exit
search

Захист права на мирне зібрання

Що робити, якщо подано позов про заборону (обмеження) мирного зібрання?

У разі, якщо орган влади звернувся до суду з вимогою обмежити проведення мирного зібрання або з вимогою його заборони, організатор має виступити в суді у якості відповідача.

Найчастіше, орган влади обґрунтовує необхідність обмеження (заборони) мирного зібрання спираючись на такі обставини:

  • Повідомлення про проведення мирного зібрання було подане з порушенням норм Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР";
  • Невідповідність запланованого масового заходу місцевим актам про проведення масових заходів;
  • Збігу часу та місця мирних зібрань (одночасні мирні зібрання);
  • Збігу часу та місця мирних зібрань за наявності протилежних поглядів учасників (контрдемонстрації);
  • Нездатність правоохоронних органів забезпечити громадський порядок;
  • Можливість негативного впливу зібрання на рух транспорту чи пішоходів;
  • Неспроможність забезпечити дотримання правил благоустрою;
  • Проведення у заявленому місці та часі офіційних заходів загальнодержавного або місцевого значення;
  • Невідповідність мети проведення заходу інтересам територіальної громади.

На наш погляд, жодна з цих обставин не може бути підставою для заборони чи обмеження мирних зібрань. Тому дуже важливо підготуватися і пояснити суду чому мирне зібрання не може бути заборонене (обмежене) з цих підстав.

Ось деякі з можливих контраргументів:

Повідомлення про проведення мирного зібрання було подане з порушенням норм Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР»

Цей Указ суперечить Конституції України оскільки встановлює дозвільний, а  не повідомний характер повідомлення про організацію мирних зібрань і тому не підлягає застосуванню.  

Таку ж позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в довідці щодо вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення впродовж 2010 – 2011 років справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо).

Так, Вищий адміністративний суд України зазначив, що «оскільки норми цього Указу встановлюють дозвільний (реєстраційний) порядок проведення мирних зібрань та надають право органам влади та місцевого самоврядування заборонити їх проведення, у той час як норми Конституції України передбачають повідомний порядок проведення зібрань (шляхом сповіщення органів влади) та надають повноваження заборонити проведення мирного зібрання тільки суду, зазначений акт не підлягає застосуванню судами під час вирішення судами справ розглядуваної категорії» (див. http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec&id=2322).

Невідповідність запланованого масового заходу місцевим актам про проведення масових заходів

Такі місцеві акти не підлягають застосуванню, оскільки не відповідають акту вищої юридичної сили, а саме - ст. 39 Конституції України, яка передбачає регулювання цих питань виключно законом, а не підзаконним актом органу місцевого самоврядування.

Такої ж позиції дотримується  Київський апеляційний адміністративний суд (див. окрему ухвалу від 16 травня 2012 р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/24403908) та інші суди. Наприклад, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що положення «Про визначення порядку організації та проведення в м. Чернівці мирних зібрань» є таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили і зазначив, що «звуження змісту прав і свобод, зокрема шляхом зменшення часу, визначення місця реалізації гарантованих прав чи іншими способами, у розумінні ст. 22 Конституції, є обмеженням прав і свобод, гарантованих Конституцією України» (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13955587 від 10 лютого 2011 р.).

Збігу часу та місця мирних зібрань (одночасні мирні зібрання)

В разі, якщо орган влади просить суд заборонити мирне зібрання у зв'язку з наявністю одночасних мирних зібрань, слід звернути увагу суду, що така заборона не відповідатиме Керівним принципам ОБСЄ зі свободи мирних зібрань. Так, пунктом 4.3 Керівних принципів передбачено, що у випадку повідомлень про проведення двух або більше не пов'язаних між собою зібрань в одному тому самому місці в один і той же час, слід вжити максимумум заходів для забезпечення їх проведення найкращим можливим способом. Заборона зібрання лише на підставі того, що воно буде проводитися в одному й тому ж місці в один і той же час з іншим зібранням буде, найімовірніше, непропорційним обмеженням, якщо обидва зібрання могли бути проведені в цьому місці.

Схожа позиція висловлена і в рішенні Волинського окружного адміністративного суду, в якому суд зазначив, що саме по собі проведення  різних за змістом заходів в одному місці не свідчить про наявність загрози національній безпеці та громадському порядку (див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/24953646 від 20 червня 2012 р.).

