exit
search

Правова база щодо мирних зібрань

 Законодавство України та міжнародні акти щодо свободи мирних зібрань

а) Конституція України
Конституція є основним законом держави та актом найвищої юридичної сили. Це означає, що всі інші акти мають прийматися на основі Конституції та відповідати їй. Стаття 39 Конституції України встановлює право громадян на мирні зібрання та випадки в яких це право може бути обмежено.

b) Рішення Конституційного суду України у справі
щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання № 4-рп/2001
Конституційний Суд України – орган, що наділений правом офіційного тлумачення Конституції України. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання.
Конституційний Суд України розтлумачив, яке повідомлення про проведення мирного зібрання слід вважати завчасним.

c) Загальна декларація прав людини (стаття 20)
Загальна декларація прав людини є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини.
Стаття 20 встановлює право на мирні збори.

d) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (стаття 21)
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права є міжнародним договором, що закріплює права людини.
Стаття 21 Пакту закріплює право на мирні збори та встановлює випадки, в яких таке право може бути обмежено.

e) Сіракузькі принципи тлумачень обмежень та відступів
від Міжнародного пакту про громадянські і політичні права  (рос.)
Сіракузькі принципи є актом прийнятим Економічною і соціальною радою ООН.
Акт зокрема визначає, що треба розуміти під термінами “громадський порядок” і “національна безпека”.                  

f) Європейська конвенція про захист прав людини
і основоположних свобод (стаття 11)
Європейська конвенція з прав людини – авторитетний міжнародний договір, що закріплює права людини.
Стаття 11 Конвенції також закріплює право на мирні збори та випадки, в яких таке право може бути обмежено.

g) Керівні принципи ОБСЄ зі свободи мирних зібрань
Керівні принципи зі свободи мирних зібрань є міжнародним документом розробленим під егідою Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.
В документі визначені мінімальні норми, які мають бути дотримані країнами-учасницями в процесі регулювання права на свободу мирних зібрань.

h) Компіляція висновків Венеціанської комісії стосовно свободи мирних зібрань
Компіляція висновків Венеціанської комісії щодо свободи мирних зібрань є коротким викладом позицій Венеціанської комісії, ухвалених в процесі надання висновків щодо законопроектів про свободу мирних зібрань у різних країнах.

 i) Кодекс адміністративного судочинства (стаття 182)
Кодекс адміністративного судочинства визначає особливості процесуального порядку розгляду справ про обмеження права громадян на мирні зібрання у суді.

j) Кодекс України про адміністративні правопорушення (стаття 185-1)
Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку організації і проведення мирних зібрань.

k) Кримінальний кодекс України (статті 293-295)
Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність за діяння, що можуть мати місце у випадку, коли мирне зібрання втрачає свій мирний характер.

l) Рішення Європейського суду з прав людини
Європейський Суд з прав є судовим органом, що був створений на підставі норм Європейської Конвенції для забезпечення дотримання державами їхніх зобов’язань за Конвенцією.
Українські суди зобов’язані використовувати рішення Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Зокрема, слід ознайомитись з позиціями Європейського суду у справах:

    YOUNG, JAMES AND WEBSTER v. THE UNITED KINGDOM заяви №7601/76 , 7806/77, рішення від 13 серпня 1981р.  (англ.)
    PLATTFORM "ÄRZTE FÜR DAS LEBEN" v. AUSTRIA, заява № 10126/82, рішення від 21 червня 1988 р.  (англ.)
    FELDEK v. SLOVAKIA, заява № 29032/95, рішення від 12 липня 2001 р.  (англ.)
    STANKOV AND THE UNITED MACEDONIAN ORGANISATION ILINDEN v. BULGARIA, заява № 29221/95, № 29225/95, рішення від 2 жовтня 2001 р.  (англ.)
    CISSE v. FRANCE заява № 51346/99, рішення від 9 квітня 2002 р.  (англ.)
    ADALI v. TURKEY заява № 38187/97, рішення від 31 березня 2005 р.  (англ.)
    OLLINGER v. AUSTRIA заява № 76900/01, рішення від 29 червня 2006 р.  (англ.)
    OYA ATAMAN v. TURKEY заява № 74552/01, рішення від 5 грудня 2006 р.  (англ.)
    MKRTCHYAN v. ARMENIA заява № 6562/03, рішення від 11 січня 2007 р.  (англ.)
    BACZKOWSKI AND OTHERS v. POLAND заява № 1543/06, рішення від  3 травня 2007 р.  (англ.)
    BUKTA AND OTHERS v. Hungary, заява № 25691/04, рішення від 17 липня 2007 р. (англ.)
    BARANKEVICH v. RUSSIA заява № 10519/03, рішення від 26 липня 2007 р.  (англ.)
    MAKHMUDOV v. RUSSIA, заява № 35082/04, рішення від 26 липня 2007 р.  (англ.)
    GALSTYAN v. ARMENIA, заява № 26986/03, рішення від 15 листопада 2007 р.  (англ.)
    SERGEY KUZNETSOV v. RUSSIA, заява № 10877/04, рішення від 23 жовтня 2008 р.  (англ.)
    BERLADIR AND OTHERS v. RUSSIA, заява № 34202/06, рішення від 10 липня 2012 р.  (англ.)
    VYERENTSOV AND OTHERS v. UKRAINE, заява № 20372/11, рішення від 11 квітня 2013 р.  (англ.)

Нашими експертами була підготовлена Компіляція рішень Європейського суду з прав людини щодо свободи мирних зібрань. З її змістом ви можете ознайомитись ТУТ.