взяте перед західними партнерами зобов’язання, за яке Україні пообіцяли і фінансову підтримку. Зубами скрипіли й у Кабміні, і на Банковій (ще б пак — роль чарівних валізок і політичного блату у кадровій політиці), і під парламентським куполом (хоча б через те, що депутатським друзякам-родичам, які у помічниках-консультантах ходять, вже з 1 травня доведеться розпрощатися зі статусом держчиновника). Ті ж, хто так довго чекав на ухвалення нового Закону «Про держслужбу», з полегшенням зітхнули. Кажуть, тепер можна сподіватися на оздоровлення запущеної чиновницької системи.


-Цей закон — шанс отримати якісно іншу державну службу,— пояснює в інтерв’ю «ВЗ» експерт Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук.

 

— Головним є те, що на всі посади держслужби буде виключно конкурсний відбір. Ніяких партійних, бізнесових квот чи інших «привілеїв». Відбір на вищі посади державної служби (від держсекретарів у міністерствах до голів місцевих адміністрацій. — «ВЗ») проводитиме спеціальна комісія, у складі якої будуть представники президента, Верховної Ради, уряду, громадськості (туди також входитиме голова Антикорупційного бюро. — «ВЗ»). Завдання — не лише оздоровити верхівку державної служби, а й припинити плинність кадрів, яка вимиває професіоналів. Професійні менеджери у міністерствах не повинні змінюватися зі зміною урядів. Передбачена у законі чіткіша структура оплати праці держслужбовців теж має зіграти свою позитивну роль. Коли частка посадового окладу у зарплаті буде зафіксована на рівні 70 відсотків, підлеглий чиновник менше залежатиме від «матеріальної» волі керівництва. Бо надбавки і премії не будуть левовою часткою в його зарплаті. Передбачені норми і для забезпечення політичної неупередженості держслужбовців. Вищим чиновникам заборонено членство у партіях. Рядові ж можуть бути партійними, але не мають права обіймати керівні посади у партії. Тут чітка логіка: хочеш займатися політикою — йди у політику, а не на державну службу. Якщо ж ти чиновник, то повинен виявляти лояльність до будь-якого законного уряду і не демонструвати упередженість щодо будь-якої політичної сили.

 

— У переліку осіб, на яких не поширюється Закон «Про державну службу»,— президент, керівник його Адміністрації, міністри, їхні заступники, службовці Нацбанку… Чи означає це, що вони не матимуть статусу держслужбовців?


— Ні. Тут йдеться про чітке розмежування посад в органах державної влади: посади державної служби, політичні посади (президент, депутати, члени уряду і їхні заступники), посади патронатної служби (помічники, радники) і посади обслуговуючого персоналу (водії, бухгалтери). Ухвалений закон стосується лише перших. Політичні посади регулюються іншим законодавством (є Закон «Про Кабінет Міністрів», «Про статус народного депутата»). Була дискусія щодо посад голів місцевих адміністрацій: це політика чи держслужба? Добре, що обрали французький варіант, що це все-таки держслужбовці.


— Принцип формування конкурсної комісії щодо вищих посад держслужби у законі чітко прописаний. Чого не скажеш про комісії, які визначатимуться з претендентами на чиновницькі посади категорій Б і В (починаючи від керівників структурних підрозділів Кабміну). Чи не буде тут зловживань, конкурсів з наперед визначеними переможцями?


— Побоювання слушні. Але треба виходити з такої логіки, що керівник органу, який відповідатиме за формування комісії, мотивований отримати на посадах професіоналів, здатних виконувати покладені на них обов’язки. Це головний запобіжник проти того, щоб конкурсний відбір не перетворювали на профанацію. Є й інші інструменти для цього — прозорість засідань комісії, можливість залучення до її складу представників громадськості, публікація оголошень про кадровий конкурс на централізованому веб-сайті (якщо з’являється якась вакансія, її не приховаєш).


— У списку тих, кого не братимуть на держслужбу,— чиновники, які відбулися за корупційні діяння штрафами. Але табу для корупціонерів діятиме лише три роки після вступу у дію рішення суду. По-моєму, таким діячам потрібно пожиттєву заборону на доступ до держслужби виписувати, а не виправну відстрочку давати.


— Наша пропозиція була не три, а десять років. Зійшлися на трьох, як на компромісі. Хоча я не дуже вірю, що людина, яка вже раз вчинила корупційне порушення, не зробить цього вдруге.


— Ви згадали про чиновницькі зарплати, в яких збираються суттєво збільшити частку окладу, щоб основний заробіток держслужбовця не залежав від милості чи немилості керівництва (доплат і премій). Але якщо уважно прочитати закон, то залежність від начальства все ж залишається. І не лише матеріальна, а й кар’єрна. Адже щорічне оцінювання службової діяльності чиновників, від якого залежатимуть і премії, і просування по службі, проводитиме начальство.


— Частково можна погодитися, оскільки відносин «керівник-підлеглий» на держслужбі ніхто не скасовував. Але якщо буде належний відбір керівників і вдасться створити адекватний вищий корпус державної служби, то і проблем з цим менше виникатиме.


— З голосу до законопроекту про «Державну службу» була внесена поправка про доплати чиновникам з кош¬тів Євросоюзу й інших міжнародних інституцій. Хто визначатиме, кому і скільки доплачувати?


— Оскільки йдеться про чужі гроші, ті, хто їх даватиме, будуть контролювати процес, аби не було зловживань і «дерибану». Щоб виділені кошти дійсно йшли для реформованих органів і кращих кадрів. У будь-якому разі це — лише тимчасове явище. Україна повинна знаходити ресурси для належного фінансування державної служби за власні кошти.


— Заявлене скорочення чиновницької армії на 30 відсотків — реальні плани? Чи обіцянка знову залишиться на словах (за даними Фонду суспільної безпеки, з 1992 року по 2015-й кількість чиновників в Україні зросла з 60-ти до 350-370 тисяч)?


— У законі чітко про таке скорочення не йдеться. Це, швидше, завдання, озвучене політиками. Але міряти усіх під одну планку не можна. Є органи, де явно забагато персоналу, і вони потребують або скорочення, або реструктуризації. Як це було, наприклад, з Мінекономіки: з півтори тисячі людей половину скоротили. Чи у центральному апараті МВС, де, якщо не помиляюся, працювало 2,5 тисячі персоналу. Така кількість для центрального апарату міністерства — ненормально. Але є органи, де мало людей. Якщо почнемо підганяти під заявлені 30 відсотків райадміністрації, то першими під скорочення підуть не керівники, а адміністратори центрів надання послуг, чиновники, які працюють з відвідувачами. В результаті отримаємо ще довші черги в органах влади і незадоволеність людей.


— Для претендентів на вищі чиновницькі посади (категорії «А») прописали обов’язкове володіння не лише державною мовою, а й однією з офіційних мов Ради Європи — англійською чи французькою. На вивчення дали два роки. Вистачить?


— Для тих, хто хоче, достатньо. Спершу у законопроекті пропонували не два, а п’ять років. Але депутати, та й президент теж, вирішили, що треба прискорити процес і підштовхувати до швидшого вивчення англійської та французької мов для міжнародного спілкування. Якщо сподівання не справдяться, можливо, терміни переглянуть.


Високий замок