Збігу часу та місця мирних зібрань за наявності протилежних поглядів учасників (контрдемонстрації)

Слід зверенути увагу суду, що обмеження або заборона мирних зібрань, за наявності протилежних поглядів учасників, буде порушенням права громадян на контрдемонстрації. Європейський суд з прав людини з цього приводу зазначив: «Якщо будь-яка ймовірність напруги і гарячого обміну думками між протилежними групами в ході демонстрації буде підставою для її заборони, суспільство буде позбавлене можливості почути інші погляди з будь-якого питання, яке посягає на думку більшості» (див. п. 107 Рішення у справі Станков та об’єднана македонська організація Ілінден проти Болгарії http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-59689 від 2 жовтня 2001 р.).

Таку ж правову позицію висловив і Окружний адміністративний суд АРК (див. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18950062 від 4 листопада 2011 р.).

Нездатність правоохоронних органів забезпечити громадський порядок

Слід звернути увагу суду, що забезпечення громадського порядку є одним із основних завдань правоохоронних органів. Як наслідок, нездатіність або небажання міліції виконувати свої обов'язки не може бути підставою для обмеження конституційних прав і свобод інших осіб і перекладання на суд повноваження забезпечувати громадський порядок.

Схожу правову позицію зустрічаємо зокрема у рішенні Львівіського окружного адміністративного суду (див. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5820746 від 18 вересня 2009 р.).

Можливість негативного впливу зібрання на рух транспорту чи пішоходів

Потрібно зауважити, що заборона мирних зібрань з підстав негативного впливу зібрання на рух транспорту чи пішоходів не відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини вказав, що «будь-яка демонстрація в громадському місці неминуче, до певної міри порушує загальний перебіг життя, включаючи перешкоди для дорожнього руху, і органам влади слід проявити певну терпимість відносно мирних зібрань» (п. 44 Рішення у справі Сєргєй Кузнєцов проти Росії http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-89066 від 23 жовтня 2008 р.).

Львівський окружний адміністративний суд наголосив, що заборона мирних зібрань з підстав негативного впливу зібрання на рух транспорту чи пішоходів не відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (див. http://reyestr.court.gov.ua/Review/25676932 від 21 серпня 2012 р.).

Це є позитивним зобов’язанням органів внутрішніх справ за таких обставин подбати про те, щоб люди не виходили на проїжджу частину, або обмежити рух транспорту під час проведення заходу, забезпечити у разі необхідності прохід працівників відповідних органів до приміщень цих органів тощо.

Неспроможність забезпечити дотримання правил благоустрою

Слід звернути увагу суду, що дотримання правил благоустрою під час проведення мирних зібрань входить до позитивних зобов'язань органів влади. Так, зокрема пунктом 32 Керівних принципів ОБСЄ зі свободи мирних зібрань пердбачено, що відповідальність за прибирання території після проведення зібрання має лежати на органах влади.

Така правова позиція висловлена і в рішенні Севастопольського апеляційного адміністративного суду (див. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24098554 від 17 травня 2012 р.).

Таким чином, неспоможність забезпечити дотримання правил благоусторю, не може служити підставою для обмеження мирних зібрань.

Проведення у заявленому місці та часі офіційних заходів загальнодержавного або місцевого значення

Потрібно викласти позицію, що проведення мирних зібрань у дні офіційних святкових заходів саме по собі не дає підстав для твердження про загрозу національній безпеці чи громадському порядку, а отже і не може бути підставою для заборони мирних зібрань. У випадку проведння у заявленому місці та часті офіційних заходів загальнодержавного або місцевого значення, слід застосовувати такі ж самі підходи як і при проведенні одночасних мирних зібрань.

Невідповідність мети проведення заходу інтересам територіальної громади

Слід звернути увагу суду, що невідповідність мети проведення заходу інтересам територіальної громади не може служити аргументом для заборони або обмеження мирних зібрань. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що реалізація своїх прав меншістю не повинна залежати від схвалення більшістю. Навіть в тому випадку, якщо інтереси певної групи осіб разюче відрізняється від інтересів основної маси населення, такі інтереси мають будуть дотримані. Так, зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає:  «хоча в якихось випадках інтереси особистості можуть бути поставлені в залежність від  інтересів групи, демократія не зводиться до того, що погляди більшості повинні обов'язково переважати; необхідно дотримуватися балансу, який забезпечив би чесне і правильне ставлення до меншин і виключав би будь-які зловживання з боку домінуючої групи» (див. пункт 63 Рішення у справі Бачковський та інші проти Польщі http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-89066 від 3 травня 2007 р.).

Використання такої пракики Європейського суду з прав людини знаходимо і в рішеннях національних судів (див. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25676932 від 21 серпня 2012 р.).